16. Дайте характеристику фінансового механізму як сукупності економіко-організаційних і правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави.

Фінансовий механізм організації економіки є категорією фінансового управління економікою, оскільки він організовує виробничу і торговельну поведінку суб'єктів господарювання.

Фінансовий менеджмент націлений на управління рухом фінансових ресурсів, він виробляє мету управління фінансами і впливає на них за допомогою методів і важелів фінансового механізму. Це означає, що не лише на фінансовий менеджмент, а й на фінансовий механізм організації економіки впливає стратегія і тактика управління.

Стратегія — це загальний напрям і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети щодо організації економіки. Нові цілі породжують нові стратегії. Тактика — це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети. Стратегія проявляється у довгостроковій фінансовій політиці, а тактика — у короткостроковій фінансовій політиці. Фінансова стратегія і тактика покликані забезпечувати оптимальну організацію економіки.

Нині з погляду управління й організації у навчальній та науковій літературі немає однозначного тлумачення фінансового механізму.

У фінансовій управлінській науці треба розрізняти поняття механізм управління фінансами, фінансовий механізм управління і механізм фінансового управління.

Механізм управління фінансами — це сукупність форм і методів управління фінансовими ресурсами. Визначальними тут є форми і способи бухгалтерського, податкового, бюджетного, банківського і статистичного обліку й звітності.

Фінансовий механізм управління економікою, на думку С.В. Большакова, включає такі основні елементи:

— організаційну структуру управління фінансами в державі;

— чинне законодавство і нормативну базу, які регулюють фінансове управління державними фінансами і фінансами підприємств галузей;

— планування державних фінансів центральними економічними органами;

— планування децентралізованих фінансів суб'єктами господарської діяльності;

— систему методів і форм стимулювання та обмеження фінансово-господарської діяльності в державі;

— систему аудиторських органів і органів контролю за функціонуванням фінансів на всіх рівнях управління[10, c. 25-27].

Механізм фінансового управління — це фінансовий механізм управління, але без організаційної структури управління фінансами в державі і системи аудиторських та контрольних органів. Механізм фінансового управління зосереджений на:

— прогнозі кон'юнктури ринку і виробленні фінансової стратегії й тактики досягнення довгострокового та короткострокового фінансового успіху;

— плануванні фінансово-господарської діяльності та її фінансових результатів;

— використанні законодавчих можливостей для цілеспрямованого державного регулювання економіки.

Механізм управління фінансами і фінансовий механізм управління економікою належать до сфери фінансової політики (держави і підприємств).

Доцільно також розрізняти такі поняття: механізм організації фінансів і фінансовий механізм організації.

Механізм організації фінансів — це сукупність форм і методів, за допомогою яких упорядковують фінанси і фінансову діяльність суб'єктів господарювання.

Так, фінансова діяльність підприємств може бути організована за трьома методами: комерційний розрахунок, неприбуткова діяльність, кошторисне фінансування. Принципова відмінність між окремими методами полягає у схемі організації фінансової діяльності. Йдеться про встановлення взаємозалежності між фінансовими ресурсами і джерелами їх формування, доходами, видатками та фінансовими результатами.

Фінансовий механізм організації — це система фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використовуються у фінансовій діяльності держави і підприємств при відповідному нормативному, правовому та інформаційному їх забезпеченні фінансовою політикою на мікро- й макрорівні.

В основі відмінностей вищенаведених понять лежить різний зміст поняття "організація".

Основними завданнями фінансового механізму організації української економіки на мікрорівні є:

— захист прав акціонерів, чітке розмежування відповідальності власників і управителів, розвиток механізмів корпоративного управління;

— розширення участі в корпоративному управлінні стратегічних інвесторів;

— створення системи захисту контрактів і зміцнення контрактного права;

— забезпечення інвестиційної привабливості підприємств;

— створення ефективного механізму управління приватизованими під-приємствами;

— реструктуризація неефективних, збиткових підприємств;

— сприяння ринковій оцінці активів підприємств;

— забезпечення доступу до необхідної управлінської інформації власникам, інвесторам та кредиторам.