74. Пенсійний фонд України формується з таких джерел:

1. Обов'язкові внески на пенсійне страхування підприємств та громадян.

2. Інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах.

3. Кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду.

4. Суми від фінансових санкцій за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень.

5. Благодійні внески підприємств, організацій, установ, населення.

6. Інші надходження.

Найбільшу частину в бюджеті Пенсійного фонду України посідають обов'язкові платежі на державне пенсійне страхування (таблиця 10.1).

Кошти Пенсійного фонду України використовуються на:

1. Виплату пенсій:- за віком;- за інвалідністю;- за вислугу років;- інших випадків.

2. Надання соціальних послуг відповідно до чинного законодавства.

3. Фінансування адміністративних виплат, пов'язаних із виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду.

4. Оплата послуг з виплати та доставки пенсій.

5. Формування резерву коштів Пенсійного фонду.

6. Реалізація державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та інших категорій громадян, що потребують допомоги.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснює забезпечення державнихгарантій у разі тимчасової непрацездатності, догляду за хворою дитиною, хворим членом сім'ї, вагітності та пологів, народженням дитини. Кошти цього фонду створюються за рахунок таких джерел:- страхових внесків роботодавців - суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності ;- страхові внески найманих працівників;- страхові платежі працівників, які забезпечують себе роботою самостійно;- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;- асигнування з Державного бюджету України ;- інші надходження.

Кошти цього фонду використовуються на :- виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітністю та пологах, при народженні дитини та ін.;-організацію санаторно-курортного лікування та оздоровлення працівників та членів їх сімей;-забезпечення поточної діяльності, утримання органів управління Фонду, розвиток його матеріально - технічної бази;- підготовку кадрів;- інші цільові програми з питань соціального страхування

Фонд соціального страхування на випадок безробіття має сприяти забезпеченню ефективності зайнятості населення, створенню нових робочих місць, надавати матеріальну допомогу та соціальніпослуги на випадок безробіття. Джерелами формування Фонду є:- внески підприємств, установ та організацій усіх форм власності;- страхові внески фізичних осіб;-кошти державного та місцевих бюджетів;

- благодійні внески підприємств, організацій, установ та фізичних осіб;- кошти служби зайнятості за надання послуг підприємницьким структурам;- інші надходження.

Фінансування витрат цього Фонду на державному рівні здійснюється на заходи, пов'язані з розвитком навчальних центрів з профорієнтації, професійної підготовки та перепідготовки вивільнюваних громадян.

На місцевому рівні кошти Фонду використовуються на:- виплату допомоги по безробіттю;

- професійну орієнтацію, підготовку та професійне навчання безробітних;- виплати дотації роботодавцю на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальнийзахист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяльності.

Фінансування цього фонду здійснюється за рахунок внесків роботодавців,добровільних внесків та інших надходжень.

Кошти Фонду соціального страхування від нещасних випадків використовуються на:

- виплату допомоги у зв язку з тимчасовою непрацездатністю;- виплату пенсій за інвалідністю; - виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника ;- відшкодування збитку , заподіяному потерпілому па виробництві;- фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілим;- здійснення заходів, спрямованих на попередження нещасних випадків, усунення загрози здоров'ю працівників, що викликана умовами праці.

75. Держ. кредит-це сук-ть ек. відносин між дер-вою в особі її органіввлади з одндго боку та юр. і фіз. особами з другого боку. При цьому дер-ва виступає або в ролі позичальника або позикодавця по відношенню до приватних осіб, фін. і кред. установ, урядів інш. дер-в. Кр. того, дер-ва може виступати в ролі гаранта по кредитам, які видаються місцевим органам влади, держ.п-вам, іноз. позичальникам. При держ. кредиті взяті в борг кошти поступають у розпорядж. дер-ви, перетворюючись у її додаткові фін. рес-си. При цьому джерелом погашення держ. позик і виплати % по ним виступають держ. кошти.ерж. кредит являє собою доволі специфічну ланку держ. фінансов-сів. Він не має ні окремого фонду фін. рес-сів(кошти, що мобізуються за його допомогою, проходять, як пр., через бюджет), ні обособленого органу управління Держ. кр. безпосередньо зв’язаний з бюджетним дефіцитом, виступаючи джерелом його покриття. В окремих випадках за його допомогою можуть мобілізуватися кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти..

Дер-ва для фінансування своїх потреб може мобілізовувати фін. ресурси у формі держ. кредиту.У цьому разі вона є позичальником, а н-ня і підприємницькі стр-ри, тобто фіз. і юр.особи,-кредитодавцями. Держ. кредит має строк повернення і ціну в формі процента. Д.к. буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнар. екон. відносин. дер-ва виступає в ролі як кредитора так і позичальника. За своєю економічною сутністю держ. кредит-це форма вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти н-ня, підприємстві установ.Використання держ. кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження дер-ви. Їхня доцільність при покритті дефіциту б-ту зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища дер-ви, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

76. В Ук-ні виділяють наступні форми держ. кредиту:

1)держ.позики;

2)звернення ч-ни заощаджень н-ня в держ. позики;

3)запозичення коштів загальнодержавного позикового фонду;

4)казначейські позики;

5)гарантовані позики

1)Держ. позики-є кредитними відносинами між дер-вою і фіз. та юр. особами, коли дер-ва отримує обумовлену суму коштів н авизначений строк за встановлену плату. Оформлення держ. позик може здійснюватись двома видами цін. паперів-облігаціями і казначейськими зобов’язаннями(векселями). Облігація це цін.папір, що засвідчує внесення її власником грош. коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цін. паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого %. Казначейські зобов’язання-це вид цін.паперу на пред’явника ,що розміщується виключно на добровільних засадах серед н-ня, засвідчує його грошовий вклад і дає право на одержання фіксованого доходу. Кошти, що поступають від продажу облігацій, спрямовуються на поповнення бюджету та а ін. цілі. Кошти від реалізації казначейських зобов’язань спрямовуються тільки на поновлення держ.бюджету, на відміну від І-ї форми держ. кредиту, коли юр. і фіз. особи безпосередньо купують цінні папери за рахунок власних тимчасово вільних грошових коштів.

2)Друга форма держ. кредиту опосередковується держ. ощадним банком Ук-ни. Якщо надає кредит дер-ва за рахунок позикових коштів без відома і згоди їх реального власника, що дозволяє виділити ці відносини, як особливу форму держ. кредиту.Це здійснюється через купівлю цим банком держ облігацій і держ. казначейських зобов’язань, а також оформлення безоблігаційних коштів.

3)Третя форма держ. кредиту проявляється в тому ,що НБУ та ін. держ. кредитні установи безпосередньо передають ч-ну кред.рес-сів на покриття бюдж. видатків і дефіциту держ. бюджету Ук-ни.

4)Четверта форма держ. кредиту відображає ідносини надання фін. допомоги підприємств-вам і орг-ціям органами держ. влади за рах. бюдж. коштів на умовах поворотності, платності, терміновості. Вони видаються на пільгових умовах за строками і нормою %.

5)П’ята форма держ. кредиту-це умовний держ. кредит, коли дер-ва, идаючи гарантії, тим самим бере на себе ризик непогашення або несвоєчасності погашення всієї або ч-ни суми позики та % за неї. За гарантованими позиками дер-ва несе відповідальність лише у випадку неплатоспроможності позичальника. Частіше всього дер-ва гарантує позики місцевих органів влади, держ. п-в, спеціалізованих кредитних установ. Своєрідність держ. гарантій в тому ,що збільшення обсягу гарантій, наданих дер-вою, веде до росту умовної держ. заборгованості, наслідком чого є нагромадження потенційного або прихованого боргу.

77. Державний борг-це сума заборгованості дер-ви своїм кредиторам. Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг. Поточний борг підлягає погашенню в поточному році й належних до сплати в цей період. Капітальний борг-це загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками. Внутрішній борг-це заборгованість в даній країні. Зовнішній борг- за межами даної країни.

Для покриття державного боргу можуть реалізовуватися такі заходи:

використання валютних резервів держави;

використання золотих резервів держави;

збільшення обсягів експорту товарів і послуг;

одержання іноземних позик і кредитів (у якості надзвичайного заходу.

Управління державним боргом розглядається у вузькому та широкому розумінні. Під управлінням державним боргом у широкому розумінні вважається формування одного з напрямків фінансової політики держави, пов’язаної з його діяльністю в якості позичальника, кредитора і гаранта. Управління державним боргом у широкому розумінні розглядається як один з напрямків фінансової політики, входить у компетенцію державних органів влади і управління. Саме вони визначають загальний обсяг бюджетного дефіциту, і , отже, обсяг позик, необхідний для його фінансування, основні напрямки й цілі впливу на грошовий обіг, кредит, виробництво, зайнятість, можливість і доцільність здійснення різних загальнодержавних програм.

78. Державний борг-це сума заборгованості дер-ви своїм кредиторам. Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг. Поточний борг підлягає погашенню в поточному році й належних до сплати в цей період. Капітальний борг-це загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками. Внутрішній борг-це заборгованість в даній країні. Зовнішній борг- за межами даної країни.

Управління держ. боргом-полягає в забезпеченні платоспроможності дер-ви, тобто можливості погашення боргів. Стосовно поточного боргу необхідно забезпечити реальні джерела його погашення Для капітального боргу важливо встановити такі строки його погашення, коли будуть наявні відповідні для цього джерела. В управлінні зовнішнім та внутрішнім боргами існують певні специфічні ознаки. Платоспроможність за внутр. позиками забезпечується за рахунок внутр. джерел. Платоспроможність за зовн. боргом залеж. від валютних надходжень. Можливості у погашенні цього боргу визначаються в сальдо торгового балансу. Його позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність дер-ви і дають змогу тим самим урегулювати платіжний баланс. Іноді держава не може забезпечити достатню платоспроможність. Тоді вона змушена вносити певні корективи в свою позикову політику. Такі корективи, як пр., небажані, оскільки підривають довіру до дер-ви Але краще своєчасно внести певні корективи і забезпечити реальну платоспроможність дер-ви, ніж допустити її фін. крах. Існують такі спосби корегування позикової політики:

-конверсія(зміна дохідності позик);

-консолідація (передача зобов’язань за раніше випущеною позикоюна нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої(чи попередніх) позики на нові. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків позики);

-уніфікація(об’єднання кількох позик в одну, можливе поєднання з консолід.);

- Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх пози кпроводиться з метою скорочення держ. боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки це не що інше як часткова відмова дер-ви від своїх боргів);

-відстрочка погашення(означає перенесення строків виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться);

-анулювання(боргів означає повну відмову дер-ви від своєї заборгованості).

79. Страхування – сукупність перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу використання і формування цільового фонду, який призначений для захисту страхових інтересів осіб та відшкодування матеріальних збитків в разі настання події чи явища обумовленого угодою або законом.

Можна виділити такі основні ознаки страхування:

1) Ймовірний характер страхування (тобто заздалегідь невідомо коли відбувся страховий випадрк, яка буде його сила і кого із страховиків він зачепить);

2) Цільовий характер страхування (обумовлений наявністю конкретноьго страхового ризику як ймовірності так і можливості настання страхового випадку, що може нанести матеріальну ін. шкоду)

3) Повернення мобілізованих коштів страхування, тобто вся сума нетто платежів повертається у формі відшкодувань збитків при настанні страхового випадку.

С являє собою досить розгалуджену систему відносин. Галузева класифікація С здійснюється за об’єктами С. виділення окремих видів характеризує деталізацію об’єктів С. форми організації С вказують на їхню правову основу: обов’язкове та добровільне.

Об’єктом майнового С виступає рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб. Основною формою є добровільне С. Поступово розширюється майнове С у сфері приватного бізнесу.

Об’єктами особового С виступають життя та здоров громадян. Видами особового С є змішане С життя, С дітей, весільне С і ін. Особисте С виконує дві функції: страхову та нагромаджувальну. Страхова пердбачає відшкодування витрат при настанні страхової події. Нагромаджувальна полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума.

У системі соціального С об’єктом С виступає працездатність і працевлаштування. С працездатності здійснбється на випадок її постійної чи тимчасової втрати. С працевлаштування здійснюється на випадок безробіття.соц. С має обов’язковий і добровільний характер. В обо’язковому порядку воно здійснюєтьося через загальнодержавні цільові фонди: пенсійний, соц. С, с на випадок безробіття. Добровільне с здійснюється через недержавні та відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер.

У медичному С об’єктом С виступає здоров’я громадян. Воно проводиться на випадок хвороби і може здійснюватись як в обов’язковій, так і додатково в добровільній формі як через жержавні , так і недержавні структури.