53. Методика коррекционной роботи при функціональних порушень голосу

Для відновлення нормальної функції голосового апарату при фонастенія необхідно насамперед з'ясувати причину її виникнення й усунути її, знизити навантаження, усунути психотравму, зайнятися лікуванням простудного захворювання

Мета фонопедії - викликати звучний голос і ввести його в звучну мова з дотриманням основних прийомів правильного голосоведення. Голос можна викликати від кашльового поштовху, звуків [к, ж, м, н]. Методика підбирається строго індивідуально для кожного хворого. Використовується комплесного медико-психолого-Фонопедический вплив.

При дисфонії часто важче відновити якості голосу, ніж викликати голос. Для активізації істинних голосових складок вправляються в стогонові, мукання, проголошенні [а] на твердій атаці, проводиться масаж гортані.

При фонастенія постійно явною захриплості звичайно не спостерігається, то функціональні тренування зводяться до постановки голосу, знаходженню зручною, комфортною його подачі з мінімальним навантаженням голосового апарату. Правильну індивідуальну для кожного позицію фонації легко підібрати при тривалому проголошенні звуку м. Особам з поганим музичним слухом можна рекомендувати користуватися камертоном. Його прикладають до тімені людини і задають висоту.

У відновленні голосу при гіпо- та гіпертонусних порушеннях в першу чергу необхідно працювати над диханням, встановленням дихальної опори. Головне завдання логопедичної роботи полягає в активізації голосового апарату при гіпотонусних розладах і відновленні координації, зняття зайвої напруги при гіпертонусі. Після постановки діафрагмального дихання при гіпотонусних розладах голоси можна провести активізують внутрішні м'язи гортані вправи комплексу Б, а потім переходити до голосових вправ у звичайній послідовності. Голосові вправи вимовляються на твердій атаці звуку, потім переводяться на м'яку атаку.

При гіпертонусних порушеннях використовують наступний комплекс вправ. Початкове положення - сидячи на стільці.

1) вдих через ніс, видих через ніс, імітація стогону;

2) вдих через ніс, видих через рот зі звуком а;

3) вдих через рот, видих через ніс, імітація стогону;

4) вдих через ніс, подовжений видих через ніс, імітація стогону з посиленням в кінці;

5) вдих через ніс, видих через нещільно стиснуті губи з проголошенням двугубного, злегка приголомшеного звуку в;

6) вдих через ніс, видих через ніс поштовхами, імітація переривчастого стогону

55. Корекційна робота після резекції гортані

3. Специфіка реабілітації пацієнтів з раком гортані полягає у відтворенні функції фонації після ларингектомії. Найпоширенішими на даний час методами є встановлення 1) трахео-езофагеальних голосових протезів з наступним навчанням пацієнтів методиці езофагального голосоутворення (лише 20-40% пацієнтів можуть опанувати цю техніку), або 2) електричних голосоутворювальних пристроїв (електрогортаней). Голосова реабілітація хворих після повного видалення гортані – це складний комплексний процес створення нового фонаційного компенсаторного органу і перебудови умовно-рефлекторних зв'язків у центральній нервовій системі. Мовне спілкування може бути відновлено шляхом створення стравохідного голосу. Для появи псевдоголосу необхідне формування нового отвору в стравоході – псевдоголосової щілини на рівні 5-6 шийних хребців. Наявність бесканюльної трахеостоми, забезпечуючи адекватне дихання, значно покращує можливості для проведення логовідновних занять. Цього вдалося досягти шляхом прошивання трахеостоми наделастичною ниткою з інертного нікеліду титану [2]. При цьому відновлення голосової функції після повного видалення гортані відзначається в 91% випадків у строки від 2 тижнів до 2 місяців. Незважаючи на інвалідність, більшість хворих зберігають трудову активність або продовжують працювати в більш легких умовах. Голосоутворююча функція гортані після її резекції відновлюється за рахунок компенсації частини органу, що залишилася. За результатами дослідження якості життя за міжнародною програмою EORTC QLQ - C30, QLQ - H & 35 виявлено, що відновлення звучної мови після резекції і повного видалення гортані є основним засобом, за допомогою якого досягається соціальна адаптація і трудова реабілітація даної категорії хворих. Так, після проведення реабілітаційних заходів до трудової діяльності приступили 67,7% пацієнтів після повного видалення гортані та 78,2% після резекцій гортані [2]. 56. Загальна характеристика проблеми порушення писемного мовлення.

Порушення писемного мовлення

Порушення читання і письма — дислексія (від грец. dys — розлад, lekso — читати) та дисграфія (від грец. dys — розлад, grapho — писати) характерні як для дітей, так і для дорослих.

Дислексія — часткова специфічна вада процесу читання" що виявляється у помилках, які повторюються і мають стійкий характер. При дислексії спостерігаються типові помилки (зміни і сплутання звуків під час читання; читання по літерах; спотворення звуко-складо-вої структури слова; порушення розуміння прочитаного, що виявляються на рівні окремого слова, речення, тексту без порушень технічного аспекту процесу читання; аграматизм, що виявляється на аналітико-синтетичному і синтетичному етапах опанування навичками читання тощо).

В основу класифікації дислексій покладено різні критерії: вияви, ступінь вираженості вад читання, порушення діяльності аналізаторів, що забезпечують акт читання, вади психічних функцій тощо.

З урахуванням ушкоджених операції, читання вирізняють такі види дислексії: фонематична, семантична, аграматична, оптична, тактильна, мнестична. Безперечно, дислексія негативно впливає на формування особистості дитини, адже невдачі під час опанування читанням значно звужують загальний світогляд дитини, зумовлюють невпевненість у собі, тривожність, негативізм тощо.

Дисграфія — часткове специфічне порушення процесу письма. Письмо є надзвичайно складною функцією, сутність якої полягає в рефлекторному механізмі, що забезпечується взаємодією аналізаторів — кінестетичного, рухового, слухового та зорового. Тобто процес письма має багаторівневу структуру й охоплює велику кількість операцій: аналіз звукової структури слова, співвіднесення виокремленої зі слова фонеми з графемою (зоровим образом літери), відтворення графеми за допомогою рухів руки, синтез літер у слові та послідовний перехід від одного слова до іншого, граматичне структурування, внутрішнє програмування окремих речень і тексту тощо. Порушення цих та інших операцій мовотворення спричинює порушення писемного мовлення

Симптоматика дисграфії виявляється у стійких постійних помилках у процесі письма, які можна згрупувати таким чином: спотворення і заміни літер; перекручення звуко-складової структури слова; порушення злитості написання окремих слів у реченні; аграматизми на письмі.

Дисграфія супроводжується і немовленнєвою симптоматикою (неврологічними порушеннями, порушеннями пізнавальної діяльності, сприймання, пам'яті, уваги, психічними порушеннями тощо). Немовленнєві симптоми визначаються у цих випадках не характером дисграфії й у зв'язку з цим не включаються в її симптоматику, а разом з порушенням письма належать до структури нервово-психічних і мовленнєвих розладів (при алалії, дизартрії, порушеннях мовлення, розумовій відсталості тощо).

Дисграфія, як і дислексія, у дітей з нормальним інтелектом може зумовлювати різні відхилення у формуванні особистості, певні психічні нашарування.