3.3. Передхвороба, або «третій стан».

Перехід від здоров'я до хвороби не є раптовим. Між ними розташовується ціла гама проміжних станів, що сьогодні прийнято називати «третім» станом. У цьому стані знаходиться більш 50% усього населення планети.

«Третій» стан - це стан людини, проміжний між здоров'ям і хворобою, що сполучає в собі і те й інше, але в той же час не є ні тим, ні іншим.

Ці стани можуть бути обумовлені різними факторами, пов'язаними переважно із сучасним ритмом життя, тривалим впливом гіподинамії, психоемоційних навантажень, поганих виробничих, екологічних, соціально- побутових умов, неправильного харчування та ін., які пред'являють підвищені вимоги до організму, виснажують його адаптаційні можливості, знижують працездатність. Такий стан характерний для «критичних» вікових періодів (статевого дозрівання, перед- і післяпологового, клімактеричного, старечого), для осіб, що зловживають алкоголем, палінням та ін.

Цей стан може виявлятися рядом загальних симптомів:

• погіршення самопочуття,

• дратівливість,

• головний біль,

• сухість шкіри,

• втрата апетиту,

• гіпотонія й ін.

Цих людей не буде лікувати жоден лікар (тому що немає хвороби), але вони не можуть бути повноцінними працівниками і громадянами. У цьому стані організм витрачає енергію не на творчу роботу, а на збереження життя. У такому стані є можливість відновлення більш високого рівня здоров'я, як правило, за рахунок мобілізації можливостей самого організму. Саме тому «третій» стан привертає увагу валеологів.

4. Поняття про здоровий спосіб життя.

Експерти ВООЗ у 80-х роках XX сторіччя визначили орієнтоване співвідношення різних факторів забезпечення здоров'я сучасної людини, виділивши в якості основних 4 похідні:

• генетичні фактори (спадковість) - 20%

• стан навколишнього середовища - 20%

• медичне забезпечення - 8-10%

• спосіб життя - 50 - 52%

Спосіб життя - біосоціальна категорія, що характеризується формами повсякденної життєдіяльності людини. Включає 3 категорії:

• рівень життя (умови) - економічна категорія, яка відображає міру задоволення матеріальних, духовних і культурних потреб людини;

• якість життя — соціальна категорія, яка відображає ступінь комфорту в задоволенні людських потреб;

• стиль життя - соціально-психологічна категорія, яка відображає особливості в житті людини, адже саме стиль життя впливає на індивідуальне здоров'я, в значній мірі.

Спосіб життя, який сприяє збереженню і зміцненню здоров'я, називається здоровим (ЗСЖ).

Поняття «здоровий спосіб життя» тільки на перший погляд може здатися елементарним. На теперішній час у практичній діяльності при визначенні індивідуальних критеріїв і цілей ЗСЖ В.А. Полєський і І.А. Гундарьов виділяють два альтернативних підходи:

1) традиційний, що ставить своєю метою досягнення усіма людьми однакової поведінки, я ка вважається правильною, у якій критерієм є не кінцевий результат, а проміжна поведінка. Практика ж переконливо показує, що захворюваність неминуче виявляється різною, якщо однакової поведінки дотримуються різні по гено- і фенотипу люди. Наївно розраховувати, що можна розробити і рекомендувати для кожної людини якусь універсальну методику, що включає в себе самодостатній набір оздоровчих засобів, що гарантують досягнення оптимуму здоров'я; 2) нетрадиційний (індивідуальний), який виходить з передумови, що здоровим вважається такий стиль поведінки, що приводить людину до бажаного довголіття і необхідної якості життя; тобто здорових способів життя повинно бути стільки, скільки існує людей.

Такий підхід припускає для кожної людини свідому і цілеспрямовану практику здоров'ятворення (здоров’ябудівництво), тобто систематичні свідомі зусилля для запобігання й усунення тих або інших дефектів здоров'я, а не тільки пасивне пристосування, стримування від чогось шкідливого. Правий Н. Амосов, який стверджував, що «...добути і зберегти здоров'я може тільки сама людина». Необхідно при цьому враховувати і генетичну природу кожної людини.

Здоровий спосіб життя - це спосіб життєдіяльності людини, що відповідає генетичне обумовленим його особливостям, конкретним умовам життя і спрямований на формування, збереження і зміцнення здоров'я та на повноцінне виконання людиною його соціально-біологічних функцій.

Структура (складові) здорового способу життя повинна включати наступне:

• жорсткий контроль за станом свого організму (знання свого організму, регулярна диспансеризація, у тому числі сьогодні це флюорографія, огляд зубів і т.д., звернення до лікаря при перших ознаках нездужання й ін.); гігієнічну обгрунтованість поведінки (у тому числі і психогігієну);

• оптимальну рухову активність;

• активна трудова діяльність (улюблена робота, навчання, досягнення майстерності обраній професії);

• тренування імунітету, розумне використання методів загартовування;

• раціональне харчування;

• психофізичну регуляцію (уміння зняти нервову напругу за допомогою м'язового розслаблення, рефлексотерапії й ін., уміння керувати своїми емоціями, розвиваючи в себе оптимізм, почуття гумору); психосексуальну і статеву культуру, щасливе сімейне життя;

• раціональний режим життя на основі вимог індивідуального біоритму;

• відмовлення від шкідливих звичок;

• валеологічна самоосвіта.

Кожна з позицій ЗСЖ характеризується психофізіологічною задоволенністю, що позитивно позначається на стані здоров'я.

ЗСЖ формується на основі валеологічного навчання і виховання, (бажано з раннього дитинства), коли вироблення умовних рефлексів більш міцне і надійне. При цьому важливо, що ЗСЖ захищає здоров'я з дитинства - коли стійкість організму, що формується, низький і ризик втрати здоров'я підвищений. Хочеться ще раз підкреслити значення особистого приклада вчителя (батька) - вчитель не має права порушувати те, чому вчить. Діючим є стиль спілкування з установкою: «Роби, як я! Роби разом зі мною!», а не декларації на зразок «Роби, як я кажу».

Формування ЗСЖ являє собою винятково тривалий процес і може продовжуватися все життя. До того ж позитивний ефект ЗСЖ виявляється не відразу, іноді відстрочений на роки. Цим пояснюється складність роботи з формування ЗСЖ. Але ця робота необхідна.