Тема 11. Звільнення засуджених від відбування покарання та їх соціальна адаптація.

Питання для обговорення.

1. Підстави звільнення від відбування покарання.

2. Порядок звільнення у зв’язку з відбуванням строку покарання, призначеного вироком суду.

3. Звільнення на підставі закону про амністію та акта про помилування.

4. Інші підстави звільнення від відбування покарання.

5. Соціальна адаптація звільнених від відбування покарання.

Мета заняття: перевірити, закріпити та поглибити знання курсантів про підстави та порядок звільнення засуджених від відбування покарання та їх соціальну адаптацію.

Загальні положення:

1.Згідно до ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України засудженому має бути призначено покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Процес виконання і відбування покарання повинен передбачати закінчення здійснення впливу на засудженого та його повернення у суспільство. Тому кримінальне покарання (крім довічного позбавлення волі) закінчується звільненням від його відбування.

Існують різні підстави звільнення від відбування покарання, які передбачені ст. 152 Кримінально-виконавчого кодексу України. Основною підставою для звільнення прийнято вважати звільнення у зв’язку з відбуттям строку покарання. Але покарання не є незмінюваним. Після того, як воно починає виконуватися, засуджений має потенційну змогу змінитися. На такі випадки закон передбачає можливість дострокового звільнення або замінити покарання більш м’яким.

2.Звільнення засудженого від відбування покарання у зв’язку з відбуттям його строку – є основною і безумовною підставою звільнення.

Закінчення строку покарання означає його відбуття у повному обсязі і не зважаючи ні на що засуджений буде звільнений. Ця гарантія закріплена не тільки у Кримінально-виконавчому кодексі України, а й у ст. 29 Конституції України, яка встановлює право людини на свободу та особисту недоторканість.

Кримінально-виконавчий закон встановлює не тільки підставу звільнення засудженого у зв’язку з відбуттям строку покарання, а й регламентує відповідний порядок звільнення (ст. 153 Кримінально-виконавчого кодексу України).

3.Амністія означає прощення, тобто звільнення винної особи від того покарання, яке повинно бути застосоване за певний злочин, існування цього інституту зумовлене реалізацією принципу гуманізму в діяльності органів держави.

Видання актів про амністію належить до компетенції вищого законодавчого органу держави – Верховної Ради України (ст. 92 Конституції України).

Закон про амністію підлягає публікації в офіційних виданнях Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України. Закон України „Про застосування амністії в Україні” визначає загальні засади видання актів про амністію.

Звільнення від відбування покарання на підставі закону про амністію проводиться не пізніше трьох місяців після опублікування закону.

Помилування є також актом прощення засудженого та звільнення його від покарання, який видає Президент України. В цьому акті є й елемент каяття засудженого, оскільки, подаючи клопотання про помилування, засуджений фактично визнає свою вину, розкаюється та бере на себе моральну відповідальність за вчинений злочин, просить його вибачити.

Акт помилування має індивідуальний характер, на відміну від амністії, яка спрямована на невизначену кількість засуджених. Помилування на відміну від амністії не має обмежень щодо категорій засуджених, які можуть бути звільнені, воно не може передбачати звільнення від кримінальної відповідальності, а може замінити одне покарання на інше, більш м’яке, а також зняти судимість. Особливість помилування полягає і втому, що клопотання про нього може бути подано лише після набрання вироком законної сили.

4.У ст. 152 Кримінально-виконавчого кодексу України законодавець наводить не вичерпний перелік підстав звільнення від відбування покарання, оскільки зміни соціального життя приводять і до зміни закону або його доповнення.

Інші підстави звільнення засуджених від відбування покарання передбачені насамперед Кримінальним кодексом України (ст.ст. 75, 83).

Органи і установи виконання покарань беруть активну участь у процесі звільнення засуджених від відбування покарань через те що більшість підстав звільнення передбачають відбуття засудженим певної частини строку покарання.

5.Соціальна адаптація осіб, що відбули покарання передбачає їх пристосування до умов життя у суспільстві, засвоєння правил, норм, соціальних позицій, установок, набуття навичок, що дозволяють колишньому засудженому нормально жити серед вільних людей. Є цілий ряд факторів, які об’єктивно ускладнюють адаптацію осіб, що відбули покарання. Це попереднє їх перебування в умовах позбавлення волі та в негативному середовищі злочинців, втрата багатьох соціально-корисних зв’язків з сім’єю, родичами, знайомими, трудовими колективами і найголовніше негативне відношення до них суспільства, особливо в перші дні життя на волі.

Для полегшення соціальної адаптації звільнених від відбування покарання законом передбачено спеціальну систему норм підготовки до звільнення і контролю за тими звільненими, які схильні до антигромадських проявів (гл.гл. 24, 25, 26 Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України „Про соціальну адаптацію осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” від 10.07.2003 р.).