Тема 8. Організація соціально-виховної роботи з засудженими.

Питання для обговорення.

1. Поняття і цілі соціально-виховної роботи з засудженими.

2. Основні напрями, форми, методи соціально-виховної роботи з засудженими.

3. Участь громадських та релігійних організацій у виправленні і ресоціалізації засуджених.

Мета заняття: перевірити, закріпити та поглибити знання курсантів про соціально-виховну роботу з засудженими, її основні напрями, форми і методи, участь громадських та релігійних організацій у виправленні і ресоціалізації засуджених.

Загальні положення:

1.Соціально-виховна робота – цілеспрямована діяльність персоналу організацій і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.

Соціально-виховна робота спрямована на формування та закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно-корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших, прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється за допомогою програм диференційованого виховного виливу з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності. Разом з тим, закон передбачає можливість проведення таких виховних заходів, участь в яких для засуджених є обов’язковою. Вони передбачаються розпорядком дня колоній.

В нормах закону реалізується принцип диференціації та індивідуалізації виховного впливу: виховна робота з засудженими здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей особи і характеру засуджених та обставин скоєння ними злочинів.

2.Персонал виправних установ в процесі виконання покарання у виді позбавлення волі проводить із засудженими каральне, правове, трудове, естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а також інші його види, що сприяють становленню їх на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно-корисної діяльності.

Найважливішим видом соціально-виховної роботи являється моральне виховання засуджених, яке розглядається виправною педагогікою з позицій формування особи засуджених, їх життєвих позицій. Виховання правильної життєвої позиції – справа надзвичайно важлива і складна, тому що саме відсутність твердих моральних устоїв і призвело засуджених до злочину. Моральне виховання тісно пов’язане з усіма напрямками виховного виливу, оскільки воно концентрує в собі прояв їх виливу на особистість.

Моральні вимоги суспільства в теперішній час, нажаль, залишаються ще не сформульованими. Радянська система цінностей порушена, а нова ще не створена. Домінуюча роль мотиву збагачення як суспільна цінність більшістю населення не сприймається, насамперед, із-за того, що у нас формується клас багатих людей.

В даний час яскравої політичної забарвленості кримінально-виконавчого законодавства в цілому та виховного впливу на засуджених не має, але це не означає, що відпала необхідність формування у засуджених основ світогляду, моралі, любові до Вітчизни, культури міжнаціонального спілкування, вміння об’єктивно оцінювати суспільні явища і дії людей, адекватно співвідносити свої принципи зі своєю поведінкою. В формуванні вказаних моральних якостей у засуджених значну роль може зіграти релігія і тому у повній мірі необхідно використовувати вплив релігії у виховній роботі із засудженими.

Соціально-виховна робота із засудженими організується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів.

3.Для забезпечення законності в процесі виконання кримінальних покарань законом передбачена можливість участі громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених.

Так, згідно зі ст. 25 Кримінально-виконавчого кодексу України при виконавчих комітетах (за винятком районного значення) рад, місцевих держадміністраціях, створюються спостережні комісії. Їх основним завданням є організація громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених.

Здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх засуджених покладається на служби у справах неповнолітніх обласних, районних держадміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад (ст. 1 Закону України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”).

Ст. 24 Кримінально-виконавчого кодексу України надає можливість представникам засобів масової інформації відвідувати установи виконання покарань за спеціальним дозволом адміністрації цих установ або органів управління зазначеними установами.

Законом також дозволяється проводити його служіння і релігійні обряди в колоніях за проханням засуджених або за зверненнями релігійної організації в неробочій час (ст. 128 Кримінально-виконавчого кодексу України).