
- •Міністерство внутрішніх справ України
- •1. Анотація навчальної дисципліни «Міжнародне право»
- •Організаційно-методичні вказівки
- •Головним завданням навчальної дисципліни „Міжнародне право” є:
- •3. Методичні рекомендації для опрацювання змістових модулів навчальної дисципліни «Міжнародне право»
- •3.1. Загальні методичні рекомендації для опрацювання змістових модулів навчальної дисципліни
- •3.2. Методичні рекомендації до семінарського заняття
- •Змістовий модуль № 2:
- •3.3. Завдання на самостійну роботу з навчальної дисципліни «Міжнародне право»
- •3.4. Індивідуальні навчально-дослідні завдання (теми контрольних робіт)
- •З дисципліни «Міжнародне право»
- •Для студентів заочної форми навчання
- •Загальні методичні рекомендації
- •Тема № 1 Держава – основний суб’єкт міжнародного права
- •Методичні вказівки
- •Тема № 2 Правове становище населення в міжнародному праві
- •Методичні вказівки
- •Тема № 3 Європейський Союз
- •Тема № 4 Міжнародно-правовий статус учасників збройних конфліктів
- •Тема № 5 Міжнародно-правове регулювання повітряних сполучень
- •3.5. Контрольні питання з дисципліни «Міжнародне право», що виносяться на підсумковий модульний контроль
- •4. Шкала оцінювання успішності навчання студентів
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Робоча навчальна програма
- •Міжнародне право
- •61080, Харків, пр. 50-річчя срср, 27.
Тема № 5 Міжнародно-правове регулювання повітряних сполучень
1. Міжнародно-правове регулювання польотів у повітряному просторі.
2. Правовий статус повітряного судна і екіпажу.
3. Правове регулювання повітряного простору України.
При розгляді питань міжнародно-правового регулювання польотів повітряних суден у повітряному просторі важливо визначити такі поняття, як “повітряне судно”, “політ повітряного судна”. Загальноприйняте міжнародно-правове визначення поняття “повітряне судно” відсутнє, хоча спроби сформулювати його мають місце в Паризькій конвенції про повітряну навігацію від 1919 року і Чиказькій конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 1944 року в Додатку 7. Серед інших міжнародно-правових документів, що регулюють польоти у повітряному просторі слід відзначити: Протоколи, стосовно змін до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1954 р.; 1962 р.; 1971 р.; 1984 р.; 1990 р.; 1995 р.; Угода про цивільну авіацію і про використання повітряного простору 1991 року; Варшавська конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 1929 року та ін. Значну роль у міжнародному повітряному праві відіграють так звані “міжнародні авіаційні регламенти” – стандарти, рекомендована практика, процедури та інше, які приймаються в рамках Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО).
У теорії і на практиці головним критерієм класифікації польотів повітряних суден у повітряному просторі виступає “географічний” критерій, сутність якого полягає в обов’язковому з’ясуванні суб’єктами відповідної правової системи географії запланованого польоту (внутрішні і міжнародні польоти). Необхідно визначити особливий статус міжнародних польотів, а також розкрити певні види (регулярні і нерегулярні) і форми (комерційні і некомерційні) польоту повітряного судна.
При написанні контрольної роботи необхідно розкрити правовий статус повітряного судна і екіпажу. Повітряне судно має національну належність, що визначається фактом реєстрації в тій чи іншій державі. Принцип національної належності створює безпосередній (публічно-правовий) зв’язок між державою реєстрації і повітряним судном, яке таким чином користується захистом цієї держави. Від зазначеного принципу необхідно відрізняти цивільно-правові питання власності, володіння і користування повітряним судном. В міжнародному повітряному праві не існує документа, який би в цілому визначав правовий статус екіпажу. Окремі права екіпажу і командира стосовно прийняття заходів для попередження і припинення злочинних діянь на борту під час польоту закріплені в Токійській конвенції про правопорушення і деякі інші діяння на борту повітряного судна від 14 вересня 1963 року. Правовий статус екіпажу, як правило, визначається національним законодавством держави реєстрації повітряного судна.
Україна як суб’єкт міжнародного права здійснює повний та винятковий суверенітет над своїм повітряним простором. Правовий режим повітряного простору України регламентується національним законодавством: Законом України “Про Державний кордон України” від 4 листопада 1991 року, Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 року та міжнародними договорами. Крім того, необхідно зазначити порядок використання повітряного простору України, який визначається Положенням про використання повітряного простору України від 29 березня 2002 року і Правилами польотів повітряних суден та обслуговування повітряного руху в класифікованому просторі України від 16 квітня 2003 року.
Література:
Основна література: 15, 21 - 28.
Додаткова література: 125 - 131.