Іі. Організаційно-методичні вказівки

Предметом вивчення історії української культури є: 1) пам’ятки і явища матеріального і духовного життя людей; 2) сфери національної культури; 3) стадії культурної еволюції; 4) фактори, тенденції і закономірності культурного розвитку України; 5) рівень культурних досягнень українського народу; 6) культурні інтереси і потреби людей, а також їх участь у створенні і збереженні культурних цінностей.

Основні методологічні принципи історії української культури: історизм, об’єктивність, наступність, зв’язок теорії з практикою.

Вимоги до знань і умінь

Знати:

• предмет і метод історії української культури;

• форми і типи культури;

• специфіку українського типу культури;

• основні риси української культури;

• етапи розвитку світової й української культури та основні їх ознаки;

• внесок української культури у світову скарбницю;

• зміст основних літературних, образотворчих, архітектурних напрямків;

• фундаментальні досягнення зарубіжної і української культури;

• діяльність видатних діячів світової та вітчизняної культури;

• видатні пам’ятки національної культури.

Уміти:

• використовувати отриманні знання для аналізу тих чи інших явищ культури;

• розрізняти твори мистецтва та літератури за епохами та напрямками;

• самостійно аналізувати й робити правильні прогнози у сфері культурного розвитку України та зарубіжних країн;

• розподіляти культурні явища на головні та другорядні;

• відрізняти справжній витвір культури від всіляких підробок так званого «маскульту».

Курс «Історія української культури» у певній мірі пов’язаний з курсами «Історія України», «Історія держави та права України», «Культурологія», «Історія світової культури». Курс «Історія України» в основному розглядає історико-політичні та історико-соціальні питання, курси «Історії держави та права» - історико-правові, а курси «Культурологія» та «Філософія» - питання, пов’язані з філософськими аспектами.

Засвоєння курсу «Історія української культури» сприяє поглибленню загальної культури курсантів, розвитку їх естетичних смаків, допомагає подоланню утилітарного мислення.

Методика вивчення навчальної дисципліни в цілому передбачає впровадження педагогіки співробітництва, опори на позитивне, на попередні знання, навчання курсантів умінню аналізувати естетичні явища, твори літератури та мистецтва. Забезпечується науковий, системний характер вивчення історико-культурних явищ.

Методика викладання «Історії української культури» передбачає оптимальне співвідношення теоретичних та практичних занять, що дозволяє курсантам отримати глибокі теоретичні знання, практичні уміння та навички з даного курсу. Забезпечується впровадження до навчального процесу найновіших даних історії культури, врахування передового педагогічного досвіду сучасної вищої школи. У навчальному процесі поєднуються традиційні методи викладання (репродуктивний, евристичний, частково-пошуковий, проблемний), прийоми та форми (лекція, семінар, бесіда) з новітніми, які передбачають широке використання технічних засобів і комп’ютерних технологій, а також активних форм навчання (тестів різного рівня складності). Крім аудиторних занять, пропонується і самостійна робота курсантів, яка передбачає реферування навчальної та додаткової літератури, знайомство з ілюстративним матеріалом, результатом чого є написання курсантами рефератів, що зачитуються і обговорюються на семінарах.

Поточний контроль здійснюється на кожному семінарському занятті у формі тестування, завдяки чому отримується інформація про ступінь засвоєння курсантами програмного матеріалу. Це дозволяє більш ефективно організувати індивідуальну роботу з аудиторією, керувати самостійні заняття курсантів, сприяє удосконаленню методики проведення занять.

Заключним етапом вивчення дисципліни у повному обсязі є модульна контрольна робота у вигляді тесту, метою якого є перевірка знань, здобутих курсантами, їх вміння самостійно працювати з навчальною та довідковою літературою, та екзамен. Завдання ККР дають можливість курсантові продемонструвати свій рівень володіння поняттями і термінами, розуміння закономірностей, причинно-наслідкових зв’язків між об’єктами і явищами, вміння використовувати здобуті знання на практиці.

Метою самостійної роботи курсантів є глибоке і повне опанування навчального матеріалу. Курсанти повинні ознайомитись з програмою курсу, планами семінарських занять, матеріалами до них, списками рекомендованої літератури. Для організації самостійної роботи проводяться групові та індивідуальні консультації за відповідними графіками.