Глава 81. Зобов’язання із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення

За зобов’язанням із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення особа вчиняє дії, спрямовані на попередження, усунення або зменшення небезпеки настання невигідних майнових наслідків для майнових інтересів іншої особи без її доручення.

Правове регулювання зобов’язання здійснює Глава 79 ЦК України.

Суб’єктами зобов’язання є особа, що здійснює дії без доручення в інтересах іншої особи, та особа, в інтересах якої вчиняються такі дії.

Предметом зобов’язання є вчинення дій в інтересах іншої особи без доручення. Таким поняттям охоплюються як фактичні (виконання термінових ремонтних робіт, сплата квартирної плати, внесення податкових або інших обов’язкових платежів тощо), так і юридичні дії (вчинення та виконання правочинів та інших юридичних актів). При цьому, дії повинні вчинятися добровільно без правової підстави (договору або згоди укласти договір у майбутньому), однак дотримуючись відповідних правил про доручення.

Зміст зобов’язання із вчинення дій в інтересах іншої особи без доручення становлять права та обов’язки сторін.

Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов’язана:

1. при першій нагоді повідомити її про свої дії. При цьому, якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір. Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, то вона зобов'язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів (ст.1158 ЦК України);

2. негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано (ст.1160 ЦК України).

Основним обов’язком особи, в інтересах якої вчиняються такі дії є обов’язок відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Вона має право відмовити у відшкодуванні, якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення при першій нагоді не повідомила її про свої дії.

Глава 82. Зобов’язання із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи

За зобов’язанням із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи особа, яка вчинила дії спрямовані на рятування здоров’я та життя іншої фізичної особи, майна іншої фізичної або юридичної особи без відповідних повноважень має право на відшкодування завданої їй шкоди у повному обсязі.

Правове регулювання здійснюється Главою 80 ЦК України.

Законодавець розрізняє такі випадки виникнення зобов’язання:

1. із рятування здоров’я та життя фізичної особи;

2. із рятування майна фізичної або юридичної особи.

Підставами виникнення зобов’язання із рятування здоров’я та життя фізичної особи є:

1. наявність реальної загрози для здоров’я та життя фізичної особи;

2. відсутність у рятувальника повноважень вчиняти рятувальні щодо іншої особи дії, тому лікарі, пожежники та інші особи не визнаються суб’єктами таких зобов’язань;

3. спрямованість дій на рятування здоров’я та життя фізичної особи;

4. виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо здоров’я та життя фізичної особи.

Відповідно до ст.1161 ЦК України, шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.

Підставами виникнення зобов’язання із рятування майна фізичної особи або юридичної особи (іншої особи) є:

1. наявність реальної загрози для майна іншої особи;

2. відсутність у рятувальника повноважень вчиняти рятувальні щодо майна іншої особи дії;

3. спрямованість дій на рятування майна іншої особи;

4. майно повинно мати істотну цінність, яка визначається угодою сторін, актами законодавства, адміністративними актами тощо;

5. виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо майна іншої особи.

Законодавець розрізняє два види шкоди, завданої особі внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо майна іншої особи без відповідних повноважень: а) шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи; б) шкода, завдана майну фізичної особи.

Якщо шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, то вона відшкодовується державою в повному обсязі (ч.1 ст.1162 ЦК України)

А шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища (ч.2 ст.1162 ЦК України). При цьому, шкода відшкодовується: а) з урахуванням майнового становища власника (володільця) майна, якому завдана шкода; б) в межах вартості майна, яке рятувалося.