4.2. Розподіл і використання прибутку

2.1. Розподіл балансового прибутку

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволенян різноманітних потерб. По-перше, він спрямовується для формуванян фінансових ресурсів держави, фінансуванян державних видатків. Це досягається шляхом вилучення у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формуванян фінансових ресурсів самих підприємств, і використовується для забезпечення їх господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. В розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап — цей розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. в результаті розподілу кожний з учасниківодержує свою частку прибутку. Співвідношення в розподілі прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильності вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаютсья під впливом ряду чинників. Істотне занчення при цьому має податкова політика держави по відношенню до суб’єктів господарювання. Ця політика виявляється в наступному: кількість податків, що сплачуються за рахунок прибутку; визначення об’єктів оподаткуваня; ставки оподаткування; надання податкових пільг.

Другий етап — цей розподі і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємсвт після здійснення платежів в бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку і вдоскоанлення виробництва, соціальних потреб, заохочення. Кошти цих фондів використовуються для фінансування певних питрат.

На рис. 4.4 наведена схема розподілу балансового прибутку підприємства. З неї слід зробити висновок, що на обсяг прибутку який залишається в розпорядженні підприємств впливають: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на прибуток, податок на нерухомість — після його введення).

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства не слід ототожнювати з чистим прибутком. Чистий прибуток — зана з застосуванянм до підприємства економічних (фінансових) санкцій.

Діючі нормативні акти визначають, що за рахунок прибутку підприємства повинні сплачувати штрафи в слідуючих випадках:

за порушення господарських договорів перед суб’єктами господарювання;

за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

за затримку перерахування коштів в бюджет і державні цільові фонди;

за приховуваня пирбутку від оподаткування;

за недотримання всатновлених лімітів забора води, при незаключенні договорів на використання води (це стосується використання води, що забирається з державних водогосподарських систем);

за прострочені банківські позички;

за невиконання квоти по створенню робочих місць для інвалідів;

за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності підприємств, що функціонують в різних сферах економіки, можуть сятгуватися за рахунок прибутку і інші штрафи. Особливо це стосується комерційних банків, страхових компаній.