- •1.Управління: поняття, ознаки, види
- •2.Державне управління: поняття, ознаки
- •3. Функції державного управління
- •4. Принципи державного управління
- •5. Поняття та предмет адмін. Права
- •6. Метод адмін. Права. Специфіка адміністративно-правового регулювання
- •7. Реформа адмін. Права як складова адмін. Реформи
- •8. Адміністративно-правові норми: поняття, структура
- •9. Класифікація адмін.-пр. Норм
- •1)Гіпотеза (види):
- •10. Поняття, ознаки та підстави виникнення адміністративно-правових відносин
- •11. Структура та види адміністративно-правових відносин
- •12. Адміністративно-правовий статус громадян України
- •13. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства
- •14. Адміністративно-правовий статус біженців
- •15. Поняття, ознаки та види об’єднань громадян
- •16. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян
- •17. Державний контроль за діяльністю об’єднань громадян
- •18. Поняття та основні принципи державної служби
- •19. Поняття та класифікація державних службовців
- •20. Посада: поняття, способи заміщення
- •21. Вимоги щодо вступу на державну службу
- •22. Права та обов'язки державних службовців
- •23. Юридична відповідальність за службові правопорушення
- •24. Орган виконавчої влади: поняття, ознаки
- •25. Класифікація органів виконавчої влади
- •26. Система органів виконавчої влади
- •I. Міністерства:
- •II. Центральні органи виконавчої влади:
- •III. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом:
- •IV. Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України:
- •27. Повноваження Президента України щодо виконавчої влади
- •28. Правовий статус Кабінету Міністрів України
- •29. Правовий статус центральних органів виконавчої влади
- •30. Правовий статус місцевих органів виконавчої влади
- •31. Правовий статус органів виконавчої влади арк
- •32. Форми управлінської діяльності: поняття, класифікація
- •33. Акт управління: поняття, основні ознаки
- •1. Підзаконність.
- •34. Класифікація актів управління
- •35. Адміністративний договір: поняття, ознаки
- •36. Методи управління: поняття, ознаки, види
- •37. Переконання і примус як методи державного управління
- •38. Заходи адміністративного примусу та їх класифікація
- •39. Адміністративно-попереджувальні заходи
- •40. Заходи адміністративного припинення
- •42. Адміністративно-правові режими: поняття, види
- •43. Поняття та ознаки адміністративної відповідальності
- •44. Проблеми вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність
- •45. Адміністративне правопорушення: поняття, ознаки
- •46. Юридичний склад адміністративного правопорушення: поняття, елементи
- •47. Об’єкт як елемент складу адміністративного правопорушення. Його види.
- •48.Суб’єкт як елемент складу адміністративного правопорушення. Ознаки суб’єктів
- •49.Об’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення
- •50. Суб’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення
- •51. Характеристика адміністративних стягнень
- •52. Правила накладення адміністративних стягнень
- •53. Характеристика обставин, що виключають адміністративну відповідальність
- •54. Зміст законності в державному управлінні
- •55. Система гарантій законності в державному управлінні
- •56. Контроль за законністю в державному управлінні та його види
- •57. Парламентський контроль за законність в державному управлінні
- •58. Президентськийконтроль за законність в державному управлінні
- •59. Судовий контроль за законність в державному управлінні
- •60. Нагляд за законністю в державному управлінні: поняття, ознаки, види
- •62. Поняття, загальні та особливі ознаки адміністративного процесу
- •63. Принципи адміністративного процесу
- •64. Структура адміністративного процесу
- •65. Загальна характеристика права на звернення. Види звернення
- •66. Вимоги, що висуваються до звернень громадян та терміни розгляду звернень
- •67. Стадії провадження в справах звернення громадян
- •68. Провадження в справах про адміністративні правопорушення: поняття, ознаки, суб’єкти
- •69. Строки в провадженні у справах про адміністративні правопорушення
- •70. Стаття 247. Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення
- •91.Система органів державного управління безпекою.
- •92.Система Служби безпеки України. Компетенція органів.
- •93.Система та види діяльності органів внутрішніх справ.
- •94.Міліція в Україні: поняття,система та функції.
- •95.Порядок застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку.
- •96.Паспортна система.
- •97.Поняття та особливості управління юстицією.
- •98.Система органів управління юстицією.
- •99.Система органів управління закордонними справами.
- •100.Основи організації системи освіти.
- •101.Органи управління освітою.
- •102.Державний контроль за діяльністю освітніх установ.
- •103.Суб'єкти державного управління та регулювання у сфері наукової діяльності.
- •104.Система та адміністративно-правовий статус органів управління культурою.
- •105.Організація управління охороною здоров'я.
- •106.Санітарно-епідемологічний нагляд.
- •107.Система органів управління у сфері соціального захисту населення.
- •108.Державна служба зайнятості: склад, повноваження.
- •109.Органи державного управління молодіжною політикою.
- •110.Організаційно-правова система державного управління фінансами та кредитом.
- •111.Загальне керівництво реалізацією державної політики у сфері фінансів
- •112. Повноваження та керівні органи нбу
- •113. Органи фінансового контролю : система, правовий статус
- •114.Сутність державного управління у галузі спорту
- •115.Органи державного управління у галузі транспорту
- •116. Поняття та особливості галузевого управління
- •117. Система та правовий статус органів управління економікою
- •118. Система та правовий статус органів приватизації
- •119. Управління у сфері захисту економічної конкуренції
- •120.Правовий статус органів управління промисловістю
- •121.Система органів управління агропромисловим комплексом
- •122. Поняття та особливості міжгалузевого управління
- •123. Напрями економічної політики держави та засоби державного регулювання
- •124.Характеристика системи органів державної статистики
30. Правовий статус місцевих органів виконавчої влади
Місцеві державні адміністрації входять до єдиної системи органів виконавчої влади.
Правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України (статті 118-119), Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. та іншими законами України. Керівництво місцевою державною адміністрацією здійснює її голова. Він також формує і її склад. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі:
1) порушення ними Конституції України і законів України;
2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства;
3) визнання судом недієздатним;
4) виїзду на проживання в іншу країну;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду;
6) порушення вимог несумісності;
7) за власною ініціативою Президента України з підстав, передбачених цим Законом і законодавством про
державну службу;
8) висловлення недовіри більшістю (дві третини) голосів від складу відповідної ради;
9) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі:
1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації;
2) подання Кабінету Міністрів України з підстав, передбачених законодавством про державну службу;
3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради.
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються також у разі їхньої смерті.
У разі обрання нового Президента України голови місцевих державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій. У здійсненні своїх повноважень голови місцевих державних адміністрацій відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Відповідні ради можуть впливати на вирішення питання щодо голови місцевої державної адміністрації. На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку. Конституція України передбачає особливі механізми взаємовідносин місцевих державних адміністрацій «по вертикалі» (з вищими органами виконавчої влади) та «по горизонталі» (з відповідними органами місцевого самоврядування), що пов'язано з особливостями територіальної організації влади в Україні на регіональному (область) та субрегіональному (район) рівнях. Так, місцеві державні адміністрації відповідно до загальних засад побудови та функціонування системи органів виконавчої влади підзвітні й підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Водночас місцеві державні адміністрації підзвітні й підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.
Згідно зі ст. 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:
1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;
2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;
3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їхнього національно-культурного розвитку;
4) підготування і виконання відповідних обласних і районних бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів і програм;
6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;
7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією та законами України, здійснюють на
відповідних територіях державний контроль за:
1) збереженням і раціональним використанням державного майна;
2) станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі;
3) використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів;
4) охороною пам'яток історії та культури, збереженням житлового фонду;
5) додержанням виробниками продукції стандартів, технічних умов та інших вимог, пов'язаних з її якістю й сертифікацією;
6) додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням, утилізацією і захороненням промислових, побутових та інших відходів, додержанням правил благоустрою;
7) додержанням архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів;
8) додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, комунального обслуговування, законодавства про
захист прав споживачів;
9) додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров'я, материнства й дитинства, сім'ї, молоді та неповнолітніх, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту;
10) охороною праці та своєчасною і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплатою праці;
11) додержанням громадського порядку, правил технічної експлуатації транспорту і дорожнього руху;
12) додержанням законодавства про державну таємницю та інформацію;
13) додержанням законодавства про Національний архівний
фонд та архівні установи.
Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.
Керівників територіальних органів міністерства призначає на посади та звільняє з посад у встановленому
порядку міністр, іншого центрального органу виконавчої влади - керівник цього
органу. Координують діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань голови відповідних місцевих державних адміністрацій. При цьому з питань здійснення повноважень місцевих державних адміністрацій керівники територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підзвітні й підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій.