4. Основні цілі державного регулювання економіки.

Визначення цілей є одним із конструктивних елементів системи державного регулювання поряд з принципами, сферами, об'єктами, формами і засобами впливу держави.

Цілі державного регулювання на кожному історичному етапі залежать від багатьох чинників: ступеня загального розвитку економіки; структури економіки на сучасному етапі та бажаної в майбутньому; міри участі країни в міжнародному поділі праці.

Класичний "набір" цілей державного регулювання економічно розвинених країн такий:

• економічний розвиток;

• повна зайнятість;

• економічна ефективність;

• стабільний рівень цін;

• економічна свобода;

• справедливий розподіл доходів;

• економічна забезпеченість;

• збалансованість експорту та імпорту.

Стосовно економіки України потрібно окреслити пріоритетні економічні цілі, які б відповідали новому ринковому механізму господарювання та відбивали національні інтереси. Основною метою державного регулювання економіки України має стати розвиток виробничих сил країни, який у кінцевому підсумку оцінюється через підвищення добробуту народу. Причому категорія "виробничі сили" має відбивати нову ситуацію в постіндустріальному світі.

Структуру виробничих сил формують: інтелект, інформаційна база, науково-творчий потенціал; підприємницький ресурс; праця та її мотивація; техніка і технологія (засоби праці); енергетична праця; матеріально-сировинна база; територіально-просторовий розвиток; організаційно-структурні чинники; культурне середовище.

Виробничі сили, що розглядаються в такому розширеному розрізі, становлять каркас постійного розвитку системи господарювання держави. Розвиток виробничих сил — критеріальний параметр, що поєднує цілі реформ і засоби їх реалізації. %

До цілей державного регулювання в умовах переходу України до ринкових відносин належать також конкретні цілі, що випливають з основної мети:

• забезпечити матеріально-вартісну збалансованість розвитку й узгодженої діяльності всіх галузей і сфер економіки, спрямованої на досягнення намічених соціально-економічних цілей;

• створити сприятливі зовнішні економічні умови для розширеного відтворення виробництва всередині країни;

• оздоровити фінансовий стан економіки;

• стабілізувати збільшення обсягів виробництва;

• відновити місце України в міжнародному поділі праці;

• забезпечити соціальний захист населення;

• забезпечити раціональне природокористування та створити сприятливі економічні умови для життя населення.

Зазначені цілі можна деталізувати і далі. Так, з метою оздоровлення фінансового стану економіки слід застосовувати інструменти фінансово-бюджетного та грошово-кредитного регулювання, зокрема:

1. зміцнювати фінансову базу місцевих органів влади за рахунок податкових відрахувань;

2. посилювати податковий вплив на підприємства і підприємців, які зменшують обсяги виробництва важливої народногосподарської продукції;

3. запобігати багаторазовому оподаткуванню однієї й тієї самої виробничо-господарської діяльності;

4. сприяти оптимальному обмеженню суми податків, що стягуються з підприємств, без різкого зменшення дохідної частини бюджету;

5. за допомогою механізму податкової політики стимулювати матеріальну заінтересованість виробників у соціальному захисті громадян;

6. забезпечити організацію оподаткування на стабільній законодавчій основі, простоту сприйняття законодавчих актів та справедливість оподаткування;

7. активізувати виробництво товарів народного споживання за допомогою заходів податкової політики.

До цілей кредитного регулювання на шляху переходу до ринку належать такі:

• удосконалити кредитні механізми;

• поширити практику довгострокового кредитування;

• посилити стимулюючу роль кредиту за рахунок диференціації відсоткових ставок;

• підвищити оперативність кредитування.

Важливою умовою гальмування і припинення спаду виробництва є структурна переорієнтація економіки, інструментом структурних перетворень — інвестиційна політика. До першочергових цілей структурної переорієнтації належать такі:

• стимулювати заінтересованість підприємств в інвестиційній діяльності;

• створити передумови розвитку науково-технічного прогресу;

• забезпечити підвищення раціонального рівня зайнятості;

• сприяти задоволенню найважливіших потреб населення;

• стимулювати розвиток енерго- та ресурсозберігаючих виробництв.

Важливою сферою державного регулювання є зовнішньоекономічні зв'язки. У цій сфері слід розв'язати певні завдання, що сприятимуть підвищенню рівня розвитку економіки країни:

1. оздоровити валютні відносини;

2. захищати економічні інтереси України;

3. забезпечити збалансованість економіки і рівновагу внутрішнього ринку України;

4. стимулювати прогресивні структурні зміни в економіці, зокрема зовнішньоекономічні зв'язки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

5. створити найсприятливіші умови для залучення економіки України до системи світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинених зарубіжних країн;

6. заохочувати конкуренцію та ліквідацію монополізму в зовнішньоекономічній діяльності.