- •1. Державне регулювання економіки, його цілі, функції, об’єкти.
- •2. Роль держави у розвитку підприємництва.
- •3. Вплив держави на розвиток сфери товарного обігу
- •4. Управління зовнішньоекономічним сектором.
- •5. Особливості управління соціальною сферою. Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.
- •6. Моделі соціальної політики. Методи впливу держави на розвиток соціальних відносин.
- •7. Державне управління в адміністративно-політичній сфері. Види політики держави, їх цілі, принципи формування, інструменти реалізації.
- •8. Національна безпека та державне управління.
- •9. Специфіка управління у сфері культури та ідеології.
- •10. Державне управління у сфері освіти, молодіжної політики, культури, науки, туризму, спорту, охорони здоров’я.
- •11. Державне управління і сфера особистого життя людини.
- •12. Загальнотеоретичні аспекти організації роботи органів державної влади в Україні. Орган влади як об’єкт організації. Організація як процес і функція управління.
- •13. Сутність і особливості менеджменту органу державної влади, регламент його діяльності.
- •14. Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади.
- •15. Інформаційне та комунікаційне забезпечення внутрішньої організації органу державної влади.
- •16. Підготовка та прийняття рішень в органах державної влади.
- •17. Зв’язки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади.
- •18. Роль та місце керівника в управлінні органами державної влади. Сутність лідерства в державному управлінні.
- •19. Забезпечення законності в державному управлінні. Специфіка юридичної відповідальності в державному управлінні.
- •20. Державна служба: поняття, риси, функції, принципи, види, організація
- •21. Система правових актів про державну службу та правовий статус державних службовців.
- •22. Класифікація посад державних службовців.
- •23. Проходження державної служби та управління державною службою. Атестація державних службовців.
- •24. Етика поведінки державних службовців.
- •25. Управління державною службою. Державна кадрова політика. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації державних службовців.
- •26. Бюрократія і бюрократизм у державному управлінні: світові тенденції та вітчизняна специфіка.
- •27. Поняття ефективності в управлінні. Чинники та критерії ефективності державного управління.
- •28. Загальна соціальна ефективність державного управління. Ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб. Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.
- •29. Державний контроль у сфері виконавчої влади в Україні, його зміст та правові засади. Види контролю.
- •30. Здійснення державного контролю щодо виконавчої влади з боку суб’єктів інших гілок влади: парламентський контроль, прокурорський нагляд, судовий контроль, адміністративний нагляд міліції.
- •31. Громадський контроль за діяльністю органів державного управління.
- •32. Основні напрями взаємодії центральних та регіональних органів державної влади та органів місцевого самоврядування з трудовими колективами, підприємствами, установами і організаціями.
- •33. Взаємовідносини органів державної влади й місцевого самоврядування із судовими та правоохоронними органами: органами Служби безпеки України, органами прокуратури, органами внутрішніх справ.
- •34. Взаємодія державних органів та органів місцевого самоврядування з об’єднаннями громадян. Організація роботи із запитами громадян.
- •35. Державні та адміністративні послуги з боку органів виконавчої влади та їх правове регулювання.
- •36. Залучення громадськості до участі в управлінні державними і суспільними справами та контролі за функціонуванням органів влади.
- •37. Проблеми взаємовідносин гілок державної влади в Україні у сфері управління. Необхідність реформування системи державного та регіонального управління.
- •38. Державне та регіональне управління в контексті трансформаційних та глобалізаційних процесів.
- •39. Соціально-ринкова трансформація України та завдання держави щодо формування ефективної системи
11. Державне управління і сфера особистого життя людини.
Особисте життя громадян визначається соціально-економічним ладом суспільства, його соціально-культурною і побутовою основою. Особисте життя — ставлення людини до природи, матеріальні і духовні потреби, засоби їх задоволення. Інформаційний бік особистого життя — це відносини, які складаються між громадянами, суспільством і державою в зв'язку з недопустимістю розголошення без згоди громадянина даних (інформації) про його особу й особисте життя, а також збирання, збереження і використання інформації про особисте життя громадянина. Особисте життя — особиста справа громадянина, зміст і форми його визначає він сам. Суспільство і держава виключають пряме втручання, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 34 Конституції), а впливають на особисте життя громадян своїми моральними цінностями, системою оцінки тих чи інших вчинків, поглядів, ідеалів, пріоритетів. Проте держава Україна вважає своїм обов'язком встановлення правових гарантій, які забезпечували б широку можливість застосування громадянами своїх творчих сил, здібностей і обдарувань для всебічного розвитку особи.
Отже, охорона особистого і сімейного життя — це право громадянина на захист від непомірного втручання суспільства і держави в його особисте і сімейне життя. Правовою основою охорони особистого життя є численні конституційні положення, які забезпечують особисті права і свободи громадян у духовній, культурній і політичній діяльності, право на вибір професії, роду занять тощо (статті 21-56 Конституції)
12. Загальнотеоретичні аспекти організації роботи органів державної влади в Україні. Орган влади як об’єкт організації. Організація як процес і функція управління.
Для державної влади притаманні певні особливості, у першу чергу, державний суверенітет, загальнодержавний масштаб дії, спрямованість на першочергове виконання загальнонаціональних потреб, остійний правовий зв’язок з населенням через інститут громадянства, наявність субординаційних відносин всередині державного апарату, наявність особливих органів – так званих «силових структур» (армія, суд, прокуратура, служба безпеки, органи виконання покарань та ін.).
Орган державної влади – складова частина державного апарату, що бере участь у здійсненні функцій держави, діє від його імені і за дорученням, має державно-владні повноваження, відповідну компетенцію і структуру, застосовує властиві їй організаційно-правові форми діяльності.
Принципи організації й діяльності органів публічної влади – це законодавчі відправні засади, ідеї, положення, які виступають базисом формування, організації та функціонування органів публічної влади.
Вони поділяються на загальні принципи, що стосуються системи органів публічної влади в цілому, і спеціальні, дія яких розповсюджується лише на окремі підсистеми, ланки цієї системи чи на окремі органи публічної влади.
У свою чергу, загальні принципи прийнято поділяти на дві групи в залежності від форми їх юридичного закріплення й місця в загальній системі принципів, що визначають організацію роботи органів публічної влади.