- •1. Державне регулювання економіки, його цілі, функції, об’єкти.
- •2. Роль держави у розвитку підприємництва.
- •3. Вплив держави на розвиток сфери товарного обігу
- •4. Управління зовнішньоекономічним сектором.
- •5. Особливості управління соціальною сферою. Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.
- •6. Моделі соціальної політики. Методи впливу держави на розвиток соціальних відносин.
- •7. Державне управління в адміністративно-політичній сфері. Види політики держави, їх цілі, принципи формування, інструменти реалізації.
- •8. Національна безпека та державне управління.
- •9. Специфіка управління у сфері культури та ідеології.
- •10. Державне управління у сфері освіти, молодіжної політики, культури, науки, туризму, спорту, охорони здоров’я.
- •11. Державне управління і сфера особистого життя людини.
- •12. Загальнотеоретичні аспекти організації роботи органів державної влади в Україні. Орган влади як об’єкт організації. Організація як процес і функція управління.
- •13. Сутність і особливості менеджменту органу державної влади, регламент його діяльності.
- •14. Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади.
- •15. Інформаційне та комунікаційне забезпечення внутрішньої організації органу державної влади.
- •16. Підготовка та прийняття рішень в органах державної влади.
- •17. Зв’язки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади.
- •18. Роль та місце керівника в управлінні органами державної влади. Сутність лідерства в державному управлінні.
- •19. Забезпечення законності в державному управлінні. Специфіка юридичної відповідальності в державному управлінні.
- •20. Державна служба: поняття, риси, функції, принципи, види, організація
- •21. Система правових актів про державну службу та правовий статус державних службовців.
- •22. Класифікація посад державних службовців.
- •23. Проходження державної служби та управління державною службою. Атестація державних службовців.
- •24. Етика поведінки державних службовців.
- •25. Управління державною службою. Державна кадрова політика. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації державних службовців.
- •26. Бюрократія і бюрократизм у державному управлінні: світові тенденції та вітчизняна специфіка.
- •27. Поняття ефективності в управлінні. Чинники та критерії ефективності державного управління.
- •28. Загальна соціальна ефективність державного управління. Ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб. Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.
- •29. Державний контроль у сфері виконавчої влади в Україні, його зміст та правові засади. Види контролю.
- •30. Здійснення державного контролю щодо виконавчої влади з боку суб’єктів інших гілок влади: парламентський контроль, прокурорський нагляд, судовий контроль, адміністративний нагляд міліції.
- •31. Громадський контроль за діяльністю органів державного управління.
- •32. Основні напрями взаємодії центральних та регіональних органів державної влади та органів місцевого самоврядування з трудовими колективами, підприємствами, установами і організаціями.
- •33. Взаємовідносини органів державної влади й місцевого самоврядування із судовими та правоохоронними органами: органами Служби безпеки України, органами прокуратури, органами внутрішніх справ.
- •34. Взаємодія державних органів та органів місцевого самоврядування з об’єднаннями громадян. Організація роботи із запитами громадян.
- •35. Державні та адміністративні послуги з боку органів виконавчої влади та їх правове регулювання.
- •36. Залучення громадськості до участі в управлінні державними і суспільними справами та контролі за функціонуванням органів влади.
- •37. Проблеми взаємовідносин гілок державної влади в Україні у сфері управління. Необхідність реформування системи державного та регіонального управління.
- •38. Державне та регіональне управління в контексті трансформаційних та глобалізаційних процесів.
- •39. Соціально-ринкова трансформація України та завдання держави щодо формування ефективної системи
19. Забезпечення законності в державному управлінні. Специфіка юридичної відповідальності в державному управлінні.
Законність, по-перше, передбачає наявність законів, що виражають волю народу і відображають пізнані об'єктивні закономірності суспільного розвитку, по-друге, означає одноманітне розуміння, застосування, безумовне і точне виконання законів і заснованих на них інших правових актів усіма державними органами, посадовими особами, громадянами, громадськими формуваннями.
Законність у сфері державного управління ґрунтується на таких принципах:
1) загальнообов'язковість законів для всіх без винятку органів, закладів, організацій, посадових осіб, громадян тощо. Саме в цьому проявляється загальність приписів, які містяться у законах і підзаконних актах;
2) єдності законності, тобто одноманітному розумінні і заснуванні законів на всій території держави;
3) неприпустимості протиставлення законності і доцільності. Це означає, що сам закон є вищим ступенем прояву доцільності.
Даний принцип не виключає творчого розуміння закону і законності, а саме передбачає, що будь-який варіант рішення при застосуванні закону повинен обов'язково здійснюватися в рамках правових приписів.
Законність у діяльності державного апарату виявляється у такому:
1) всі рішення, що приймаються державним органом, повинні відповідати чинному законодавству;
2) рішення, що приймаються державним органом, не повинні виходити за межі повноважень цього органу, тобто вони можуть прийматися тільки з питань, що віднесені до його компетенції;
3) усі рішення державних органів приймаються у такому порядку і таких формах, які відповідають нормативним приписам;
4) взаємовідносини державних органів з недержавними структурами, громадянами та їх об'єднаннями, а також іншими громадськими формуваннями (органи самоорганізації населення) здійснюються у межах взаємних прав і обов'язків, які визначені на законних підставах.
Залежно від змісту, характеру, особливостей застосування, юридичних наслідків розрізняють такі способи забезпечення законності: а) контроль; б) нагляд; в) звернення до державних органів із заявами, пропозиціями, скаргами з питань забезпечення законності.
Практика свідчить про те, що застосування перелічених способів є надійною гарантією забезпечення законності в управлінській системі держави.
Важливим видом відповідальності у державному управлінні є юридична відповідальність, яка настає за вчинення правопорушень і за порушення конкретних норм правових актів, здійснюється у певних процесуальних формах уповноваженими органами (посадовими особами) державної влади. Деякі автори розрізняють відповідальність за видами правопорушень і за характером застосовуваних санкцій. Виділяють ще такі види юридичної відповідальності: кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, цивільну, відміну незаконних актів і рішень державних органів, а також громадських організацій та їх органів.
Отже, до видів правової відповідальності органу виконавчої влади належить скасування його незаконних рішень, у цьому разі - будь-яких актів органів виконавчої влади. Така відповідальність настає, коли виданий акт або рішення суперечать закону чи іншому нормативно-правовому акту, наділеному значною юридичною силою. Це пояснюється тим, що видання незаконних актів може викликати шкідливі для різноманітних суспільних відносин наслідки.