5. Фотозйомка трупа на місці події.

У справах про вбивства, самогубства, а нерідко й у справах про транспорт¬ні пригоди, злочинні аборти зі смертельними наслідками та ін. найважливіші докази можуть бути отримані під час огляду і дослідженні трупа.

Місце виявлення, положення і поза трупа, його розташування щодо пред¬метів обстановки місця події, а також різноманітні ушкодження на одязі та тілі трупа можуть свідчити про обставини вбивства або нещасного випадку. Ре¬тельна фіксація ушкоджень та слідів у ряді випадків забезпечує можливість наступної ідентифікації знарядь, якими вони утворені. За деякими ознаками можна судити про час настання смерті (наприклад, по трупних плямах). Ре¬зультати огляду трупа на місці його виявлення фіксуються в протоколах та іншими способами.

Одним із важливих засобів фіксації результатів огляду є фотографічна зйомка трупа на місці його виявлення. Вона служить наочним засобом фікса¬ції виявлених у процесі огляду ознак і тому значно доповнює протокольні за¬писи. Фотографічні знімки трупа нерідко служать матеріалом для повторних експертиз та засобом, що полегшує слідчу і судову оцінку висновку експерта. Знімки мають також велике значення для встановлення особи потерпілих у випадках виявлення невпізнаних трупів.

На місці виявлення трупа, у ході його огляду, звичайно фотографують:

- загальний вигляд трупа або частин трупа разом із оточуючою його об¬становкою, слідами та іншими об'єктами, що можуть мати значення речових доказів;

- ушкодження і сліди на тілі трупа (рани, синці, странгуляційна борозна і т. п.),

- трупні явища (трупні плями, ознаки розкладання і т. д.);

- ушкодження і забруднення одягу, а також сліди на ньому (вогнестрільні ушкодження, сліди впливу високої температури, плями різноманітних речо¬вин, потьоки крові, сліди волочіння, відбитки протекторів шин і т. п.).

Для фіксації загального вигляду трупа на місці його виявлення прийнято фотографувати:

- у взаємозв'язку з навколишнім оточуючим середовищем;

- ізольовано від предметів оточуючої обстановки.

Фотозйомка трупа у взаємозв'язку з навколишнім середовищем прово¬диться для того, щоб зафіксувати місце перебування і положення трупа щодо предметів обстановки місця події. У кадр необхідно включати всі об'єкти, що можуть мати відношення до трупа та місця його виявлення. В першу чергу на знімку повинні бути відображені різноманітні сліди, можливі знаряддя вбивст¬ва або самогубства, а також всі інші об'єкти, що, за припущенням, можуть мати безпосереднє відношення до обставин заподіяння смерті.

Труп з оточуючими його предметами обстановки звичайно фотографуєть¬ся з однієї або двох точок (бічних). Якщо дозволяє обстановка, то роблять зйомку з чотирьох точок, встановлюючи фотоапарат по кутах уявного прямо¬кутника, у який ніби вписується труп. Фотоапарат звичайно встановлюється на висоті приблизно 155-160 см. Запропонована схема розміщення фотоапа¬рата є бажаною, але іноді вибір точки і напрямку зйомки, а також висота вста¬новлення камери визначається в залежності від конкретної обстановки вияв¬лення трупа.

Поряд зі зйомкою трупа на фоні навколишнього середовища (у схемі фіксації обстановки місця події - це буде оглядова фотозйомка) його варто сфотографувати більш крупним планом (вузлова зйомка). Фотозйомка трупа, ізольована від оточуючої обстановки, призначена, головним чином, для фік¬сації положення і пози трупа. Звичайно, цю зйомку проводять з двох точок (бічних). При бічній зйомці оптична вісь об'єктива повинна бути перпендику¬лярна поздовжній осі тіла трупа. Зображення трупа по можливості повинно займати весь кадр. Якщо в умовах обмеженого простору не можна в одному кадрі отримати зображення трупа цілком, то варто застосувати панорамний ме¬тод його зйомки (по частинах) або скористатися ширококутовим об'єктивом.

Іноді доцільно сфотограсрувати лежачий труп згори (вертикальна зйомка). Така зйомка забезпечує чітку фіксацію пози, тобто взаємного розташування окремих частин трупа.

Трупи, що знаходяться у висячому стані, рекомендується по можливості сфотографувати спереду, ззаду і з боків. У кадр повинні попасти також най¬ближча опора, мотузок з петлею і предмет, до якого вона прикріплена. Взаєм¬не розташування ніг трупа та опори, що служила підставкою для ніг, доцільно засріксувати зйомкою з масштабною лінійкою. Труп, що знаходиться в сидя¬чому положенні, рекомендується фотографувати з двох, а якщо можливо, і з чотирьох боків. Великим планом варто фотографувати странгуляційну бороз¬ну, вузол мотузка, кисті рук, положення петлі на шиї.

Безпосередньо зі зйомкою трупа пов'язано і фотографування слідів крові, виявлених як на трупі, так і на близько розташованих від нього предметах обстановки. Це фотографування проводиться для фіксації локалізації та вза¬ємного розташування слідів, форми і напрямку потьоків крові. Особливо важ¬ливо зафіксувати форму кров'яних слідів, що може вказувати на механізм їх виникнення. Зображення таких слідів треба розміщувати в кадрі так, щоб було видно їхнє розташування, форма і напрямок щодо предметів обстановки або частин тіла. Сліди крові варто фотографувати крупним планом за правилами масштабної фотозйомки. Відстань фотозйомки визначається в залежності від розміру окремих слідів або загальної площі, яку вони займають. Потрібно, щоб освітлення водночас було двостороннє, рівномірне або загальне розсія¬не. Іноді буває важко виявити сліди крові на кольорових поверхнях. У цих ви¬падках для їх виявлення рекомендується застосовувати світлофільтри. При фотографічній фіксації слідів крові також буває доцільно використовувати світлофільтри.

Сліди крові іноді можна сфотографувати в ультрафіолетових променях. Тоді кров на знімках буде у вигляді темних плям. Фотозйомкою можна, напри¬клад, також виявити і зафіксувати замиті сліди крові на білій тканині (прости¬радлах, білизні, рушниках і т. п.).

Під час огляду місця події і виявленні заритого трупа в земл^і на ґрунті мо¬жуть бути знайдені сліди транспортних засобів, тварин і людей, а також різ¬номанітних інструментів (кирки, лопати і т. п.). Такі сліди фіксують за загаль¬ними правилами масштабної зйомки.

Замасковані трупи фотографують спочатку в тому вигляді, у якому вони були виявлені, а потім їх фотографують без предметів, використаних для мас¬кування. Предмети, за допомогою яких було сховано труп, також підлягають фотографуванню з метою фіксації характерних ознак предметів маскування. Так, наприклад, при виявленні трупа, замаскованого гілками, крупним планом фотографують сліди зрізів або розрубів на гілках.

Фотографуючи труп з ознаками впливу високої температури особливу увагу приділяють фіксації характерної пози трупа. Велика площа поверхні тіла уражена опіками ускладнює впізнання, тому фотографують зуби трупа, залиш¬ки одягу, що збереглися, каблучки, прикраси та інші металеві предмети, фік¬суючи їх індивідуальні особливості. Все це доцільно фотографувати частина¬ми з масштабною лінійкою за правилами безтіньової зйомки.

Замерзлі трупи фотографують на місці їх виявлення, а потім після танен¬ня (наприклад, у морзі) - за загальними правилами зйомки трупа з урахуван¬ням виявлених у процесі огляду особливостей.

У разі виявлення розчленованих трупів кожна частина фотографується в тому положенні і вигляді, у якому була знайдена. Великомасштабній зйомці підлягають також місця розчленовування тканини тіла. Освітлення та фон вибираються з таким розрахунком, щоб вони при фотографуванні забезпечу¬вали фіксацію характерних рис країв розчленованих тканин. Якщо частини тіла були упаковані, то предмети упаковки (мішки, кошики, валізи і т. п.) так само треба сфотографувати на місці їх виявлення. Особливу увагу при цьому варто звернути на фіксацію відмінних ознак предметів упаковки: матеріал, його фактуру, вузли, нашивки, ярлики, клейма, написи, мітки та ін. При вияв¬ленні декількох частин трупа їх рекомендується сфотографувати разом.

Фотографічна зйомка може бути застосована і при ексгумації трупа. Звичайно, за правилами орієнтуючої та оглядової зйомки фіксується місце поховання з найближчими орієнтирами, за правилами вузлової зйомки - пам'ятники, цвинтарні номери та знаки, потім окремо сама труна і після зняття кришки - труп у труні; предмети одягу або окремі його деталі фотографуються крупним планом.

У судово-медичному дослідженні трупа також можна застосовувати фотографічну зйомку. Оглядаючи труп на місці виявлення, ушкодження і різноманітні сліди на ньому фотографують у тому вигляді, у якому вони виявлені, а в процесі дослідження, що здійснює судово-медичний експерт, ці ж сліди та ушкодження можна знову сфотографувати після їх промивання та очищення. Окремі ушкодження та сліди фотографують спочатку таким чином, щоб на знімку було добре видно, на якій частині тіла вони локалізовані, а потім знімають збільшеним планом з масштабною лінійкою. За особливостями ушкоджень, що відображені на знімку, нерідко можна судити про форму знаряддя (яким нанесені ушкодження), розміри та інші його особливості.

Під час фотографування ознак ушкоджень на тілі, крім загального розсіяного освітлення, рекомендується застосовувати додаткове освітлення спрямованим бічним світлом. Використання електронної лампи-спалаху при зйомці проникаючих ушкоджень небажано, тому що це не сприяє виявленню конфігурації ран, рельєфу їх країв та особливостей кутів.

Фотографічній фіксації підлягають також сліди та ушкодження на одязі. Розрізи та інші ушкодження потрібно фотографувати збільшено, намагаючись зафіксувати загальну форму та розміри ушкоджень, конфігурацію та рельєф їх країв, особливості кутів, додаткові надрізи біля гострих кутів, вигляд ушкоджень (проникаючі, непроникаючі), наявність тканини або її відсутність, вигляд та розташування волокон у кінцях ниток тканини і т. д. Проникаючі ушкодження на одязі доцільно фотографувати не тільки у відбитому, але і по можливості при комбінованому освітленні. Знімаючи проникаючі ушкодження у відбитому світлі під тканину можна підкласти аркуші білого або чорного паперу, що сприяє передачі форми ушкоджень.

Виїжджаючи на місце виявлення трупа, крім знімальної апаратури, необхідно мати штатив, спусковий тросик, подовжувальні кільця, освітлювачі ісвітлофільтри.