Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
161.27 Кб
Скачать
  1. Методи господарського права.

Методи господарського права — це сукупність способів регулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб'єктів господарських правовідносин.

Методи господарського права базуються на 2 основних принципах:

  1. Імперативному (суб'єкти господарського права зобов'язані і мають вчиняти те, що на них покладено законом)

  2. Диспозитивному (дозволено все, що не заборонено законом)

Господарські відносини є комплексними відносинами, поєднують у собі організаційні і майнові елементи, тому у господарському праві як комплексній галузі права загалом діють три основні методи правового регулювання:

  1. метод автономних рішень (суб'єкти господарювання мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України);

  2. метод владних приписів (діяльність суб'єктів господарювання підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством, зокрема, обов'язковість дотримання заборон закону щодо здійснення господарської діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими), обов'язок визначених у законодавстві суб'єктів господарювання укладати з державою державні контракти);

  3. метод рекомендацій (типові договори).

Такий науковець, як Вінник, виділяє ще один метод – метод координації (учасники господарських правовідносин часто координують свої дії між собою).

  1. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.

Господарське законодавство – це система нормативних актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо організації і здійснення господарської діяльності в галузі суспільного виробництва і обігу.

Особливості господарського законодавства:

  1. комплексний зміст основних нормативно-правових актів (що містять норми різних галузей права, господарського, цивільного, фінансового, трудового);

  2. множинність нпа (причинами є динамізм і складність господарського життя, а також недостатня увага до упорядкування господарського законодавства, численні експерименти в економіці);

  3. поєднання з комерційним правом інших країн та їх законодавством;

  4. велике значення локальних правових актів (наприклад, статутів ЮО);

  5. кодифікованість (основою є прийнятий 16 січня 2003 ГКУ);

  6. наявність у господарському законодавстві України нормативних актів вже неіснуючої держави – СРСР;

  7. стрімкість прийняття актів господарського законодавства (це зумовлено змінами, які пов’язані з запровадження та розвитком ринкових відносин).

Система господарського законодавства поділяться по вертикалі та по горизонталі.

По вертикалі це: міжнародні договори, Конституція України, закони України, підзаконні нпа, локальні нпа.

По горизонталі це: компетенційні нормативні акти (нормативно-правові акти різної юридичної сили, що визначають правове становище суб'єктів господарського права), договірне право (регулює зобов'язальні відносини у сфері господарювання), банківське законодавство, біржове законодавство, законодавство, що регулює ринок капіталів, страхування, інвестиційну діяльність, зовнішньоекономічну діяльність, порядок розгляду господарських спорів.