10. Поняття і види судочинства. Відмінність судочинства від інших процедур державної діяльності.

11. Акти судової влади, їх ознаки та види.

Акти судової влади.

Рішення судових органів набувають нормативний характер в результаті узагальнення судової практики, яка у своїй основі носить індивідуальний, правозастосовний характер. Судова практика виступає джерелом права в тих випадках, коли в силу неясності, суперечливості або невизначеності нормативних приписів суд змушений конкретизувати або уточнювати зміст правових норм або створювати нові норми внаслідок виявлених прогалин в праві.

правотворчі функції судів формуються самою судовою практикою, потребами правового врегулювання тих загальних життєвих випадків, які не передбачені законом. Накопичений досвід правозастосовної практики дозволяє судам приймати такі рішення, які мають загальнообов'язкове значення при розгляді тієї чи іншої групи юридичних справ.

Вищі органи судової влади не тільки конкретизують діючі норми права, але і створюють в межах своєї компетенції нові правові норми з метою керівного роз'яснення застосування законодавства з питань, що виникають при практичному вирішенні юридичних справ.

Однак необхідно мати на увазі, що обов'язкова сила судової практики полягає не в ній самій, а в веління законодавчої влади.

Правотворча діяльність судів в правовій державі цілкм грунтується на своїх законних повноваженнях, в рамках законності і принципівданої системи права.

12. Засади функціонування та організації судової влади в Україні. Особливості функціонування судової влади за законом України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про судоустрій України" судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. В чинному законодавстві передбачено різні форми судочинства, а саме: конституційне, третейських судів, кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справ, а також функціонування судів першої інстанції, судів апеляційної та касаційної інстанцій. Залежно від кількості судів, що можуть розглядати конкретну справу, судочинство поділяється на одноособове та колегіальне.

Судова влада відповідно до теорії та практики розподілу влади є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень із здійснення правосуддя, тлумачення норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціально вповноважених органів -- судів.

Атрибутами судової влади є широкі юрисдикційні повноваження: це правовий статус судів як особливих органів державної влади; це й власне виконання владних суддівських повноважень.

Поняття судової влади містить два основні компоненти: по-перше, цю владу можуть реалізувати тільки спеціально вповноважені органи (суди); по-друге, ці органи має бути наділено тільки їм притаманними повноваженнями.

Судову владу реалізують через такі повноваження:

здійснення правосуддя;

конституційний контроль;

контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб;

формування органів суддівського самоврядування;

роз'яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства;

утворення державної судової адміністрації.

Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владу реалізують у діях суду, які не пов'язано з розглядом справ. Насамперед це організаційні та інформаційно-аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації про усунення порушень закону, вирішення скарг позивачів, відповідачів, підозрюваних, обвинувачуваних, адвокатів тощо)