- •1.Предмет, система та основіні поняття навчальної дисципліни "Судові та правоохоронні органи України"
- •3. Загальна характеристика правоохронної діяльності: поняття, ознаки, та основні напрями
- •4. Правоохоронні органи держави: поняття, ознаки, система і загальна характеристика
- •5. Система нормативних актів, що регламентують організацію і діяльність судових та правоохоронних органів, їх класифікація та характеристика.
- •8. Значення судової влади в Україні, її співвідношення із законодавчою і виконавчою гілками влади.
- •9. Поняття, ознаки та загальна характеристика правосуддя в Україні.
- •10. Поняття і види судочинства. Відмінність судочинства від інших процедур державної діяльності.
- •11. Акти судової влади, їх ознаки та види.
- •12. Засади функціонування та організації судової влади в Україні. Особливості функціонування судової влади за законом України «Про судоустрій і статус суддів»
- •13. Система та загальна характеристика засад здійснення правосуддя в Україні.
- •14. Самостійність судів, та незалежність і недоторканість суддів як засади здійснення правосуддя в Україні.
- •15. Гарантованість права на судовий захист як засада здійснення правосуддя в Україні.
- •16.Гарантованість права на повноважний суд як засада здійснення правосуддя в Україні.
- •17. Мова судочинства та діловодства у судах.
- •18. Система засад судочинства за Конституцією України та їх загальна характеристика.
- •19. Законність як засада судочинства в Україні.
- •20. Рівність всіх учасників перед законом і судом як засада судочинства України.
- •21.Забезпечення доведеності вини як засада судочинства України.
- •22. Змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
- •23. Підтримання державного обвинуваченого в суді прокурором як засада судочинства України.
- •25. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами як засада судочинства України.
- •26. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду як засада судочинства України.
- •27. Обов’язковість рішень суду як засада судочинства України.
- •28. Статус Конституційного суду України, його завдання і основні принципи діяльності.
- •29. Повноваження Конституційного суду України.
- •30. Склад і порядок формування Конституційного суду України, вимоги, що ставляться до його суддів.
- •31. Голова Конституційного Суду України і його заступники, порядок їх обрання і дострокового звільнення з посади.
- •32. Суб’єкти права на конституційне подання та конституційне звернення до Конституційного Суду України.
- •33. Апарат і організація роботи Конституційного суду України
- •34. Поняття судової системи України, принципи побудови та їх характеристика.
- •35. Система судів загальної юрисдикції та її єдність.
- •36. Порядок утворення і ліквідації судів загальної юрисдикції, призначення суддів на адміністративні посади.
- •37. Поняття «судової ланки» і «судової інстанції» їх види.
- •38. Види і склад місцевих судів загальної юрисдикції.
- •39. Повноваження місцевого суду загальної юрисдикції, його голови та заступників голови.
- •1. Голова місцевого суду:
- •40. Види і склад апеляційних судів загальної рисдикції.
- •41. Повноваження апеляційного суду загальної юрисдикції, його голови та заступників голови.
- •1. Апеляційний суд:
- •1. Голова апеляційного суду:
- •42. Види і склад вищих спеціалізованих судів.
- •44. Повноваження голови вищого спеціалізованого суду та його заступників.
- •45. Порядок діяльності та повноваження пленуму вищого спеціалізованого суду.
- •46. Науково – консультативна рада та офіційний друкований орган вищого спеціалізованого суду.
- •47. Верховний суд України, його склад, структура і повноваження.
- •48. Порядок обрання та дострокового звільнення з посади голови та заступників голови Верховного суду України, їх повноваження.
- •49. Пленум Верховного Суду України, його склад і повноваження.
- •50. Поняття статусу суддів, вимоги до кандидатів на посаду судді.
- •51. Добір кандидатів на посаду судді
- •52. Порядок призначення на посаду судді вперше
- •53. Порядок обрання на посаду судді безстроково
- •54. Гарантії незалежності суддів. Поняття недоторканості.
- •55. Права та обов’язки судді.
- •56. Народні засідателі та присяжні.
- •57. Національна школа суддів України
- •58. Підстави та порядок застосування до суддів дисциплінарної відповідальності
- •59. Дисциплінарне провадження щодо судді
- •60. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді та органи, що можуть його здійснювати.
- •61. Дисциплінарне стягнення щодо судді та порядок його зняття, оскарження рішень у дисциплінарній справі щодо судді.
22. Змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ця засада полягає в тому, що в судовому засіданні ведуть між собою процесуальний спір дві сторони: в кримінальному судочинстві - сторона
обвинувачення й сторона захисту, в цивільному судочинстві - позивач і відповідач.
Кожна зі сторін відстоює свою правову позицію за допомогою тих засобів, які передбачено процесуальним законом. Так, зокрема, в цивільному судочинстві кожна зі сторін має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У кримінальному судочинстві суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, не мають права перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого. Змагальність забезпечує рівні процесуальні можливості учасників процесу щодо подання доказів, їх дослідження й заявлення клопотань, а отже виступає гарантією всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи й винесення законного, обгрунтованого та справедливого рішення. У процесі реалізації засади змагальності завжди постає питання про доступність правосуддя. Конституцією України (ст. 124) передбачено, що юрисдикцію судів поширено на всі правовідносини, які виникають у державі. Це фактично означає, що до компетенції судів може належати будь-яка справа.
23. Підтримання державного обвинуваченого в суді прокурором як засада судочинства України.
Прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування .з приводу застосування кримінального закону й міри покарання щодо підсудного. Прокурор, підтримуючи обвинувачення, зобов'язаний керуватися вимогами закону й своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на розгляді всіх обставин справи.
24. Забезпечення обвинувальному права на захист як засада судочинства України. Сутність цієї засади полягає в тому, що кожна особа може особисто захищатися від обвинувачення у вчиненні злочину. Разом з тим Конституцією
гарантовано, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, таку допомогу надають безоплатно. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Закон зобов'язує особу, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суддю до першого допиту обвинуваченого та підсудного роз'яснити йому право мати захисника.
Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час розв'язання справ у судах та інших державних органах діє адвокатура (ст. 59 Конституції).
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Відмову від захисника не може бути прийнято:
- у справах осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочину віці до 18 років;
- у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист;
- у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство;
- під час провадження справи про застосування примусових заходів медичного характеру;
- коли санкція статті, за якою кваліфікують злочин, передбачає довічне ув'язнення.
Суд, слідчий і особа, яка проводить дізнання, не мають права перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого. Закон забороняє домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів (ст. 22 КПК).
Обвинуваченому гарантовано право знати, в чому його обвинувачують; давати показання або відмовитися давати показання; подавати докази, заявляти клопотання й відводи; подавати скарги; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства з усіма матеріалами справи (ст. 43 КПК). Особу вважають невинуватою у вчиненні злочину й не можуть піддати кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку й встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції).
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачать на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну й моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.