- •1.Предмет, система та основіні поняття навчальної дисципліни "Судові та правоохоронні органи України"
- •3. Загальна характеристика правоохронної діяльності: поняття, ознаки, та основні напрями
- •4. Правоохоронні органи держави: поняття, ознаки, система і загальна характеристика
- •5. Система нормативних актів, що регламентують організацію і діяльність судових та правоохоронних органів, їх класифікація та характеристика.
- •8. Значення судової влади в Україні, її співвідношення із законодавчою і виконавчою гілками влади.
- •9. Поняття, ознаки та загальна характеристика правосуддя в Україні.
- •10. Поняття і види судочинства. Відмінність судочинства від інших процедур державної діяльності.
- •11. Акти судової влади, їх ознаки та види.
- •12. Засади функціонування та організації судової влади в Україні. Особливості функціонування судової влади за законом України «Про судоустрій і статус суддів»
- •13. Система та загальна характеристика засад здійснення правосуддя в Україні.
- •14. Самостійність судів, та незалежність і недоторканість суддів як засади здійснення правосуддя в Україні.
- •15. Гарантованість права на судовий захист як засада здійснення правосуддя в Україні.
- •16.Гарантованість права на повноважний суд як засада здійснення правосуддя в Україні.
- •17. Мова судочинства та діловодства у судах.
- •18. Система засад судочинства за Конституцією України та їх загальна характеристика.
- •19. Законність як засада судочинства в Україні.
- •20. Рівність всіх учасників перед законом і судом як засада судочинства України.
- •21.Забезпечення доведеності вини як засада судочинства України.
- •22. Змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
- •23. Підтримання державного обвинуваченого в суді прокурором як засада судочинства України.
- •25. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами як засада судочинства України.
- •26. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду як засада судочинства України.
- •27. Обов’язковість рішень суду як засада судочинства України.
- •28. Статус Конституційного суду України, його завдання і основні принципи діяльності.
- •29. Повноваження Конституційного суду України.
- •30. Склад і порядок формування Конституційного суду України, вимоги, що ставляться до його суддів.
- •31. Голова Конституційного Суду України і його заступники, порядок їх обрання і дострокового звільнення з посади.
- •32. Суб’єкти права на конституційне подання та конституційне звернення до Конституційного Суду України.
- •33. Апарат і організація роботи Конституційного суду України
- •34. Поняття судової системи України, принципи побудови та їх характеристика.
- •35. Система судів загальної юрисдикції та її єдність.
- •36. Порядок утворення і ліквідації судів загальної юрисдикції, призначення суддів на адміністративні посади.
- •37. Поняття «судової ланки» і «судової інстанції» їх види.
- •38. Види і склад місцевих судів загальної юрисдикції.
- •39. Повноваження місцевого суду загальної юрисдикції, його голови та заступників голови.
- •1. Голова місцевого суду:
- •40. Види і склад апеляційних судів загальної рисдикції.
- •41. Повноваження апеляційного суду загальної юрисдикції, його голови та заступників голови.
- •1. Апеляційний суд:
- •1. Голова апеляційного суду:
- •42. Види і склад вищих спеціалізованих судів.
- •44. Повноваження голови вищого спеціалізованого суду та його заступників.
- •45. Порядок діяльності та повноваження пленуму вищого спеціалізованого суду.
- •46. Науково – консультативна рада та офіційний друкований орган вищого спеціалізованого суду.
- •47. Верховний суд України, його склад, структура і повноваження.
- •48. Порядок обрання та дострокового звільнення з посади голови та заступників голови Верховного суду України, їх повноваження.
- •49. Пленум Верховного Суду України, його склад і повноваження.
- •50. Поняття статусу суддів, вимоги до кандидатів на посаду судді.
- •51. Добір кандидатів на посаду судді
- •52. Порядок призначення на посаду судді вперше
- •53. Порядок обрання на посаду судді безстроково
- •54. Гарантії незалежності суддів. Поняття недоторканості.
- •55. Права та обов’язки судді.
- •56. Народні засідателі та присяжні.
- •57. Національна школа суддів України
- •58. Підстави та порядок застосування до суддів дисциплінарної відповідальності
- •59. Дисциплінарне провадження щодо судді
- •60. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді та органи, що можуть його здійснювати.
- •61. Дисциплінарне стягнення щодо судді та порядок його зняття, оскарження рішень у дисциплінарній справі щодо судді.
3. Загальна характеристика правоохронної діяльності: поняття, ознаки, та основні напрями
Серед різноманіття функцій, що покликана здійснювати держава, чільне місце посідає правоохоронна функція. Діяльність держави, що спрямована на реалізацію цієї функції носить назву правоохоронної. Правоохоронна діяльність здійснюється державою через систему спеціально уповноважених на те органів.
Основним завданням правоохоронної діяльності є охорона найбільш важливих суспільних відносин від будь-яких протиправних посягань. Особливе місце в межах цього завдання посідає діяльність щодо забезпечення охорони та захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Від інших видів діяльності держави, правоохоронна відрізняється тим, що їй притаманні особливі ознаки, а саме:
- правоохоронна діяльність має владний характер і здійснюється від імені та за дорученням держави відповідними органами та посадовими особами, приписи яких є обов'язковими до виконання їх адресатами;
- здійснення правоохоронної діяльності покладається лише на уповноважені на те органи, які, як правило спеціально створюються державою з цією метою;
- правоохоронна діяльність здійснюється не будь-яким способом, а лише із застосуванням юридичних заходів впливу до правопорушників. До таких заходів впливу належать заходи державного примусу і стягнення;
- застосування відповідних юридичних заходів впливу повинно здійснюватися у суворій відповідності з вимогами закону, що регламентує як підстави так і процедуру їх застосування;
- правоохоронна діяльність має особливий, правозастосовчий характер рішень, що приймаються. Особливість правоохоронної діяльності полягає в тому, що, органи держави, які уповноважені її здійснювати не створюють нових норм права, а застосовують норми чинного законодавства до відповідних суб'єктів, що в свою чергу тягне за собою створення, зміну, захист, підтвердження або припинення прав та обов'язків останніх.
З огляду на викладене вище, можна дати наступне визначення цьому виду діяльності держави.
Правоохоронна діяльність- це вид діяльності, який має за мету забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави в цілому, здійснюється уповноваженими на те органами шляхом застосування відповідних заходів юридичного впливу у суворій відповідності з вимогами закону.
До основних напрямків правоохоронної діяльності держави належать:
- конституційний контроль;
- правосуддя;
- прокурорський нагляд;
- охорона громадського порядку;
- розслідування злочинів;
- оперативно-розшукова діяльність;
- захист прав та інтересів громадян та організацій;
- правова робота в сферах господарської діяльності;
- громадська правоохоронна діяльність та інші.
Конституційний контроль - здійснюється Конституційним Судом України, як єдиним судом конституційної юрисдикції. Конституційний контроль належить до ефективних засобів забезпечення верховенства приписів Конституції України, які є головним атрибутом демократичної держави. Основним завданням конституційного контролю є забезпечення відповідності законів та інших нормативних актів органів законодавчої і виконавчої влади Конституції України, охорона конституційних прав і свобод громадян, надання офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою однакового розуміння і застосування їх положень.
Правосуддя - є найважливішим напрямом правоохоронної діяльності держави. Здійснюється тільки спеціальними органами держави - судами, в особливому порядку, який визначається відповідними процесуальними законами (КПК, ЦПК, ГПК, КАС) і передбачає можливість застосування до правопорушника заходів державного примусу, в тому числі й кримінального покарання. Тільки суд може визнати особу винною у вчиненні злочину й прийняти рішення про застосування до неї від імені держави кримінального покарання. Суд є головним інструментом дотримання правопорядку в країні і стоїть на самій верхівці в ієрархії правоохоронних органів.
Прокурорський нагляд - здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Здійснюється шляхом опротестування та скасування актів органів державного управління, місцевого самоврядування та громадських організацій, які суперечать закону, а також попередження незаконних дій посадових осіб та громадян.
Охорона громадського порядку - здійснюється органами внутрішніх справ і насамперед міліцією з метою попередження, припинення та розкриття порушень законності та правопорядку.
Розслідування злочинів - це діяльність спеціально уповноважених на те посадових осіб та органів - органів дізнання, дізнавачів, слідчих, яка здійснюється з метою розкриття та розслідування злочинів та покарання осіб, виних у їх вчиненні. Цей напрям правоохоронної діяльності здійснюється слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки України, податкової міліції. Як органи дізнання в окремих справах, віднесених до їх компетенції можуть діяти органи міліції, служби безпеки, митної служби, прикордонної охорони, командири військових частин, начальники виправних установ, капітани морських суден та інші.
Оперативно-розшукова діяльність - це здійснювана у суворій відповідності із законодавством України діяльність спеціально уповноважених на те органів, яка спрямована на пошук і фіксацію фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень і в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. Перелік державних органів та їх підрозділів, яким надається право на здійснення оперативно-розшукової діяльності визначається виключно Законом України ”Про оперативно-розшукову діяльність”. Така діяльність здійснюється оперативними підрозділами Міністерства внутрішніх справ, СБУ, Прикордонних військ України, Управління державної охорони, податкової міліції, органами і установами виконання покарань, розвідувальним органом Міністерства оборони України.
Захист прав та інтересів громадян та організацій - здійснюється перш за все адвокатурою в формі надання консультацій з правових питань, допомоги в складанні різного роду ділових паперів юридичного характеру (позовів, скарг тощо), наданні правової допомоги під час досудового розслідування кримінальних справ, участь в якості захисника або представника під час судового розгляду кримінальних, цивільних та адміністративних справ. Адвокатура є громадською організацією.
Правова робота в сферах господарської діяльності - покладається на юридичні служби підприємств, установ та організацій з метою забезпечення законності в сфері господарських правовідносин. Здійснюється шляхом надання консультацій з правових питань, складання відповідних юридичних документів, претензійно-позовної та договірної роботи.
Громадська правоохоронна діяльність - здійснюється добровільними громадськими організаціями та об'єднаннями шляхом надання правоохоронним органам допомоги у виконанні ними окремих завдань, пов'язаних із охороною громадського порядку та інших функцій, спрямованих на дотримання прав і свобод юридичних і фізичних осіб, окремих категорій осіб (заарештованих, засуджених, дітей тощо), а також підтримання законності та правопорядку в державі.
