62. Поняття, загальні та особливі ознаки адміністративного процесу.

Необхідність адміністративно-процесуального регулювання полягає у взаємодії органів держави і громадян.Адм-процес 1)Забезпечує правову захищеність громадян; 2) Злагоджене функціонування органів влади; 3) Відсутність конфліктних ситуацій.

1927 рік – перша спроба класифікувати норми адміністративно – процесуального законодавства шляхом прийняття адміністративного кодексу в УРСР.

Концепція 1) юрисдикційна Іванов, Ключниченко, Самойленко.

Регламентована законом діяльність, яка спрямована на вирішення спорів, що виникають між непідлеглими по службі сторонами адміністративних правовідносин, а також на застосування заходів адміністративного примусу.

Адміністративний процес – це сукупність всіх чи більшості дій, що здійснюються суб’єктами владних повноважень для реалізації покладених на них завдань. Доцільність широкого розуміння 1)По-перше змінюються погляди на суспільне призначення адміністративного права. 2) адміністративний процес тісно пов'язаний з виконавчо-розпорядчою діяльністю, яка передбачає не лише правозастосовну негативну діяльність, а й позитивну, організуючу, правонаділяючу діяльність. 3) вузьке розуміння ототожнюю адмін. процес з кримінальним і цивільним, але необхідно виводити його суть з особливостей державного управління. 4) Універсальний характер характер і забезпечує виконання не лише матеріальних норм адміністративного права, а й і норм інших галузей права.

Адміністративний процес - це врегульована нормами адміністративно – процесуальними діяльність органів публічної адміністрації та деяких інших владних суб’єктів, яка спрямована на розгляд та розв’язання адмін. справ. КАС України ст.3 Правовідносини, що складаються під здійснення адмін. судочинства.

Владна діяльність відповідних компетентних державних органів чи посадових осіб. Це винятково юридична діяльність, яка регламентована процесуальними нормами і спрямована на забезпечення реалізації матеріальних норм. Результативно-юридична – приймається рішення. Ця діяльність складається із стадій.

Спеціальні ознаки: 1) сфера прояву адміністративного процесу – державне управління. 2) уповноважені суб’єкти адмін. процесу. Як правило це органи виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Адм.-проц. норми є формою реалізації матеріальних норм різної галузевої належності. Адмін. процес є юридичною процесуальною нормою виконавчо-розпорядчої діяльності.

Правоохоронна ф-ція адміністративного процесу не є основою. Адмін. процес охоплює більш широке коло суспільних відносин, тому його структура характеризується великою кількістю адмін. проваджень. 3) Швидкість, економічність.

63. Принципи адміністративного процесу.

Принципи адмін. провадження – це вихідні, основні ідеї відповідно до яких вони здійснюються.

За ступенем поширеності розглядають: загальні та спеціальні принципи враховуючі їх особливості.

Загальні принципи: - законності 1)законодавчо визначені органи уповноважені вирішувати справу; 2) ці органи повинні діяти у межах компетенції.

Існує право на оскарження незаконних рішень; закріплює право на відшкодування шкоди ст. 7 КУпАП.

Принцип об’єктивної істини полягає у всебічному дослідженні матеріальної справи. ст. 19 ЗУ «Про звернення», ст. 245 КУпАП.

Принцип пласності. Принцип рівності перед законом і органом, який вирішує справу.

Принцип провадження процесу державною мовою; Принцип швидкодії процесу; Принцип відповідальності суб’єктів правозастосування; Принцип публічності або офіційності.

Спеціальними принципами у справах про адмін. правопорушення є такі принципи, як право на захист і презумпція невинуватості.

Субєкти доцільно поділити на дві групи: лідируючі суб’єкти і учасники. Лідируючі – органи, особи, які розглядають, вирішують справи, вчиняють дії по підготовці до прийняття рішень чи його виконання. Учасники – це особи, які обстоюють в праві особисті права та інтереси (громадяни, державні органи).

Особи, які представляють та захищають інтереси інших осіб (представники, адвокати). Особи, які сприяють провадженням.