Змістовий модуль 1 Проблеми загальної теорії цивільного процесуального права Семінарське заняття 1 Тема 2. Вчення про принципи цивільного процесуального права

Питання для усного опитування та дискусії

1. Становлення принципу правової визначеності у процесуальному праві України.

2. Верховенство права як універсальний принцип сучасної правової держави та його прояви у цивільному процесуальному законодавстві.

3. Принцип територіальності та спеціалізації у процесуальному законодавстві України.

4. Принцип здійснення судочинства професійними суддями. Проблеми формування суддівського корпусу України.

5. Право на справедливий судовий розгляд та його впровадження у цивільному процесуальному законодавстві.

6. Принцип раціональної форми цивільного судочинства. Шляхи оптимізації структури цивільного процесу.

7. Участь громадськості у цивільному процесі: стан, тенденції, народні засідателі, суд присяжних.

8. Фінансування цивільного процесу у контексті доступності судочинства: співвідношення оплатної та запобіжної складової.

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: принципи цивільного процесу; цивільні процесуальні норми; суд; судді; справедливість; фінансування цивільного процесу; раціональність; цивільна процесуальна форма; присяжний; народний засідатель; судові витрати.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

• формування нової системи принципів цивільного процесуального права;

• співвідношення імперативного та диспозитивного методу правового регулювання у цивільному процесуальному праві;

• проблеми формування суддівського корпусу в Україні;

• забезпечення оперативності цивільного процесу;

• забезпечення доступності цивільного процесу.

Цивільна процесуальна форма. Визначаючи категорію «цивільна процесуальна форма» слід звернути увагу на те, що у науці цивільного процесуального права недостатньо чітко визначено підходи до її розуміння. Це обумовлено не в останню чергу тим, що чинне процесуальне законодавство не оперує цим поняттям.

Значення цивільної процесуальної форми як універсальної полягає у тому, що вона була, є і залишається первісною формою судочинства. Інші процесуальні форми змагального процесу (господарська, адміністративна) можуть розглядатися як похідні від цивільної процесуальної або її різновидами. На сьогодні відбувається уніфікація правового регулювання відносин некримінальної складової, зважаючи на це постає потреба в уніфікації не тільки процесуальної форми, але й інших суміжних категорій (принципів судочинства, юридичної термінології та ін.).

Також слід звернути увагу на правильне розуміння суті правосуддя та основного положення, що правосуддя в Україні здійснюється тільки судом. Необхідно визначитися у системі форм та способів захисту прав громадян і організацій.

Для визначення перспектив судового захисту прав громадян та організацій необхідно ознайомитися з проблемами, які стосуються судового устрою України.

Для формування цілісного уявлення про категорії цивільної процесуальної форми необхідно звернути увагу на стан розвитку науки цивільного процесуального права. Протягом останнього часу кількість наукових досліджень у царині цивільного процесуального права дедалі збільшується, предметом наукових розвідок стають нові інститути цивільного процесуального права, напрацьовується стратегія концептуального розвитку процесуального законодавства, визначаються напрямки приведення цивільної процесуальної форми у відповідність до світових та європейських стандартів.

Вчення про цивільні процесуальні норми. Для правильного визначення стану чинного законодавства та наукових досліджень в частині цивільних процесуальних норм, насамперед слід визначити джерела цивільного процесуального права, чільне місце серед яких займає Конституція України як універсальний акт українського законодавства, а також основний кодифікований закон — Цивільний процесуальний кодекс України. Щодо останнього слід відмітити його нестабільність, оскільки на протязі останніх років прийнято вже декілька законодавчих актів, котрі в тій чи іншій мірі змінювали або доповнювали положення Цивільного процесуального кодексу України.

Зважаючи на триваючу реформу судоустрійного та процесуального законодавства, доцільно визначити взаємообумовлюючі цей процес фактори. Формування процесуального законодавства здійснюється відповідно до спеціалізацій суду із урахуванням універсальної цивільної процесуальної форми.

Особливо складним для розуміння та застосування є визнання джерелом права практики Європейського Суду з прав людини відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини». У цьому контексті доволі небезпідставним є дослідження становлення судового прецеденту як джерела права в Україні.

Щодо цього важливою є практика також Верховного Суду України як вищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції. Протягом тривалого часу триває дискусія щодо визнанням джерелом права Постанов Пленуму Верховного Суду України в частині роз’яснення правил застосування матеріального та/або дотримання норм процесуального права. Зважаючи на те, що де-юре такі постанови не визначені джерелами права, однак на практиці (де-факто) вони мають широке застосування, небезпідставним є визнання постанов Пленуму квазі-джерелами права.

Актуальним у правозастосовчій діяльності суду є проблема застосування аналогії як способу подолання прогалин у матеріальному та процесуальному праві. І якщо щодо застосування аналогії у матеріальному праві напрацювання правил визначено наукою цивільного права, то застосування аналогії в частині застосування процесуального права — проблема більш складніша. І не в останню чергу пов’язано з тим, що на діяльність суду поширюється конституційне положення ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Принципи цивільного процесу. Закріплені у правових нормах основні засади, керівні положення щодо відправлення правосуддя у цивільних справа, які називаємо принципами цивільного процесуального права, є ілюстрацією суті та спрямованості цивільного процесуального права, механізму правового регулювання гарантування права на судовий захист у приватних відносинах.

Реформування процесуального законодавства, приведення його у відповідність до уніфікованих загальноєвропейських підходів до регулювання цивільного судочинства, вимагає й перегляду концепції та системи принципів цивільного процесуального права. Задля цього необхідним є вивчення процесуальної доктрини зарубіжних країн, а також практики Європейського Суду з прав людини, актів Ради Європи, європейських інститутів.

Особливо необхідним у цьому контексті є вивчення та аналіз Принципів цивільного процесуального права, напрацьованих видатними процесуалістами у рамках діяльності Міжнародного інституту уніфікації приватного права (http://www.unidroit.org/) (англомовний текст розміщено у додатку до робочої навчальної програми). Саме дослідження цього документу повинно стати наскрізною проблематикою обговорення протягом вивчення цієї навчальної дисципліни. Ці питання повинні виноситись на підсумковий контроль (екзамен) з навчальної дисципліни «Проблеми цивільного процесуального права України».

Доцільно звернути особливу увагу на вивчення таких «новоназваних» принципів цивільного процесуального права, як верховенство права (Rule of Law), правової певності (визначеності), справедливості, доступності, оперативності, котрі не визначалися у наукових дослідженнях, однак мають важливе значення для розуміння сутності та призначення сучасного цивільного процесуального права.

Для повного визначення дії того чи іншого принципу цивільного процесуального права, при вивченні його змісту, спрямованості його дії необхідно враховувати допустимі у законі відступи від них. Адже вони дають можливість у повній мірі визначити його зміст та призначення.