5. Підставі припинення зобов'язань.

Зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, передбачених законом або договором.

До таких підстав належать:

1. належне виконання;

2. передача відступного;

3. зарахування;

4. поєднання боржника і кредитора в одній особі;

5. домовленість сторін;

6. прощення борг

7. неможливість виконання;

8. смерть фізичної особи або ліквідація юридичної особи (статті 598-609 Цивільного кодексу України);

9. розірвання або визнання вирішенням суду господарського зобов'язання недійсним.

Дія договору припиняється, як тільки права і обов'язки, передбачені ним, будуть повністю виконані. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеного належним чином.

Зобов'язання припиняється за угодою сторін унаслідок передачі боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна і тому подібне). Розмір, терміни і порядок передачі відступного встановлюються сторонами.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, термін виконання якого настав або термін якого не вказаний або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Особливість зарахування як підстави припинення зобов'язання полягає в тому, що воно спричиняє за собою припинення відразу двох зобов'язань – основного і зустрічного. При цьому зобов'язання припиняються у разі їх рівності за розміром. У разі нерівності зустрічного зобов'язання після зарахування більше за розміром зобов'язання продовжує існувати в частині, що перевищує менше зобов'язання.

Умови, наявність яких є обов'язковою для зарахування:

– вимога повинна бути однорідною з основним зобов'язанням, тобто мати однорідний (родовий) предмет, яким найчастіше є гроші;

– обидві вимоги повинні бути такими, по яких термін виконання настав, або вимоги, термін виконання яких не вказаний або визначений моментом пред'явлення вимоги;

– вимога повинна бути зустрічною (кредитором по ньому повинен бути боржник на вимогу, відносно якого здійснюється зарахування). Проте можливі виключення у випадках цессии, коли можна пред'явити до зарахування зобов'язання, кредитором якого є інша особа.

Не допускається зарахування зустрічних вимог:

– у разі закінчення терміну позовної давності;

– про стягнення аліментів;

– щодо довічного змісту (відходу);

– про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров'я або смертю;

– у інших випадках, передбачених законом або договором.

Зобов'язання припиняються поєднанням боржника і кредитора в одній особі. При цьому частиною 2 статті 203 Господарського кодекси встановлено, що якщо з часом цей поєднання припиняється, зобов'язання виникає знову.

Дані правила підлягають застосуванню у випадках злиття юридичних осіб, зв'язаних між собою договірними відносинами, або приєднанням однієї юридичної особи до іншого. У взаєминах між фізичними особами це може мати місце у випадках переходу в спадок майна від кредитора до боржника і навпаки. У цих випадках фізична і юридична особа унаслідок такого поєднання знаходиться як би "самі у себе у боргу", тому зобов'язання автоматично припиняє свою дію.

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами (новація). Наприклад, замість раніше існуючого договору оренди сторони домовляються про передачу предмету оренди у власність, тобто замінюють договір оренди договором купівлі-продажу.

Новація передбачає виникнення між сторонами нових зобов'язальних відносин, які приводять до припинення зобов'язання, що зв'язувало їх раніше. Зміна предмету або способу виконання само по собі не є новацією, а є зміною деяких умов існуючого договору (наприклад, заміна одного устаткування за договором оренди на інше, більш вдосконалене на тих же умовах). З іншого боку, збереження первинного предмету або способу буде новацією, якщо сторони істотним чином змінюють інші умови своїх взаємин і укладають новий договір того ж юридичного типу замість договору, що існував раніше.

Новація не допускається в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів і в деяких інших випадках.

Мирова угода також може бути підставою припинення зобов'язання за домовленістю сторін.

Мирова угода – це угода сторін про припинення спору за допомогою взаємних поступок. Укладення такої угоди можливе на будь-якій стадії судового розгляду.

Припиненням зобов'язання може бути прощення боргу, тобто зобов'язання припиняється внаслідок звільнення кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не зачіпає прав третіх осіб відносно майна кредитора. Прощення боргу по своїй юридичній природі є одностороннім правочином, який припиняє зобов'язання і звільняє боржника від відповідальності.

Зобов'язання припиняється неможливістю виконання, якщо така неможливість викликана обставинами, за які жодна із сторін не відповідає.

В даному випадку маються на увазі ситуації, коли вже після висновку зобов'язання виникли обставини, що зробили неможливим його виконання. Неможливість виконання може бути фізичною або юридичною. Вона повинна визначатися з урахуванням змісту зобов'язання і характеру обставин, що викликали її. Неможливість виконання може бути наслідком знищення речі, визначеної індивідуальними ознаками, неможливістю виконання дорученої роботи, заборони компетентного органу.

У грошових зобов'язаннях неможливість виконання виключається.

Зобов'язання припиняється смертю фізичної особи-боржника, якщо виконання не може бути проведене без безпосередньої участі боржника. Зобов'язання припиняється смертю фізичної особи-кредитора, якщо виконання проводиться особисто для кредитора.

Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на інше юридичне обличчя, зокрема по зобов'язаннях про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров'я або смертю.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.