2. Поняття економічної ефективності та необхідність її підвищення в умовах ринкової економіки
Економічна ефективність - складна категорія економічної науки. Вона пронизує всі сфери практичної діяльності людини, всі стадії суспільного виробництва, є основою побудови кількісних критеріїв цінності прийнятих рішень, використовується для формування матеріально-структурної, функціональної та системної характеристики господарської діяльності. Можна сказати, що такі найбільш суттєві характеристики господарської діяльності, як цілісність, багатосторонність, динамічність, багатовимірність і взаємопов'язаність її різних сторін, знаходять своє адекватне відображення через категорію ефективності.
Аналіз загальної ефективність господарської діяльності є прерогативою вищої ланки управлінських структур організації.
Ефективність або неефективність приватних управлінських рішень, пов'язаних з визначення ціни продукту, розміру партії закупівель або поставок продукції, заміні обладнання або технології та інші рішення повинні пройти оцінку з точки зору загального успіху фірми, характеру її економічного зростання і зростання загальної ефективності.
Основними завданнями аналізу ефективності є:
Оцінка господарської ситуації;
Виявлення чинників і причин досягнутого стану;
Підготовка та обгрунтування прийнятих управлінських рішень;
Виявлення і мобілізація резервів підвищення ефективності господарської діяльності.
Результати аналізу сприяють зростанню інформованості адміністрації підприємства та інших користувачів економічної інформації - суб'єктів аналізу - про стан їх цікавлять об'єктів.
За допомогою принципу ефективності можуть бути сформульовані критерії для всіх видів цілей (економічних, соціальних, технічних, екологічних). Кожна організація приймає рішення по великій сукупності питань: визначення номенклатури випущеної і реалізованої продукції; на який ринок або його сегмент виходити з цим товаром; які технології використовувати для виробництва і реалізації товарів; яка структура ресурсів необхідна і як розподіляти трудові, матеріальні та фінансові ресурси; яких показників повинно досягти підприємство за певний період, особливо за якістю і технічним характеристикам товару, по ефективності виробництва та збуту і т.д.
З багатьох напрямків діяльності підприємства необхідно встановити, які можна вважати стратегічними. Вони можуть визначатися тією кінцевою метою, яку підприємство ставить перед собою.
На основі узагальнення досвіду вітчизняних і зарубіжних підприємств, різних літературних джерел сформульовані і на практиці використовуються такі основні системи цілей діяльності господарюючих суб'єктів:
- Економічні цілі, які передбачають завоювання і утримання певної частки на ринку для окремих товарів і по всьому асортименту, максимізацію прибутку, відшкодування за рахунок доходів витрат, зниження збитків, збільшення обсягу продажів і ін Для оцінки досягнення цих цілей необхідно вибирати показники, які виражають економічну раціональність діяльності підприємства. Найважливішим виразом відносних показників ефективності в цих випадках є ставлення результату до сукупних ресурсів або витрат.
- Технічні цілі, які орієнтують підприємство на поліпшення якості продукції, підвищення технічного рівня обладнання, машин і технологій та ін;
- Соціальні цілі, які передбачають скорочення робочого часу, поліпшення соціального забезпечення в старості, дають гарантії зайнятості та ін;
- Екологічні цілі, які націлюють підприємства на запобігання шкоди навколишньому середовищу шляхом зниження рівня забруднення води і повітря, зменшення кількості відходів та їх переробки, усунення шуму та ін.
Відповідно зазначеним цілям здійснення господарсько - фінансової діяльності підпорядковане вимогам не тільки економічної, технічної, соціальної та екологічної раціональності, але і їх сукупності.
У більшості підприємств (в основному комерційних) принцип економічної раціональності виступає як домінуючий фактор. Ці підприємства вважають своєю головною метою максимізацію прибутку. Проте в цьому випадку поряд з економічною ефективністю (раціональністю) знаходять своє відображення соціальна, технічна та екологічна раціональності, але як критерії другого, третього і четвертого порядку. З комплексу чотирьох описаних типів раціональності принцип ефективності використовується при оцінці досягнення всіх цілей, який включає в себе всі чотири різновиди раціональності. На підприємстві потрібно приймати рішення завжди з таким розрахунком, щоб за допомогою наявних обмежених коштів забезпечити оптимальне досягнення всіх видів поставлених цілей.
Незважаючи на те, що забезпечення прибуткової роботи підприємства є першочерговим серед багатьох цілей, це не означає, що інші малозначні. Досягнення кожної мети має бути прораховано і передбачено рішенням відповідних завдань найближчим часом і в довгостроковій перспективі. При цьому необхідно пам'ятати, що інші завдання (цілі розвитку) будуть вирішені (досягнуті), якщо підприємство забезпечить отримання прибутку від господарської діяльності. Саме за рахунок прибутку, в основному, формуються кошти для розвитку підприємства.
Наведені положення дозволяють розкрити поняття трьох різних видів ефективності:
1. Ефективність господарської діяльності підприємства визначається отриманими результатами (в процесі цієї діяльності), які відображають досягнення цілей розвитку (підвищення частки на ринку у вигляді досягнутого обсягу реалізованої продукції або отримання прибутку як ефекту і т.п.), і конкурентним успіхом на ринку (виражається в якість продукції і ціною, по якій стала можлива реалізація), представленим у вигляді обсягу реалізованої продукції або ефекту і співвіднесені з величиною сукупних, застосованих і спожитих ресурсів.
2. Ефективність використання окремих видів ресурсів характеризується співвідношенням обсягу випуску продукції чи прибутку від господарсько-фінансової діяльності з відповідною величиною ресурсів (окремих видів або окремими видами витрат, пов'язаними з робочою силою, з використанням основних фондів або оборотних коштів). Так, кінцеві результати діяльності підприємства є обсяг випуску або обсяг реалізованої продукції і ефект у вигляді прибутку.
Застосовані ресурси - це реальний капітал, який вимірюється у вартісній формі і включає величину (основних фондів і оборотних коштів. Спожиті ресурси - це поточні витрати живої і уречевленої праці у вигляді витрат на виробництво та продажу.
Ресурсний та витратний методи побудови системи показників економічної ефективності не суперечать один іншому, навпаки, при такому підході до їх визначення максимально глибоко досліджувати рух ефективності, визначити резерви і намітити конкретні шляхи її підвищення.
3. Ефективність виробництва товарів полягає у використанні мінімальної кількості ресурсів для виробництва даного обсягу товарів і надання послуг і в зниженні витрат на одиницю продукції (робіт, послуг). Другий показник ефективності (з трьох названих вище) є наскрізним, який використовується при її оцінці по галузі, різним сферам і в цілому по економіці країни.
Ефективність у сфері економіки - відтворювальна категорія. В результаті руху продукції через фази відтворення мають місце економічні відносини з приводу ефективного використання ресурсів для досягнення кінцевих результатів.
Звідси очевидна необхідність вивчення ефективності стосовно до відтворення в цілому і його окремих фаз у всіх сферах національної економіки та на рівні господарюючих суб'єктів.
Ефективна робота підприємств сприяє забезпеченню ефективності суспільного виробництва. Вона досягається тоді, коли неможливо перебудувати використання наявних ресурсів таким чином, щоб збільшити випуск одного товару без зменшення випуску будь-якого іншого товару. В іншій редакції - для досягнення ефективності необхідно відсутність можливості отримання ресурсів або обміну готівкою продуктами між споживачами. В даному випадку викладена теоретична посилка, і досягнення такої ситуації на практиці неможливо.
У кожній національній економіці є невичерпні резерви підвищення ефективності на всіх рівнях управління, як на підприємствах, так і в галузях, і т.д. Зміна цих показників у бік зміни ефективності в аналізованому періоді в порівнянні з їх величиною в попередньому періоді свідчить про ефективну роботу підприємства за вказаним напрямом.
У кожній національній економіці є можливості отримати додаткові виграші за рахунок структурних змін в економіці, використовуваних ресурсів, впровадження нових технологій, поліпшення якості сировини, матеріалів, нових видів палива та інших факторів. Тому для всіх країн актуальною є проблема використання наявних можливостей (при даному рівні розвитку) в справі підвищення ефективності господарювання, розподілу та обміну ресурсів і споживання готової продукції (товарів і послуг).