56. Екологічна паспортизація

Екологічна паспортизація - це порядок обліку екологічних ха­рактеристик окремих екологічно небезпечних об'єктів чи природних комплексів. Здійснюється задля первинного обліку екологічного впливу окремих екологічно небезпечних об'єктів чи екологічного навантаження на окремі природні комплекси та планування заходів щодо зменшення зазначеного впливу, а також для спрощення екологічного контролю за діяльністю відповідних об'єктів.

Екологічний паспорт - це обліковий документ, якій містить дані про використання підприємством природних ресурсів і визначення впливу його виробництва на довкілля, або про стан відповідного природного комплексу. Вимоги до екологічної паспортизації закріплені в екологічному законодавстві і екологічних стандартах.

Законодавство передбачає ведення таких видів екологічних паспортів:

• екологічний паспорт промислового підприємства (ГОСТ 17.0.0.04-90 «Охорона природи. Екологічний паспорт промислового під­приємства. Основні положення»);

• паспорт відходів (Порядок ведення державного обліку та паспор­тизації відходів, затверджений постановою КМУ від 1 листопада 1999 року № 2034);

• паспорт технічного стану зовнішніх мереж і споруд водопоста­чання й каналізації (Правила обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації зовнішніх мереж і споруд водопостачання та каналізації, затверджені наказом Держбуду України від 3 квітня 1998 року №69);

• паспорт річки (Порядок складання паспортів річок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №397);

• паспорт потенційно небезпечного об'єкта (Положення про пас­портизацію потенційно небезпечних об'єктів у редакції наказу МНС України від 16 серпня 2005 року № 140);

• паспорт водно-болотного угіддя міжнародного значення (Струк­тура, зміст та порядок ведення паспорту водно-болотного угіддя міжнародного значення, затверджена наказом Мінекоресурсів України від 27 грудня 2002 року № 524);

• технічний паспорт земельної ділянки (Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року №648);

• енергетичний паспорт підприємства (ст. 20 Закону України «Про енергозбереження» від 1 липня 1994 року) тощо.

57. Правове регулювання державної реєстрації речових прав на нерухомі природні об'єкти

Відповідно до с. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офі­ційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень є складовою частиною державного земельного кадастру і являє собою єдину державну інформаційну систему, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про злочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.

Державна реєстрація здійснюється для запобігання зловживанням на ринку нерухомості, гарантування сталості правовідносин щодо нерухомос­ті, захисту прав на нерухомі природні ресурси. До нерухомих природних ре­сурсів належать: земельні ділянки, водні об'єкти, повітряний простір. Права на надра, які також є нерухомими природними ресурсами, реєструються у складі прав на земельні ділянки і не підлягають окремій реєстрації.

Відповідно до ч, 1 ст. З Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» усі речові права на нерухомі природні ресурси підлягають обов'язковій державній реєстрації. Частина 6 цього Закону передбачає, що правочини щодо нерухомих природних ресурсів вчиняються, якщо право власності на них зареєстровано згідно з ним. Це означає, що правочини, вчинені щодо нерухомих природних ресурсів, право власності на які не зареєстроване, є нікчемними. Це правило не стосується інших речових прав на природні ресурси (оренда, постійне користування, сервітут тощо) та їх обмежень: відсутність реєстрації таких прав не означає їх недійсність - просто в силу ч. 7 ст. З зазначеного За­кону зареєстровані речові праве та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими речовими правами чи обмеженнями цих прав у разі суперечки щодо правового режиму нерухомих природних ресурсів.

Позаяк державна реєстрація речових прав на нерухомі природні ре­сурси здійснюється у складі державного земельного кадастру, органом державної реєстрації є Державна агенція земельних ресурсів України, Адміністратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень є центр державного земельного кадастру, який утворений Держземаґенцією та їй підпорядкований. Державну реєстрацію речових прав на природні ресурси здійснюють спеціальні посадові особи - дер­жавні реєстратори.

ТЕМА 11: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ