81. Правове регулювання екологічного прогнозування

Екологічне прогнозування - це діяльність, спрямована на передбачен­ня змін певних екологічних характеристик (стану довкілля, ефективності екологічних заходів, розвитку екологічних правовідносин, надзвичайних екологічних ситуацій тощо).

Екологічне прогнозування здійснюється на підставі даних екологічно­го моніторингу та інших екологічних відомостей. На підставі екологічного прогнозування здійснюється екологічне планування. Екологічне про­гнозування може бути державним і громадським, загальнодержавним, регіональним і місцевим.

Здійснення державного екологічного прогнозування регулюється Законами України «Про державне прогнозування та розробки програм економічного і соціального розвитку України» від 23 березня 2000 року «Про гідрометеорологічну діяльність» від 18 лютого 1999 року тощо.

Державне екологічне прогнозування здійснюється практично всіма органами екологічного управління. Прогнози погоди надаються органами Державної гідрометеорологічної служби МНС України.

Тема 17: правове регулювання розв'язання екологічних суперечок

82. Розгляд екологічних суперечок

Розгляд екологічних суперечок - це функція управління, яка полягає у прийнятті рішення у разі, якщо суб'єкт екологічних право­відносин вважає свої екологічні права чи інтереси порушеними іншим суб'єктом, але між цими суб'єктами є розбіжності в оцінці зазначених правовідносин. Розгляд екологічних суперечок може бути самостійним, адміністративним і судовим.

Самостійний розгляд екологічних суперечок має місце у разі, якщо сторони суперечки вдаються до процедур примирення без участі держави: переговори, призначення комісії з примирення (ч. 2 ст. 67 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року), арбітра примирення та інші процедури, що регулюються чинним законодавством і еколого-правовими звичаями.

Адміністративний розгляд екологічних суперечок має місце у випадках, коли чинне законодавство наділяє державні органи по­вноваженнями розв'язувати екологічні суперечки у позасудовому порядку. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічні суперечки можуть розглядатися у позасудовому порядку місцевими радами та утвореними ними органами. Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, земельні суперечки можуть розглядатися органами місцевого самоврядування та органами Держземаґенції. Відповідно до ст. 109 Водного кодексу України від 6 червня 1995 року водні суперечки можуть розглядатися органами Мінприроди, Держводгоспу, місцевими радами. Відповідно до ст. 64 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року гірничі суперечки можуть розглядатися органами Мінприроди, Держгірпромнагляду, місцевими радами. Суперечки за участю державних органів можуть розглядатися вищестоячими органами у порядку підлеглості. Наре­шті, екологічні суперечки можуть розглядатися органами прокуратури у порядку загального нагляду відповідно до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року.

Судовий розгляд екологічних суперечок здійснюється шляхом звер­нення до суду чи третейського суду у порядку, визначеному законодав­ством України.