охоплювало не тільки майно кооперації і приватних осіб, а й державних підприємств з госпрозрахунком. У 1956 р. страхування майна державних підприємств і організацій було скасовано і залишено лише страхування колгоспно-кооперативної власності й особистої власності громадян. У 1958 р. проведено деяку децентралізацію страхової адміністрації на користь союзних республік. Головне управління державного страхування СРСР при Міністерстві фінансів СРСР перетворено на відділ державного страхування, з обмеженням його компетенції до координації державного страхування союзних республік. Місцеві органи державного страхування в УРСР (управління, інспекції) були підпорядковані Держстраху УРСР, що працював на засадах госпрозрахунку. Органи Міністерства фінансів контролювали органи Держстраху УРСР на місцях.

В УРСР існували два типи страхування: майнове й особове, які поділяються на обов'язкове і добровільне. Обов'язковому страхуванню (від вогню, градобою, пошестей худоби та інших нещасть) підлягає майно колгоспів, господарств громадян і державне майно, що здається в оренду громадянам; так само обов'язкові різні форми соціального забезпечення, а також страхування пасажирів транспорту. До добровільного майнового страхування належить: страхування в колгоспах на племінну худобу, урожай садів і сільськогосподарську техніку, а в господарствах громадян

— на хатнє майно, будівлі й худобу; до особового: мішане страхування життя, довічне страхування, страхування на випадок смерті або втрати працездатності, від нещасних випадків та ін.

За своєю суттю радянське страхування мало чим відрізнялося від страхування в країнах ринкової економіки. Різниця полягала в тому, що страхові внески застрахованих у вільній ринковій системі становлять страховий капітал (фонд) страхових організацій і не можуть видаватися на інші цілі. Натомість в СРСР йшли на збільшення страхового фонду й ними держава користувалася відповідно до своїх потреб. Ідея страхування спільноти втрачає тут глузд і перетворюється на «державне» страхування.

ТЕМА 10. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

10.1.Становлення грошової системи в Україні після 1991 р.

10.2.Формування основних елементів фінансової системи незалеєної України.

Після розвалу СРСР, та проголошення незалежності України виникли звичайні для подібного стану явища: хаос, розгубленість, безробіття. Все необхідно було розпочинати спочатку, з чистого аркуша.

107

10.1. Становлення грошової системи в Україні після 1991 р.

Становлення України як незалежної, суверенної держави зумовило необхідність створення власної грошової системи, яка забезпечувала б можливість українським владним структурам самостійно керувати грошовим обігом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. Організаційно-правові засади створення грошової системи України були закладені в Законі України «Про банки і банківську діяльність», ухваленому Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Цим законом Національному банку України надавалося монопольне право здійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику тощо. Це означало, що ніякі інші органи нашої країни, а тим більше інших країн, не мали права втручатися в цю сферу. Відтак обіг грошей на нашій території ставав підвладним виключно органам української держави.

Мал. 10.1. Купюри купоно-карбованців зразка 1991 року

10 січня 1992 р. були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до рубльової грошової маси (мал. 10.1). Тобто в обігу одночасно опинилися два види валюти — попе-

108

редні рублі, емісія яких перейшла від союзного уряду до Російської Федерації, та купоно-карбованці, право емісії яких було закріплено за НБУ. Весь безготівковий оборот продовжував обслуговуватися виключно попередньою, тепер уже російською валютою — рублями.

а) 1991 рік

б) 1993 рік

Мал. 10.2. Карбованці

Проте паралельний обіг рубля і купоно-карбованця не приніс Україні очікуваних позитивних наслідків. Навпаки, досить швидко виявилися значні недоліки двовалютної системи грошового обороту. Вона істотно ускладнювала управління внутрішнім готівковим обігом, організацію внутрішніх безготівкових розрахунків та зовнішніх розрахунків, насамперед з Російською Федерацією. Незабаром купоно-карбованець втратив свої початкові переваги перед рублем і став швидко знецінюватися. Виникли помітні перебої у внутрішніх і зовнішніх платежах.

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, Президент України Указом «Про реформу грошової системи України» від 12 листопада 1992 р. запровадив купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучив з нього рубльові гроші. Нові гроші були названі «український карбованець», дістали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на території України засобом платежу (мал. 10.2).

На другому етапі Національний банк України, спираючись на норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» (1991 р.),

109

відпрацьовував окремі елементи та організацію функціонування грошової системи.

25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», згідно з яким з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена постійна грошова одиниця

— гривня та її сота частина — копійка.

Слід зазначити, що гривня має високий ступінь захисту, який постійно підвищується (мал. 10.3).

а) 1992 рік

б) 1996 рік

110

в) 2004 рік

г) 2006 рік

Мал. 10.3. Вдосконалення художнього оформлення та елементів захисту гривні з 1992 року по 2006 рік

До основних елементів захисту відносять: 1. Водяний знак

-на банкнотах номіналом 1, 2, 5, 10 та 20 гривень зразка 1992 р. – зображення світлими лініями ТРИЗУБА, яке утворене внутрішньою структурою паперу, повторюється по всій площі банкноти і видиме

111

при розгляді банкноти проти світла; на банкнотах пізнішого випуску – видиме при розгляді банкноти проти світла зображення на білій площині банкноти в різних відтінках (світліших та темніших від паперу) портрета, що утворене внутрішньою структурою паперу і яке повторює портрет, надрукований на лицьовому боці банкноти.

2. Захисна стрічка

у банкнотах номінальною вартістю 1(1995 р.), 2 (1995 р.) та 5 (1997 р.) у товщі паперу між водяним знаком та портретом вертикально розміщена полімерна металізована стрічка з кодованим номіналом шириною приблизно 1,3 мм, яку видно при розгляданні банкноти проти світла як темну смужку з прозорим написом «1 ГРИВНЯ», «2 ГРИВНІ» та «5 ГРИВЕНЬ», що повторюються;

у банкнотах номінальною вартістю 1 (1994 р.), 5 (1994 р.), 10 (1994 р.), 50 та 100 гривень у товщі паперу розміщена вертикальна полімерна стрічка шириною приблизно 1 мм , яку видно проти світла. На ній є напис «УКРАЇНА» темного кольору, що повторюється. Його можна прочитати за допомогою збільшувального скла;

у банкнотах номінальною вартістю 20 гривень зразка 1995 р. між водяним знаком та портретом розміщена вертикальна металізована «віконна» стрічка. З лицьового боку банкноти вона періодично (6 разів) виходить із товщі на поверхню паперу банкноти. Ця частина стрічки помітна, вона має вигляд блискучої пунктирної лінії. При розгляданні банкноти проти світла уся стрічка має вигляд безперервної темної лінії, що перетинає банкноту впоперек.

112

-приховане цифрове зображення номіналу на банкнотах 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень, видиме при розгляданні банкноти на рівні очей під гострим кутом проти

хаотично розміщені в товщі та на поверхні паперу з двох боків банкнот волокна:

довжиною близько 6 мм (номінал 1–20 гривень зразка 1992 р.), які в ультрафіолетових променях флуоресціюють зеленим світлом;

довжиною близько 4 мм [1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень], які в ультрафіолетових променях флуоресціюють жовтим і блакитним світлом та синім і зеленим світлом [1 (1995 р.), 2 (1995 р.), 5 (1997 р.) гривень].

-надруковані методом високого друку чорною фарбою горизонтально в один рядок, рівно та з однаковим інтервалом між цифрами серія та

113

номер банкноти, які мають магнітні властивості [1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень].

14. Прихований номінал

-надрукований у центрі лицьового боку банкноти, крім 1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.) гривень, невидимою фарбою номінал, який в ультрафіолетових променях флуоресціює зеленим світлом.

Мал. 10.4. Вдосконалення художнього оформлення гривні з використанням традиційної світової символіки. Сюжет у вигляді піраміди з «всевидячим оком» у верхньому куті1

1 Сыроед Т.Л. Банкноты. Описание внешнего вида и признаки подделки (гривни, рубли, доллары, ЕВРО): Практическое пособие. – Х.: ООО «Изд-во «Бурун Книга»», 2003.

– с. 128.

114