Харчування
Очевидно, що з усіх умов зовнішнього впливу на організм людини фактору харчування належить найбільш значна роль. Його вплив є визначальним у забезпеченні оптимального росту і розвитку організму людини, її працездатності, адаптації до дії різних агентів зовнішнього середовща, здоров'я і довголіття. Ось чому з другої половини двадцятого століття характерним є посилення уваги наукової громадськості до проблем харчування і підняття їх на державний і міжнародний рівень.
Аналізуючи розвиток науки про харчування, треба підкреслити, що продовольча проблема загострюється не з десятиліттями, а з роками. Швидкими темпами збільшується населення Землі. 200 років тому воно складало біля одного мільярда чоловік. На початку третього тисячоліття людство досягло шестимільярдного рубежу. Внаслідок цього на планеті, особливо в місцях, зручних для проживання, стало не тільки тісніше, але потрібно більше зусиль для забезпечення усіх харчуванням. Приблизно в такому ж стані є проблема забезпечення людства непродовольчими товарами тривалого користування: одягом, взуттям, притулком, що є продукцією промислового виробництва. Розв'язання згаданих проблем також залежить від здійснення заходів у галузі енергетики, технологіі, техніки і матеріалів.
Проблеми забезпечення харчуванням населення вимушують вчених вести інтенсивні пошуки нових джерел харчових речовин. Зрозуміло, що основний напрямок - пошук білка. Людина відноситься до всеїдних. Вона вживає і рослинну, і тваринну їжу. У другому випадку харчувальний ланцюжок складається з трьох кілець: рослина-тварина-людина. Хіміків, біологів, економістів, соціологів давно захоплює ідея, яким чином в цьому процесі зробити непотрібним середнє кільце. Чому?
Відомо, скільки сил і праці витрачається на виробництво зерна та інших продуктів сільського господарства. Але навіть хороший корм використовується з низьким коефіцієнтом корисної дії. Одна калорія тваринної речовини, наприклад, утворюється внаслідок вживання і трансформації семи калорій рослинної речовини. Все це і ще деякі інші фактори призводять до високої вартості білка у продуктах тваринництва. Очевидна економічна вигода виключення з цього ланцюжка сільськогосподарської тварини. Але на шляху здійснення цього великі наукові, технічні і психологічні труднощі. Яким же чином їх подолати?
Великий французький вчений П.Бертло (Бертело) стверджував, що проблема продуктів харчування - це проблема хімії. Така думка була висунута ним ще наприкінці ХХ ст. Він вважав, що при наявності дешевої енергії стане можливим здійснити синтез продуктів харчування з вуглецю (добутого з води), з азоту і кисню (добутих з атмосфери). Більше того, окремі вчені вважають, що через 100 - 150 років масове виробництво зникне. Його знову замінить натуральне господарство на черговому витку діалектичної спіралі розвитку виробництва продуктів. Кожна сім'я отримає у своє розпорядження таку машину, реплікатор, яка буде з найпростіших елементів повітря, води, грунту синтезувати усе потрібне для своїх власників. Фантастика? Так, поки що це фантастично, але близько до реалій. Це ми можемо стверджувати, спираючись на могутність хімії і біохімії.
Мікробіологія і хімія в творчій співдружності здатні створити сучасну технологію одержання харчових речовин і, насамперед, самої цінної і найбільш важливої їх частини - білка на основі нехарчових сировинних ресурсів. Для цього використовують воду, повітря, копалини і сонячне тепло. Джерелом білка для збагачення харчових продуктів можуть бути дріжджі. Вони є продуктом не сільськогосподарського, а промислового виробництва.
В історії створення харчових продуктів вже відомо: одержання цукру з абсолютно сухої деревини. Одержані з неї чисті розчини цукру придатні для виробництва харчового мікробного білка, харчової глюкози, пекарських дріжджів, вітамінів, харчового етилового спирту-ректифікату та ін.
Відкрита можливість промислового одержання виноградного цукру-глюкози шляхом хімічного гідролізу неділової березової і хвойної деревини - відходів виробництва целюлози. Кінцевим товарним продуктом, як передбачається, буде не глюкоза, а суміш. По солодкості вона буде рівнозначна сахарозі і цілком може замінити буряковий цукор у харчових виробництвах.
Йдучи шляхом створення продуктів штучно, хіміки і мікробіологи намагаються зробити їх смачними та різними порівняно зі звичними. В США, Японії, країнах Західної Європи та деяких інших промислове виробництво налічує біля ста видів штучних м'ясопродуктів, а також різних молочних, круп'яно-макаронних і кондитерських виробів. У США діє масове конвеєрне виробництво продуктів, які схожі на м'ясні, але в них зовсім немає м'яса. Джерелом білка тут переважно є концентрований або ізольований білок сої. З його розчинів одержують холодець. Продукти проходять відповідний технологічний процес. Після нього одержують волокна, що подібні до м'яса тварин, риби і птиці. Їм надають зовнішній вигляд, запах і смак звичних м' ясних, рибних виробів і виробів з птиці.
Таким чином, збагачуючи харчові продукти і корми рослинного походження дріжджами і дефіцитними амінокислотами, підвищуючи ефективність рослинного білка, є можливість збільшити у декілька разів кількість рослинної і тваринної білкової їжі при тих же масштабах землеробства. Використання повноцінного харчування із застосуванням білкових та інших харчових речовин мікробіологічного синтезу може здійснюватись практично у необмеженій кількості.