7.3.10 Техніко-економічна оцінка варіантів технологічного процесу

Звичайно технологічний процес виготовлення деталі розробляють в декількох варіантах, вибір найбільш доцільного з них провадять після техніко-економічної оцінки шляхом визначення їх економічної ефективності.

Існує два основних методи визначення економічної ефективності технологічного процесу: бухгалтерській, та за технологічною собівартістю, який ще носить назву елементний, при застосуванні останнього собівартість може визначатись прямим розрахунком та за приведеними затратами. Кожний з цих методів має свої межі застосування і має як переваги, так і недоліки, але більш доступний для технолога саме елементний метод.

За цим методом технологічна собівартість певного варіанту технологічного процесу розраховується за формулою:

Або, за спрощеною формулою:

де: – вартість вихідної заготовки, її розрахунок надано у курсі «Технологічні методи виготовлення заготовок»;

–заробітна плата відповідно верстатника і наладчика;

–амортизаційні відрахування від вартості обладнання;

–амортизаційні відрахування від вартості технологічного оснащення;

–витрати на ремонт і обслуговування обладнання;

–витрати на інструмент;

–витрати на силову електроенергію;

–витрати на амортизацію й утримання виробничих площ;

–витрати на підготовку і експлуатацію програмного забезпечення (для верстатів із ЧПК).

С_в.год – вартість однієї верстато-години (чи однієї верстато-хвилини), що визначена за нормативами як сума вартостей окремих елементів (структуру середніх витрат на утримання та експлуатацію обладнання для різних груп верстатів, % - дивись [15]).

Т_шт.к – штучно-калькуляційний (для масового виробництва штучний) час порівнюваної операції у хвилинах.

Докладно і з конкретним прикладом розрахунок технологічної собівартості надано в [17]

7.3.11 Оформлення технологічної документації

При розробці технологічного процесу виготовлення деталі оформляють технологічну документацію у відповідності з вимогами ЄСТД.

Найменування операцій обробки різанням (дивись Д М2.14 КД ) повинно відображати застосовуваний вид обладнання і записуватись прикметником у називному відмінку, наприклад: "Агрегатна", "Автоматно-лінійна", "Зубостругальна" і под.

Запис змісту операцій (дивись Д М2.18 КД) виконують у формі маршрутного чи операційного опису. Перше застосовують в одиничному і дослідному виробництві на відповідних формах маршрутних карт (МК). Друге застосовують в масовому і серійному виробництві. Допускається застосовувати операційний опис в одиничному і дослідному виробництвах.

В зміст операції (переходу) повинно бути включено:

• ключове слово (дивись Д М2.15 КД,) яке характеризує метод обробки, виражене дієсловом у невизначеній формі (наприклад: точити, фрезерувати, свердлити і под.);

• найменування оброблюваної поверхні, конструктивних елементів чи об'єктів виробництва (Д М2.16)

• інформація по розмірах чи їх умовних позначеннях;

• додаткова інформація (Д М2.17 КД), яка характеризує кількість одночасно чи послідовно оброблюваних поверхонь, характер обробки (наприклад: попередньо, одночасно, по копіру і под).

При запису змісту операції /переходу/ допускається повна чи скорочена форма запису (дивись Д М2.18 КД). Повний запис слід виконувати при відсутності графічних зображень (наприклад, карти ескізів) і для комплексного відображення дій, що виконуються виконавцем чи виконавцями. Скорочений запис слід виконувати при наявності графічних зображень, які достатньо повно відображають всю необхідну інформацію по обробці різанням. В цьому разі в запису змісту операції (переходу) додаткова інформація не вказується.

Форми і правила оформлення маршрутних карт при розробці технологічних процесів виготовлення деталі (форма №1) встановлено ГОСТ 3.1118-82. Карти технологічного процесу (КТП) і операційні карти (ОК) оформляють у відповідності з ГОСТ 3. 1404-86.

Приклади оформлення МК і ОК виготовлення деталей наведено в Д М2.19 КД.

При заповненні текстових документів (МК, ОК чи КПТ) розробляють ескізи окремих технологічних операцій обробки різанням на аркушах графічної частини проектів чи в пояснювальній записці на картах ескізів (КЕ) форма 5, ГОСТ 3.1105-84.

Загальні вимоги по оформленню ескізів (дивись [17]).

Технічні вимоги на ескізах складають за ГОСТ 2.316-68, а таблиці виконують за ГОСТ 2. 105-95.

Примітка. Приклади маршрутно-операційних технологічних процесів механічної обробки деяких деталей наведено в додатку М 2.20 КД.