
- •Тема 7 Спрощена методика розробки одиничного маршрутно-операційного технологічного процесу механічної обробки деталі
- •Загальні відомості
- •7.1 Підготовка та вивчення вихідних даних
- •7.1.1 Формулювання службового призначення деталі – як складової частини певної складальної одиниці
- •7.1.2 Аналіз відповідності вимог виходячи із службового призначення деталі у виробі та її креслення
- •7.1.3 Формування конструкторсько технологічного коду деталі
- •7.1.4 Визначення типу виробництва та організаційної форми
- •7.1.5 Аналіз технологічності конструкції
- •7.1.6 Попередній вибір заготовки та способу її одержання і визначення припусків на механічну обробку
- •Практичні рекомендації щодо вибору способу виробництва заготовок
- •Призначення припусків на механічну обробку заготовок
- •Табличний метод призначення припусків
- •Призначення припусків на ливарні заготовки
- •Призначення припусків на штамповані заготовки
- •Припуски на заготовки з прокату
- •7.2 Розробка маршрутного технологічного процесу
- •7.2.1 Виявлення й аналіз розмірних зв’язків поверхонь деталі та формулювання основних технологічних задач
- •1. Забезпечення правильного відносного розташування оброблених і необроблених поверхонь:
- •2. Забезпечення точності і взаємного розташування оброблених поверхонь:
- •7.2.2 Вибір принципової схеми маршруту обробки
- •7.2.3 Розробка теоретичних схем базування та схем встановлення заготовки
- •Примітки
- •1 Теоретична схема базування для обробки поверхні 1:
- •2 Теоретична схема базування для обробки отворів 10н7:
- •3 Теоретична схема базування для обробки поверхонь 2 і 4.
- •4 Теоретична схема базування для обробки поверхонь 6 і 7
- •5 Теоретична схема базується для обробки поверхонь 9, 10. 11, 12
- •7.2.4 Вибір методів і числа ступенів обробки поверхонь (моп)
- •7.2.5 Розробка маршруту обробки деталі (мод) та попередній вибір обладнання
- •Щодо деталі рисунок 7.1 діємо наступним чином
- •7.3 Розробка операційного технологічного процесу
- •7.3.1 Формування раціональної структури операції
- •Можлива раціоналізація структури операцій
- •7.3.2 Остаточний вибір технологічного обладнання
- •Оцінка правильності вибору обладнання
- •7.3.3 Вибір пристроїв
- •7.3.4 Вибір різального та допоміжного інструментів
- •7.3.5 Вибір методів і засобів технічного контролю якості деталей
- •7.3.6 Призначення і розрахунок припусків та операційних розмірів
- •7.3.7 Призначення і розрахунок режимів обробки
- •7.3.8 Розрахунок точності обробки на найбільш відповідальних операціях
- •7.3.9 Нормування операцій
- •7.3.10 Техніко-економічна оцінка варіантів технологічного процесу
- •7.3.11 Оформлення технологічної документації
- •Задачі до проектуванню маршрутно-операційних технологічних процесів механічної обробки деталей машин Задача 7.1.
- •Задача 7.2.
- •Задача 7.3.
- •Задача 7.4.
- •Задача 7.5.
- •Задача 7.7.
- •Задача 7.8.
- •Задача 7.9
- •Задача 7.10
- •Додаток м 2.20 м 2.20.1 (рисунок 1) Типовий маршрут обробки деталей типу планок
- •М 2.20.2 (рисунок 2) Маршрут обробки втулки
- •М 2.20.3 (рисунок.3) Маршрут обробки гвинта
- •М 2.20.4 (рисунок 4 ) Маршрут обробки осі
- •М 2.20.5 (рисунок 5) Маршрут обробки валика
- •М 2.20.6 (рисунок 6 ) Маршрут обробки фланця
- •М 2.20.7 (рисунок 7) Маршрут обробки стакана
- •М 2.20.8 (рисунок 8) Маршрут обробки важеля
- •М 2.20.9 (рисунок 9) Маршрут обробки вилки
- •М 2.20.10 (рисунок 10) Маршрут обробки важеля
- •М 2.20.11 (рисунок 11) Маршрут обробки кронштейна
- •М 2.20.12 (рисунок 12) Маршрут обробки кронштейна
- •М 2.20.13 (рисунок 13) Маршрут обробки кронштейна
- •М 2.20.14 (рисунок 14) Маршрут обробки корпуса
- •М 2.20.15 (рисунок 15) Маршрут обробки шліцьового вала
- •М 2.20.16 Технологічний маршрут обробки вала-шестерні
- •М 2.20.17 (рисунок 17) Маршрут обробки зубчастого колеса зі шліцьовим отвором
7.3.10 Техніко-економічна оцінка варіантів технологічного процесу
Звичайно технологічний процес виготовлення деталі розробляють в декількох варіантах, вибір найбільш доцільного з них провадять після техніко-економічної оцінки шляхом визначення їх економічної ефективності.
Існує два основних методи визначення економічної ефективності технологічного процесу: бухгалтерській, та за технологічною собівартістю, який ще носить назву елементний, при застосуванні останнього собівартість може визначатись прямим розрахунком та за приведеними затратами. Кожний з цих методів має свої межі застосування і має як переваги, так і недоліки, але більш доступний для технолога саме елементний метод.
За цим методом технологічна собівартість певного варіанту технологічного процесу розраховується за формулою:
Або, за спрощеною формулою:
де:
–
вартість вихідної заготовки, її розрахунок
надано у курсі «Технологічні методи
виготовлення заготовок»;
–заробітна
плата відповідно верстатника і наладчика;
–амортизаційні
відрахування від вартості обладнання;
–амортизаційні
відрахування від вартості технологічного
оснащення;
–витрати
на ремонт і обслуговування обладнання;
–витрати
на інструмент;
–витрати
на силову електроенергію;
–витрати
на амортизацію й утримання виробничих
площ;
–витрати
на підготовку і експлуатацію програмного
забезпечення (для верстатів із ЧПК).
Св.год – вартість однієї верстато-години (чи однієї верстато-хвилини), що визначена за нормативами як сума вартостей окремих елементів (структуру середніх витрат на утримання та експлуатацію обладнання для різних груп верстатів, % - дивись [15]).
Тшт.к – штучно-калькуляційний (для масового виробництва штучний) час порівнюваної операції у хвилинах.
Докладно і з конкретним прикладом розрахунок технологічної собівартості надано в [17]
7.3.11 Оформлення технологічної документації
При розробці технологічного процесу виготовлення деталі оформляють технологічну документацію у відповідності з вимогами ЄСТД.
Найменування операцій обробки різанням (дивись Д М2.14 КД ) повинно відображати застосовуваний вид обладнання і записуватись прикметником у називному відмінку, наприклад: "Агрегатна", "Автоматно-лінійна", "Зубостругальна" і под.
Запис змісту операцій (дивись Д М2.18 КД) виконують у формі маршрутного чи операційного опису. Перше застосовують в одиничному і дослідному виробництві на відповідних формах маршрутних карт (МК). Друге застосовують в масовому і серійному виробництві. Допускається застосовувати операційний опис в одиничному і дослідному виробництвах.
В зміст операції (переходу) повинно бути включено:
ключове слово (дивись Д М2.15 КД,) яке характеризує метод обробки, виражене дієсловом у невизначеній формі (наприклад: точити, фрезерувати, свердлити і под.);
найменування оброблюваної поверхні, конструктивних елементів чи об'єктів виробництва (Д М2.16)
інформація по розмірах чи їх умовних позначеннях;
додаткова інформація (Д М2.17 КД), яка характеризує кількість одночасно чи послідовно оброблюваних поверхонь, характер обробки (наприклад: попередньо, одночасно, по копіру і под).
При запису змісту операції /переходу/ допускається повна чи скорочена форма запису (дивись Д М2.18 КД). Повний запис слід виконувати при відсутності графічних зображень (наприклад, карти ескізів) і для комплексного відображення дій, що виконуються виконавцем чи виконавцями. Скорочений запис слід виконувати при наявності графічних зображень, які достатньо повно відображають всю необхідну інформацію по обробці різанням. В цьому разі в запису змісту операції (переходу) додаткова інформація не вказується.
Форми і правила оформлення маршрутних карт при розробці технологічних процесів виготовлення деталі (форма №1) встановлено ГОСТ 3.1118-82. Карти технологічного процесу (КТП) і операційні карти (ОК) оформляють у відповідності з ГОСТ 3. 1404-86.
Приклади оформлення МК і ОК виготовлення деталей наведено в Д М2.19 КД.
При заповненні текстових документів (МК, ОК чи КПТ) розробляють ескізи окремих технологічних операцій обробки різанням на аркушах графічної частини проектів чи в пояснювальній записці на картах ескізів (КЕ) форма 5, ГОСТ 3.1105-84.
Загальні вимоги по оформленню ескізів (дивись [17]).
Технічні вимоги на ескізах складають за ГОСТ 2.316-68, а таблиці виконують за ГОСТ 2. 105-95.
Примітка. Приклади маршрутно-операційних технологічних процесів механічної обробки деяких деталей наведено в додатку М 2.20 КД.