2.1.2 Правовий статус

НРБУ-97 є основним державним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і для суспільства взагалі і є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами, які проводять практичну діяльність з джерелами іонізуючого випромінювання.

НРБУ-97 поширюються на ситуації опромінення людини джерелами іонізуючого випромінювання в умовах:

- нормальної експлуатації індустріальних джерел іонізуючого випромінювання;

- медичної практики;

- радіаційних аварій;

- опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження.

.

Відповідальність за виконання НРБУ-97 покладається на:

- фізичні та юридичні особи, незалежно від форм власності та підпорядкованості які виробляють, переробляють, застосовують,зберігають, транспортують, здійснюють поховання, знищення чиутилізацію джерел іонізуючого випромінювання, а також проектують роботи з ними;

- керівників та посадових осіб органів Державної виконавчої влади і організацій, які планують та реалізують контрзаходи вчастині Норм, що стосується обмеження опромінення при радіаційних аваріях та опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження.

Особи, які допустили протиправні дії з джереламиіонізуючих випромінювань, чи не планують або не реалізуютьконтрзаходи по зменшенню рівнів опромінення до регламентованихНРБУ-97 величин, притягуються до відповідальності відповідно дочинного законодавства України. 2-5 З моменту офіційногоопублікування Норм радіаційної безпеки України, дія НРБ-76/87

відміняється.

За виключенням випадків, окремо розглянутих і узгоджених здержавними регулюючими органами.Будь-які діючі відомчі та галузеві норми, правила,інструкції та інші нормативно-правові акти, які прямо абоопосередковано пов'язані з протирадіаційним захистом людиниповинні бути приведені у відповідність до вимог НРБУ-97 у строки,узгоджені з органами Державного санітарно-епідеміологічного нагляду, а ті, що створюються - не повинні їм суперечити.

Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) охоплюють систем принципів, критеріїв, нормативів та правил, виконання яких є обов'язковим в політиці держави щодо забезпечення протирадіаційного захисту людини та радіаційної безпеки.

Підстава для розробки нормативно-правового акта відносно захоронення радіаційних відходів.

Згідно із чинним законодавством України прийняття рішень щодо можливості/неможливості захоронення радіоактивних відходів (далі - РАВ) з певними характеристиками у поверхневих (приповерхневих) сховищах базується на концепції обмеження рівнів поточного та потенційного опромінення населення, в тому числі майбутніх поколінь, та відповідній  системі критеріїв (регламентів). При цьому можуть розглядатися варіанти захоронення РАВ з наданням  через 300 років після припинення експлуатації сховища повного або обмеженого звільнення РАВ у системі захоронення  від регулюючого контролю.

Вимоги, пов’язані з прийняттям таких рішень, в тому числі рішень з боку органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки (далі - органи державного регулювання ЯРБ), встановлені в НРБУ-97, НРБУ-97/Д-2000 та ОСПЗРБУ. Досвід застосування цих нормативно-правових актів (далі – НПА) на практиці виявив нагальну необхідність створення додаткового НПА, який у більш детальній і прозорій формі встановлює  процедури, що потрібно виконати крок за кроком, для обґрунтування можливості прийняття певного  рішення.

Правила та умови звільнення радіоактивних відходів, розміщених в приповерхневих сховищах, від регулюючого контролю деталізують вимоги законодавства України, в тому числі НРБУ-97, НРБУ-97/Д-2000, ОСПЗРБУ, що стосуються можливості/неможливості захоронення радіоактивних відходах (далі – РАВ) у поверхневих (приповерхневих) сховищах РАВ (далі – приповерхневі сховища).

Крім цього, підставою для розробки НПА є:

1) Закони України:

- «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

- «Про поводження з радіоактивними відходами»;

2) Комплексна програма (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. № 2015);

3) Пункт 1.7Н Змін до Плану прикладних досліджень у сфері ядерного регулювання на  2006 рік, затверджених наказом Держатомрегулювання від 01.09.06            № 135,

4) Рішення Колегії Держатомрегулювання України від 5 жовтня 2006 року № 15;

5) Результати наради, що відбулась в МОЗ 12.09.06 за участю представників МОЗ, МНС, Держатомрегулювання України, установ та організацій, що здійснюють діяльність у сфері поводження з РАВ.

 Крім цього при розробці правил умов  був використаний рекомендаційний документ  «Рекомендації щодо встановлення критеріїв приймання кондиційованих радіоактивних відходів на захоронення у приповерхневих сховищах» (РД 306.4.098-2004).

Розробка правил та умов виконана Науковим центром радіаційної медицини Академії медичних наук України у співпраці з експертами Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ) згідно технічного завдання на виконання роботи, затвердженого 25 вересня 2006 року.

Правила та умови:

- тлумачать та конкретизують застосування основних термінів  в сфері радіаційної безпеки стосовно діяльності щодо захоронення РАВ;

- визначають завдання, які потрібно послідовно виконати під час обґрунтування можливості захоронення РАВ з певними характеристиками у конкретних приповерхневих сховищах;

- встановлюють процедури виконання цих завдань в залежності від варіанту звільнення РАВ (повне, обмежене, обмежене зі спеціальними вимогами) по завершенні періоду  300 років після припинення експлуатації (початку  закриття) сховища (далі – період 300 років).

Вимоги не поширюються на РАВ, що утворюються в процесі видобутку та переробки уранових руд. Галуззю застосування правил і умов є сфера поводження з РАВ в частині захоронення РАВ з певними характеристиками у конкретних приповерхневих сховищах та регулювання безпеки діяльності в цій сфері.

  Розробка правил та умов здійснюється з метою:

-  вдосконалення нормативно-правової бази у сфері поводження з РАВ;

-   забезпечення належного рівня захисту людини та навколишнього природного середовища від впливу іонізуючого випромінювання;

- визначення кількісних характеристик РАВ (зокрема, активності по кожному радіонукліду) для усіх типів звільнення РАВ, у приповерхневих схощах.

Головною метою  є, в першу чергу, детальні роз’яснення та тлумачення тих норм, правил та вимог НРБУ‑97 (Розділ 9), НРБУ‑97/Д‑2000 (Розділ 4) та ОСЗРБУ (Розділ 15), що містять такі поняття, як «повне звільнення», «обмежене звільнення» та «обмежене звільнення із спеціальними вимогами», а також співвідношення між цими поняттями та поняттям «рівні вилучення».

НРБУ-97 поширюються на ситуації опромінення людини джерелами іонізуючого випромінювання в умовах:

- нормальної експлуатації індустріальних джерел іонізуючого випромінювання;

- медичної практики;

- радіаційних аварій;

- опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження.

НРБУ-97 включають чотири групи радіаційно-гігієнічних регламентованих величин:

Перша група - регламенти для контролю за практичною діяльністю, метою яких є додержання опромінення персоналу та населення на прийнятному для індивідууму та суспільства рівні, а також підтримання радіаційно-прийнятного стану навколишнього середовища та технологій радіаційно-ядерних об'єктів як з позицій обмеження опромінення персоналу та населення, так і з позицій зниження імовірності виникнення аварій на них.До цієї групи входять:

- ліміти доз;

- похідні рівні:

- допустимі рівні;

- контрольні рівні.

Друга група - регламенти, що мають за мету обмеження опромінення людини від медичних джерел.До цієї групи входять:

- рекомендовані рівні.

Третя група - регламенти щодо відвернутої внаслідок втручання дози опромінення населення в умовах радіаційної аварії.До цієї групи входять:

- рівні втручання;

- рівні дії.

Четверта група - регламенти щодо відвернутої внаслідок втручання дози опромінення населення від техногенно-підсилених джерел природного походження.До цієї групи входять:

- рівні втручання;

- рівні дії.

Нормами радіаційної безпеки встановлюються такі категорії осіб які зазнають опромінювання:

Категорія А (персонал) - особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань.

Категорія Б (персонал) - особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв'язку з розташуванням робочих місць в приміщеннях та на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення.

Категорія В - все населення.

Ліміти доз та допустимі рівні.

Числові значення лімітів доз встановлюються на рівнях, що виключають можливість виникнення детерміністичних ефектів опромінення і, одночасно, гарантують настільки низьку імовірність виникнення стохастичних ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.

Для осіб категорій А і Б ліміти доз встановлюються в термінах індивідуальної річної ефективної та еквівалентних доз зовнішнього опромінення (ліміти річної ефективної та еквівалентної доз). Обмеження опромінення осіб категорії В (населення) здійснюється введенням лімітів річної ефективної та еквівалентної доз для критичних груп осіб категорії В. Останнє означає, що значення річної дози опромінення осіб, які входять в критичну групу, не повинно перевищувати ліміту дози, встановленого для категорії В.

З лімітом дози порівнюється сума ефективних доз опромінення від усіх індустріальних джерел випромінювання. До цієї суми не включають:

- дозу, яку одержують при медичному обстеженні або лікуванні;

- дозу опромінення від природних джерел випромінювання;

- дозу, що пов'язана з аварійним опроміненням населення;

- дозу опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження.

Додатково до ліміту річної ефективної дози встановлюються ліміти річної еквівалентної дози зовнішнього опромінення окремих органів і тканин:

- кришталика ока;

- шкіри;

Таблиця 5.1 - Ліміти дози опромінення (мЗв.рік в ступені -1)

	Категорія осіб, які зазнають опромінювання
	А а)б)	Б а)	В а)
ЛД E (ліміт ефективної дози) Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінення: - ЛДlens (для кришталика ока) - ЛДskin (для шкіри) - ЛДextrim (для кистей та стіп)	20 в) 150 500 500	2 15 50 50	1 15 50 -

Примітки:

а) - розподіл дози опромінення протягом календарного року не регламентується;

б) - для жінок дітородного віку (до 45 років), та для вагітних жінок діють обмеження пункту 5.6;

в) - в середньому за будь-які послідовні 5 років, але не більше 50 мЗв за окремий рік (ЛДmax).

Встановлюється такий перелік допустимих рівнів (ДР), які відносяться до радіаційно-гігієнічних регламентів першої групи.

Для категорії А:

- допустиме надходження (ДНinhal А) радіонукліду через органи дихання;

- допустима концентрація (ДКinhal А) радіонукліду в повітрі робочої зони;

- допустима щільність потоку частинок (ДЩП А);

- допустима потужність дози зовнішнього опромінення (ДПД А);

- допустиме радіоактивне забруднення (ДЗ А) шкіри, спецодягу та робочих поверхонь.

Для категорії Б:

- допустиме надходження (ДНinhal Б) радіонукліда через органи дихання:

- концентрація (ДКinhal Б) радіонукліда в повітрі робочої зони;

Для категорії В:

- допустиме надходження радіонукліда через органи дихання (ДНinhal В) і травлення (ДНingest);

- допустимі концентрації радіонукліда в повітрі (ДНinhal В) та питній воді (ДНingest);

- допустимий скид та викид у довкілля.

Числові значення допустимих рівнів (ДН, ДК) розраховані для умов впливу одного радіонукліду та одного шляху надходження при референтних умовах опромінення подані у Додатку 2. Ці числові значення є радіаційно-гігієнічними регламентами.

Величини допустимих рівнів розраховані з умов надходження одного батьківського радіонукліду і відсутності в момент надходження дочірніх продуктів розпаду. Акумуляція в організмі дочірніх продуктів розпаду, що виникли після надходження в організм, врахована у величинах ДР. Дочірні радіонукліди, що надходять в організм разом з батьківськими, розглядаються в умовах, як самостійні радіонукліди.

Якщо є дані про фактичні умови опромінення, що суттєво відрізняються від референтних, допускається перегляд ДР для окремого підприємства, технології, робочого місця тощо. Розробка і затвердження таких ДР проводиться у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України.