Побудова моделі даних. На цьому етапі всі наявні дані класифікуються і розподіляються для зберігання в різних таблицях. Встановлюються зв’язки між таблицями або робиться перетворення вмісту полів таблиць по заданому алгоритму.
Визначення структур БД. На основі розробленої моделі проводять проектування таблиць: визначають кількість полів, тип даних, які в них будуть розміщені, формат їх представлення, довжину, точність зберігання числових даних і т.д. Для кожного поля вибирається унікальна назва.
Конструювання таблиць. На цьому етапі спроектовані таблиці реалізуються в комп’ютері різними засобами вибраних для творення БД додатків (СУБД).
Створення схеми зв’язків між таблицями. Реалізація інформаційно-логічної схеми, розробленої на етапі 1.
Введення даних в таблиці.
Введення БД. Це процес поповнення БД новою інформацією, вилучення, сортування, фільтрація даних, одержання даних із таблиць БД в потрібному обсязі та вигляді.
Реляційна бд
В історичному процесі розвитку БД маємо ієрархічну, мережеву та реляційну моделі баз даних.
Ієрархічна модель БД являє собою сукупність об’єктів різного рівня, де об’єкти нижнього рівня підпорядковані об’єктам вищого рівня.
В мережевій моделі БД об’єкти різного рівня зв’язані між собою зв’язками-вказівками, що дають можливість легкого переходу від одного об’єкта до іншого.
Реляційна модель БД, по якій в основному створюються БД сучасних комп’ютерів, складається із взаємопов’язаних таблиць, заповнених даними, що об’єднані спільною темою. Концепцію реляційної БД розробив у 1970р. Е.Ф. Кодд. Вона представляється у вигляді книги, що складається з різних таблиць-сторінок (відношень - relation). В теорії реляційних баз рядки таблиць називаються кортежами (записами), а стовпці атрибутами (полями). Увага на рисунок 2
Рисунок 2 – Основні поняття реляційної БД
Кількість кортежів у відношенні називають кардинальним числом, а кількість атрибутів – степеню відношення.
Список імен полів називається схемою відношення або структурою БД. В кожному відношенні виділяють атрибут, який називають ключовим або ключем. Головний ключ повинен бути унікальним, тобто в цьому полі не допускаються повторення. В приведеному на рисунок 2 прикладі – це № залікової книжки. Зовнішній ключ має повторення, але лише значень головного ключового поля.
Таким чином, елементи відношень мають такі властивості:
кожне поле повинно мати в конкретній таблиці унікальне ім’я;
поля заповнюються однотипною інформацією, що характеризує усі об’єкти відношення у відповідній якості (поле стипендія дає числову характеристику всім студентам);
записи мають різнотипною інформацію, що характеризує один об’єкт (всі дані про Конограя А.Ф. на першому кортежі прикладу);
в таблиці не повинно бути двох однакових записів;
всі кортежі відношення повинні мати однакову довжину;
порядок розміщення записів і полів в БД – довільний; він не впливає на зберігання та використання даних.
Учбова бд
Будемо вважати, що перший етап створення БД “Університет” уже виконаний – дані про функціонування об’єкта уже зібрані і розсортовані по таблицям:
STUDENTI (№ залікової книжки, ПІП, шифр групи, стипендія);
GRUPI (шифр групи, назва факультету, курс);
DISCIPLINI (№ дисципліни, назва дисципліни);
OZINKI (№ залікової книжки, дата, № дисципліни, отримана оцінка).
В цих таблицях ключовими полями, з допомогою яких можна переходити від одної таблиці до іншої, являються № залікової книжки, шифр групи, № дисципліни.
На базі цих даних потрібно в окрему довідку вибрати оцінки для заданої групи (наприклад, У-22) по іспитам останньої сесії (наприклад, РПС, вищої математики та інформатики) та розрахувати середній бал за сесію кожного студента.