3. Грошова маса, її агрегати і механізм дії.

Маса грошей - це сукупність купівельних, платіжних коштів, які обслуговують економічні зв'язки і належить фізичним та юридичним особам і державі у певний момент. До грошової маси належать:

1. всі готівкові грошові знаки, що перебувають на руках фізичних осіб та у касових залишках юридичних осіб,

2. всі депозитні гроші короткострокового характеру,

3. активи, яким властива ліквідність (облігації державних позик, векселі, страхові поліси тощо).

Загальна кількість грошей в Україні в квітень 2015 р. характеризувалася такими показниками:

1. в обігу перебувало 1,022 трлн. грн.. готівки, тобто, на кожного жителя країни приходилося в середньому по 20857 грн.,

2. готівкова маса обслуговувалася загальною кількістю 283 млрд. купюр. В них банкноти вартістю 1 грн складали 5% , 2 грн - 5% , банкноти по 5 і 10 грн. - 20% , банкноти 20 грн - 20% , 50-100 – 25%, 200-500 та болем решту 25% банкнот становили великі номінали.

Грошовий агрегат — це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір елементів залежно від ліквідності. Для аналізу змін грошової маси на певну дату за ступенем ліквідності фінансова статистика в США визначає 4 агрегати, в Англії - 5, в Німеччині - 3. В Україні визначають і використовують чотири агрегати: МО, МІ, М2, МЗ.

Агрегат МО - відображає масу готівки, що перебуває поза банками, у вигляді банкнот і розмінної монети. Це найліквідніша частина грошової маси. В Україні питома вага готівкових грошей сягнула понад 50%, тому що агрегат важливий для статистичного аналізу і заходів регулювання грошової маси.

Агрегат МІ - складається з елементів агрегату МО і коштів на поточних рахунках банків, які можуть бути негайно використані їх власниками для здійснення платежів у готівковій і безготівковій формах без попередження банків. Грошова маса агрегату МІ обслуговує операції реалізації ВВП, розподілу і перерозподілу національного доходу.

Агрегат М2 - обіймає усі компоненти МІ, а також включає кошти строкових і заощаджу вальних депозитів у комерційних банках, кошти на рахунках капітальних вкладень та ін.

Агрегат МЗ - охоплює всі компоненти М2 плюс довгострокові приватні депозити і ощадні сертифікати у кредитних установах, а також цінні папери , що обертаються на грошовому ринку.

4. Швидкість обігу грошей та грошово-кредитний мультиплікатор

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Обчислюється швидкість обігу грошей як відношення номінального продукту до маси грошей в обігу.

V= PY/M

V — швидкість обігу грошей,

Р - середній рівень цін на товари та послуги,

Q(Y) - фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді,

М - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

На швидкість обігу грошей діють такі чинники:

1. платоспроможний попит. Якщо попит на гроші зменшується, то витрачання, грошей інтенсифікується (зросте), а грошовий обіг прискорюється. І навпаки, якщо попит на гроші зростає, то витрачання грошей буде менш інтенсивним і грошовий обіг уповільниться,

2. глибина поділу суспільної праці. Чим глибший поділ праці і вища її продуктивність, тим частіше і більше продаватиметься і купуватиметься товар, що зумовлює прискорення грошового обігу,

3. на швидкість обігу грошей впливають величина і швидкість руху товарних потоків на стадії обміну, розвитку ринкових зв'язків, кредиту та збалансованості ринку,

4. зростання ефективності суспільного виробництва зменшує період нагромадження вартостей, чим прискорює повернення грошей в обіг,

5. розвиток економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи тощо.

Грошово-кредитний мультиплікатор (m_r) - це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні.

m_r = c_r+1 / c_r + r_r

c_{r –} коефіцієнт готівки

r_{r –} нора резервування

Вільний резерв (Re)- це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.

R=Rr+Re

Крім вільного, існує ще загальний банківський резерв (R), що являє собою всю суму грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Ця частина називається обов'язковим резервом(Rr).

Величина грошово-кредитного мультиплікатора залежить від:

1. норми обов'язкового резервування,

2. використання позичених коштів клієнтами банку для готівкових платежів, що припиняє процес мультиплікації і знижує його загальний рівень,

3. зниження попиту на позички і зростання позичкового відсотка зменшує надання позик і формування депозитних вкладів у банках,

4. зростання надходжень готівки на рахунки клієнта або продажу частини активів на міжбанківському ринку здатне збільшити розмір коефіцієнта мультиплікації.

5. Методи стабілізації грошей.

Сталість грошей означає тривалу постійність величини їх вартості, що визначається у певній кількості товарів і послуг, які приходяться на грошову одиницю. Чим довший період, протягом якого можна купити за одну і ту ж суму грошей однакову масу товарів чи послуг, тим вища сталість грошей і тим краще вони виконують свої функції.

Основні чинники сталості грошей:

1. з боку товарів є затрати на їх виробництво, якість та асортимент товарів,

1. з боку грошей є їх внутрішня вартість, маса грошей в обігу та швидкість обертання.

Провідними методами подолання наслідків інфляційної нестабільності грошової системи стали методи нуліфікації, ревалоризації і реставрації. Найпоширенішим із них є метод нуліфікації знецінених грошей.

Нуліфікація означає знецінення грошової маси і заміну її новою укрупненою грошовою одиницею з одночасним перерахуванням у встановленому порядку доцільним співвідношенням як грошових знаків, так і усіх цін, тарифів і заробітної плати.

Ревалоризація означає реалізацію комплексу економічних перетворень для поступового відновлення до інфляційної вартості паперових грошей.

Реставрація — це завершення процесу ревалоризації і відновлення до інфляційної купівельної сили грошової одиниці. За умов золотовалютного грошового обігу реставрація означала відновлення обміну паперових грошей на золото за номінальною їх вартістю.

Найпоширенішими методами проведення стабілізаційних заходів стали методи: девальвації, ревальвації та проведення політики дефляції.

Девальвація — це знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою. Є два методи девальвації:

1. відкритої девальвації, коли обмін паперових грошей здійснюється на металеві монети за курсом, що є нижчим від номіналу,

2. прихованої девальвації, якщо обмін паперових грошей здійснюється за номіналом, але з одночасним пониженням вагової кількості металу у грошовій одиниці.

Ревальвація - це підвищення вартості грошової одиниці щодо курсів інших валют. Ревальвація означає зростання цін експортних товарів у іноземній валюті і зниження їх конкурентноспроможності на світовому ринку.

Дефляція - це процес вилучення з обігу певної частини надлишкових грошей аж до досягнення товарно-грошової рівноваги. Дефляція реалізується у вигляді комплексу фінансових та грошово-кредитних заходів з метою стримування зростання грошової маси в обігу, обмеження інфляції та оздоровлення платіжного балансу.

10