Історія української культури / Особливості розвитку художньої культури в Україні XVIIст

Українська культура у зазначений період розвивалася в суперечливих умовах.

Центром культурно-освітнього життя України цього періоду була Києво-Могилянська колегія, яка у 1701 р. отримала титул і права академії.

У другій половині XVII ст. з’явилися думи й історичні пісні про участь козаків у героїчній визвольній війні 1648-1654 pp., про Богдана Хмельницького та його сподвижників. Саме в той час створені відомі народні пісні «Розлилися круті бережечки», «Не дивуйтеся, добрії люди», «За світ стали козаченьки» та багато інших. Досягла високого рівня українська драма. Цікавим явищем в історії українського театру був вертеп.

Набуває поширення громадянська та любовна лірика. Це були романси, сентиментальні пісні.

В українській архітектурі на другу половину XVII ст. припадає розквіт бароко. Пам’ятки архітектури збереглися у Львові (костели бернардинів і єзуїтів) та Києві (перебудова Успенського собору італійцем Брачі в 1613 p.).Саме в той час сформувався в архітектурі стиль, що дістав назву українського, або козацького, бароко.

Українське музичне мистецтво набуло популярності далеко за межами краю. Українці були вчителями співу в багатьох містах Росії, видавали там нотні книги. У більшості українських колегіумів, ліцеїв існували хорові капели, театри, балет. ІЛля підготовки хористів за царським наказом було відкрито співацьку школу в Глухові.

У другій половині XVII ст. розвивається і так звана шкільна література, відома як орації (промови, вірші, драматичні твори. Видавались агіографічні твори про житія святих.

Серед історичних праць вказаного періоду слід назвати приписуваний Інокентію Гізелю «Синопсис» (1674) – перший короткий нарис історії України та створений невідомим автором «Густинський літопис».