3. Методи і моделі прийняття проектних рішень

Розробленню проекту ІС передує створення спеціальної системи проектування (СП).

Система проектування — складна організаційно-технічна система, що включає комплекс методичних матеріалів, програм, алгоритмів, технічних засобів, які регламентують організацію проектних робіт і забезпечують комплексне застосування ЕОМ на всіх стадіях та етапах створення проекту ІС.

Вона має такі загальносистемні властивості:

- інтелектуальність — здатність взаємодіяти з іншими СП;

- ерготичність (ергономічність) — активна роль людини у процесі проектування;

- модульність — реалізація складових СП у вигляді набору функціонально незалежних модулів;

- мультиінформативність — можливість оброблення різних видів даних, що використовуються у процесі проектування (інструктивно-методичні матеріали, математичні моделі, програми тощо);

- колективність — можливість інтерактивного користування СП кількома розробниками;

- еволюційність — можливість розвитку засобів СП завдяки розширенню та модифікації програм, інформаційних фондів, технічних засобів;

- декомпозованість — можливість незалежного використання окремих компонентів СП;

- агрегатованість — можливість підключення інших систем проектування, розроблених незалежно і без урахування вимог, закладених у базову систему;

- модифікованість — можливість розширення предметної сфери застосування СП.

Створюючи СП для проектних робіт, дбають, щоб вона відповідала таким вимогам:

- функціональній повноті виконання проектних робіт, що полягає у використанні СП на всіх етапах розроблення, супроводження та розвитку ІС (розроблення відповідного набору програмно-алгоритмічних засобів для автоматизації проектних робіт-процедур);

- забезпеченню методології проектування, тобто логічної коректності проектних рішень, гнучкості, стійкості й ефективності. При цьому процес проектування подається у вигляді послідовності етапів створення проекту;

- наявності якісної документації для застосування СП і типових прикладних програмних засобів, узгодження цих засобів при їх сумісному використанні;

- стійкості проти змін архітектури обчислювальної системи (архітектура ОС може розроблятися в деталях, але має бути програмна сумісність);

- перенесенню розроблюваних проектів на інші ОУ;

- використанню математичних моделей для оптимізації проектних рішень та їх економічного оцінювання.

Застосування СП при розробленні ІС сприяє вибору проектних рішень, які визначають структуру, основні принципи побудови створюваної системи. Приймаються такі рішення на підставі відповідних інструментальних універсумів, що сприяють вибору КТЗ, системи введення-виведення, версії ОС і СП, систем класифікації та кодування, рішень із телеобробленням, СУБД, ППП, інструментальних засобів проектування, засобів автоматизованого проектування.

Точність вибору загальносистемних проектних рішень істотно впливає на архітектуру і якість майбутньої ІС. Від цього залежать витрати на її проектування та ефективність.

Для ефективного управління процесом проектування СП повинна мати програмні засоби обліку і планування проектних робіт, аналізу несуперечності проектних рішень, виключення дублювання у проектних роботах, перерозподілу проектних робіт між виконавцями, своєчасного виявлення потенційних причин ненадійності проектних рішень, обґрунтування вибору методики та відповідних програмних засобів автоматизації проектних рішень, узгодження проектних рішень із користувачем (замовником).

Для узгодження проектних рішень із замовником створюють динамічну інформаційну модель системи управління і модель обчислювальної системи. Ці моделі дають змогу розв'язувати задачі глибини та періоду управління кожним виробничим підрозділом.

Розробником пропонується автоматизація множини функцій управління (глибини) на різних рівнях ієрархії, оформлених у вигляді умовних машинограм або інших документів. При цьому зазначається перелік документів (їхній зміст), чим забезпечуються вхідні дані для машинограм.

Якщо замовника влаштовують ці пропозиції розробника, то ТЗ на проектування вважається узгодженим. Якщо здобуті дані не влаштовують замовника, то він зобов'язаний зазначити, які вхідні дані він може дати. При цьому розробник, використовуючи моделі, подає замовнику перелік і зміст вихідних документів, які можуть бути одержані за цими вхідними даними. І тоді ТЗ вважається узгодженим.

Прийняття проектних рішень характеризують такі основні параметри:

— мета (цілі) — необхідність прийняття рішень диктується наявністю мети, якої можна досягти (наприклад, створення проекту ІС);

— альтернативи досягнення мети, з якими можуть бути пов'язані різні витрати та різні ймовірності її досягнення;

— економічні, технічні або соціальні чинники, що є обмежувальними і дисциплінуючими умовами.

Економічні чинники включають часові, фінансові, трудові та інші ресурси; до технічних чинників належить вибраний КТЗ, який має відповідати сучасним досягненням науково-технічного прогресу (НТП); соціальні чинники — це вимоги соціальної доцільності здійснення тієї чи іншої альтернативи проектного рішення з урахуванням людського фактора.