
- •§ 2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки
- •§ 3. Юриспруденція як система юридичних наук
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука § 1. Виникнення загальної теорії держави і права
- •§ 2. Предмет теорії держави і права
- •§ 3. Функції теорії держави і права
- •§ 4. Метод теорії держави і права
- •§ 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
- •§ 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
- •Глава з походження держави § 1. Основні теорії походження держави
- •§ 2. Загальні закономірності виникнення держави
- •§ 3. Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу
- •§ 4. Особливості виникнення держав у різних народів світу
- •Глава 4 державна влада і держава § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
- •§ 2. Поняття і ознаки держави
- •§ 3. Сутність держави
- •§ 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
- •§ 5. Функції держави
- •§ 6. Типологія держав
- •§ 7. Деякі наукові концепції сучасної держави
- •Глава 5 держава у політичній системі суспільства § 1. Громадянське суспільство і держава
- •§ 2. Політична система суспільства і держава
- •§ 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
- •§ 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації
- •§ 5. Відносна самостійність держави
- •Глава 6 форма держави § 1. Поняття і структура форми держави. Види форм державного правління
- •§ 2. Класифікація форм державного устрою
- •§ 3. Види форм державного (політичного) режиму
- •Глава 7 механізм і апарат держави § 1. Механізм держави
- •§ 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
- •§ 3. Принципи організації та діяльності державного апарату
- •§ 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
- •§ 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової
- •§ 6. Система «стримувань і противаг» органів законодавчої, виконавчої і судової влади
- •§ 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
- •§ 8. Професійна і державна служба.
- •§ 9. Служба в органах внутрішніх справ
- •Глава 8 державні органі влади в україні § 1. Вищий представницький орган державної влади
- •§ 2. Глава держави
- •§ 3. Вищий виконавчий орган влади
- •§ 4. Представницькі органи влади на місцях
- •§ 5. Виконавчі органи влади на місцях
- •§ 6. Судові органи влади
- •§ 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи
- •§ 8. Роль органів внутрішніх справ у механізмі правової держави
- •§ 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
- •Глава 9 соціальна правова держава § 1. Історія ідеї про правову і соціальну державу
- •§ 2. Поняття і ознаки соціальної правової держави
- •§ 3. Особа і держава
- •Глава 10 загальне вчення про демократію § 1. Поняття і ознаки демократії
- •§ 2. Функції і принципи демократії
- •§ 3. Форми та інститути демократії
- •§ 4. Демократія і самоврядування
- •§ 5. Демократія як загальнолюдська цінність
- •§ 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин)
- •Глава 11 права людини і громадянина § 1. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини
- •§ 2. Основні права людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини
- •§ 3. Система основних прав і свобод людини і громадянина
- •§ 4. Система обов'язків людини і громадянина
- •§ 5. Система прав дитини
- •§ 6. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
- •§ 7. Соціально-правовий механізм забезпечення (реалізації, охорони та захисту) прав людини
- •§ 8. Міжнародний захист прав людини
- •§ 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
- •Глава 12 основні теорії демократії
- •§ 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії
- •§ 2. Теорія «плюралістичної демократії»
- •§ 3. Теорія елітарної демократії
- •§ 4. Теорія партисипаторної демократії
- •§ 5. Теорія корпоративної демократії
- •§ 6. Теорія «комп'ютерної демократії»
- •Глава 13 загальне вчення про право § 1. Термін «право»
- •§ 2. Походження права
- •§ 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
- •§ 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу
- •§ 5. Сучасні концепції праворозуміння
- •§ 6. Поняття і ознаки права
- •§ 7. Сутність права
- •§ 8. Принципи права
- •§ 9. Функції права
- •§ 10. Цінність права
- •§ 11. Співвідношення права і закону
- •§ 12. Співвідношення національного і міжнародного права
- •§ 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
- •Глава 14. Правова система держави і система права. Система законодавства і систематизація нормативно-правового матеріалу § 1. Поняття і структура правової системи
- •§ 2. Поняття, основні ознаки і структура системи права
- •§ 3. Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
- •§ 4. Публічне і приватне право
- •§ 5. Галузь права
- •§ 6. Інститут і підгалузь права
- •§ 7. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства
- •§ 8. Поняття галузі та інституту законодавства. Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства
- •§ 9. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства
- •§10. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів
- •Глава 15 норми права у системі соціальних норм § 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
- •§ 2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія
- •§ 3. Норми-звичаї і норми права
- •§ 4. Корпоративні норми і норми права
- •§ 5. Поняття і ознаки норми права
- •§ 6. Види норм права
- •§ 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права
- •§ 8. Структура норми права і норми-розпорядження
- •§ 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом
- •§10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта
- •Глава 16 правотворчість § 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості
- •§ 2. Принципи і функції правотворчості
- •§ 3. Стадії правотворчого процесу
- •§ 4. Види і форми правотворчості держави
- •§ 5. Види правотворчості громадянського суспільства
- •§ 6. Судова правотворчість -особливий вид правотворчості
- •§ 7. Юридичні джерела (форми) права
- •Глава 17. Правовий акт. Нормативно-правовий акт. Міжнародний договір § 1. Правовий акт
- •§ 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів
- •§ 3. Види нормативно-правових актів
- •§ 4. Поняття і ознаки закону
- •§ 5. Законодавчий процес
- •§ 6. Види законів
- •§ 7. Конституція – основний закон громадянського суспільства і держави
- •§ 8. Дія нормативно-правового акта в часі
- •§ 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб
- •§ 10. Поняття л/дзаконного нормативно-правового акта.
- •§11. Відомчий акт
- •§ 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади
- •§ 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
- •§ 14. Міжнародний договір
- •Глава 18 правовідносини. Юридичні факти § 1. Поняття та ознаки правовідносин
- •§ 2. Склад (структура) правовідносин
- •§ 3. Передумови виникнення правовідносини
- •§ 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин
- •§ 5. Суб'єкти правовідносин
- •§ Б. Правосуб'єктність фізичних осіб
- •§ 7. Правосуб'єктність юридичних осіб
- •§ 8. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб'єктності
- •§ 9. Об'єкти правовідносин
- •§ 10. Види правовідносин
- •§11. Юридичний факт. Фактичний (юридичний) склад
- •§12. Презумпції
- •§ 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків
- •19 Правовий статус особи, народу, держави § 1. Правовий статус особи
- •§ 2. Правовий статус народу
- •§ 3. Правовий статус держави
- •Глава 20 реалізація норм права. Правозастосування § 1. Поняття і основні форми реалізації норм права
- •§ 2. Поняття і ознаки правозастосування
- •§ 3. Основні стадії застосування норм права
- •§ 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права
- •§ 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права
- •§ 6. Види актів застосування норм права
- •§ 7. Прогалини в праві і способи їх усунення.
- •Глава 21 тлумачення норм права § 1. Поняття тлумачення норм права
- •§ 2. Способи (методи) тлумачення норм права
- •§ 3. Види тлумачення норм права за суб'єктами
- •§ 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
- •§ 5. Акт тлумачення норм права
- •Глава 22. Правова і правомірна поведінка. Правопорушення § 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки
- •§ 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
- •§ 3. Склад і види правомірної поведінки
- •§ 4. Поняття і ознаки правопорушення
- •§ 5. Склад правопорушення
- •§ 6. Види правопорушень. Правопорушність
- •§ 7. Зловживання правом
- •Глава 23 юридична відповідальність § 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності
- •§ 2. Принципи і функції юридичної відповідальності
- •§ 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
- •§ 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності
- •§ 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ
- •Глава 24 законність. Правопорядок § 1. Поняття законності
- •§ 2. Принципи законності
- •§ 3. Вимоги законності
- •§ 4. Гарантії законності
- •§ 5. Поняття правопорядку
- •§ 6. Функції та принципи правопорядку
- •§ 7. Державна дисципліна
- •Глава 25 правосвідомість. Правова культура § 1. Поняття і структура правосвідомості
- •§ 2. Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності
- •§ 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації
- •§ 4. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури
- •§ 5. Правова культура суспільства
- •§ 6. Правова культура особи
- •§ 7. Професійна правова культура
- •§ 8. Структура правової культури суспільства
- •§ 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
- •Глава 26 правове виховання. Правовий всеобуч § 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання
- •§ 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
- •§ 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
- •§ 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
- •Глава 27 правове регулювання і його механізм. Юридична техніка § 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу
- •§ 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання
- •§ 3, Види, способи і типи правового регулювання
- •§ 4. Механізм правового регулювання
- •§ 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення
- •§ 6. Стадії механізму правового регулювання
- •§ 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання
- •§ 8. Юридична техніка
- •Глава 28. Предмет загального порівняльного правознавства. Поняття типу і типології правових систем світу § 1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
- •§ 2. Поняття типу (сім'ї) правової системи
- •§ 3. Класифікація правових систем світу
- •§ 4. Основні типи і підтипи (групи} правових систем світу
- •§ 5. Місце правової системи України
- •Глава 29 романс-германський тип правової системи § 1. Поняття романо-германського типу правової системи
- •§ 2. Формування романо-германського типу правової системи
- •§ 3. Система права та її структура
- •§ 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права
- •§ 5. Делегована правотворчість
- •§ 6. Правотворчість суб'єктів федерації
- •§ 7. Правовий звичай
- •§ 8. Правова доктрина
- •§ 9. Принципи права
- •§ 10. Роль судової практики
- •§11. Кодификація
- •Глава 30 англо-американський тип правової системи Частина і правова система англії § 1. Поняття англо-американського типу правової системи
- •§ 2. Загальне право Англії
- •§ 3. Право справедливості
- •§ 4. Судовий прецедент у системі джерела права
- •§ 5. Правовий звичай
- •§ 6. Правова доктрина
- •§ 7. Принципи права
- •§ 8. Система англійського права
- •§ 9. Норма права
- •§10. Дія прецедентно'! норми в часі та просторі
- •§ 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту
- •§ 12. Делегована правотворчість Англії
- •§ 13. Юридична термінологія країн загального права
- •§ 14. Судова система Англії
- •Частина II правова система сша § 1. Вплив англійського права на становлення правової системи сша
- •§ 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською)
- •§ 3. Судова система сша
- •Частина ііі. Інші правові системи європейського і позаєвропейського права англо-американського типу § 1. Своєрідність правової системи Шотландії
- •§ 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії
- •§ 3. Основні риси правової системи Канади
- •§ 4. Особливості правової системи Австралії
- •§ 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії
- •Глава 31 змішаний (гібридний) тип правової системи Частина і. Півшчноєвропейська (скандинавська) група правових систем § 1. Поняття змішаного типу правової системи
- •§ 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем
- •§ 3. Джерела (форми) права скандинавських країн
- •§ 4. Система права. Кодифікація
- •§ 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
- •Частина II латиноамериканська група правових систем § 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем
- •§ 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки
- •1.1. Мусульманське право
- •§ 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
- •§ 2. Поняття мусульманського права
- •§ 3. Виникнення і розвиток мусульманського права
- •§ 4. Джерела мусульманського права
- •§ 5. Система мусульманського права та її структура
- •§ 6. Норма мусульманського права
- •§ 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика
- •§ 8. Мусульмансько-правова доктрина
- •§ 9. Принципи права
- •§ 10. Правовий звичай
- •§ 11. Закон. Кодифікація
- •§ 12. Особливості судової системи
- •1.2. Індуське право § 1. Поняття індуського права
- •§ 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
- •§ 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент
- •§ 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права
- •§ 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії
- •Частина II далекосхідна група правових систем
- •2.1. Китайське право § 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем
- •§ 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування
- •§ 3. Джерела права
- •§ 4. Термін «право». Ставлення до суб'єктивного права
- •§ 5. Система права. Норма права
- •§ 6. Кодифікація
- •2.2. Японське право § 1. Поняття японського права і особливості його формування
- •§ 2. Джерела права сучасної Японії
- •§ 3. Система права сучасної Японії
- •§ 4. Закон. Кодифікація
- •Частина III звичаєво-общинна група правових систем
- •3.3. Звичаєве право африки і мадагаскару § 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем
- •§ 2. Основні риси звичаєвого права
- •§ 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки
- •§ 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару
§ 14. Міжнародний договір
Міжнародний договір – угода двох або кількох держав про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними, наприклад, міжнародний договір про видачу злочинців (екстрадиція).
Як основне юридичне джерело сучасного міжнародного права міжнародний-правовий акт може мати різні форми і назви: договір, угода, пакт, конвенція, трактат, протокол, обмін нотами, заключний акт та ін. За структурою міжнародний-правовий акт переважно складається з преамбули, основних статей і прикінцевих положень.
Класифікувати міжнародні договори можна за різними підставами.
За рівнем, на якому вони укладаються:
- міждержавні;
- міжурядові;
– відомчі.
За кількістю сторін:
– двосторонні;
- багатосторонні.
За об'єктом регулювання:
– політичні;
– економічні;
– з спеціальних питань. Розрізняють міжнародні договори:
• що підлягають ратифікації;
• що не підлягають ратифікації.
Договори, що підлягають ратифікації |
набирають сили в порядку, передбаченому для законів України, тобто через 10 днів із дня їх офіційного обнародування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. |
>>>344>>>
Ратифікація (затвердження) – акт міжнародного права, за допомогою якого держава, через свої компетентні органи, наділені повноваженнями укладати договори, виражає свою згоду взяти на себе зобов'язання в міжнародному плані на підставі відповідного договору.
Держава має право відмовитися від ратифікації договору, не підпадаючи під дію вимог, що випливають із міжнародних зобов'язань. Проте відмова ратифікувати конвенцію, особливо двосторонню, є скоріше винятком, ніж правилом.
Не підлягають ратифікації, приєднання до яких або прийняття (укладення) яких проводиться – | ||
від імені України (міждержавний договір) |
від імені Уряду України (міжурядовий договір) |
від імені міністерств чи інших центральних органів виконавчої влади України (відомчий договір) |
– набирають чинності в порядку, передбаченому для указів Президента України, тобто через 10 днів із дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами |
– набирають чинності в порядку, передбаченому для постанов Кабінету Міністрів України, тобто з моменту їх прийняття, якщо пізнішій строк не передбачений у цих актах |
– набирають чинності з моменту їх підписання або з моменту затвердження міністерствами (відомствами), від імені яких договори були підписані |
Вимоги до міжнародних договорів, що підлягають ратифікації:
1) обов'язковість їх якнайшвидшої ратифікації, яка здатна надати їм внутрішньодержавної сили; |
2) суб'єктом ратифікації міжнародних договорів може бути законотворчий орган; |
3) порядок ратифікації міжнародних договорів є таким самим, що й порядок ухвалення нормативно-правових актів; |
4) строки ратифікації та порядок вступу в дію нормативних міжнародних договорів – такі самі, що й для нормативно-правових актів. |
>>>345>>>
В Україні лише Верховна Рада наділена правом давати згоду на ратифікацію міжнародних договорів України (ст. 85 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (див. § «Співвідношення національного і міжнародного права»).
Єдина система реєстрації і обліку міжнародних договорів України перебуває у віданні Міністерства закордонних справ України. Реєстрація міжнародних договорів України в Секретаріаті ООН і у відповідних органах інших міжнародних організацій здійснюється Міністерством закордонних справ.
Міжнародні договори, що потребують ратифікації, і міжнародні договори, що не потребують ратифікації, приєднання до яких або ухвалення яких провадиться від імені України, публікуються у «Відомостях Верховної Ради України», газеті «Голос України», «Зібранні чинних міжнародних договорів України».
Міжнародні договори, що не потребують ратифікації, приєднання до яких або ухвалення яких провадиться від імені уряду України, публікуються в «Офіційному віснику України», газеті «Урядовий кур'єр».
Договори, укладені від імені міністерств або інших центральних органів державної виконавчої влади України, публікуються в «Зібранні чинних міжнародних договорів України».
[1]Правові акти глави держави, які підлягають відповідно до конституції підписанню главою уряду чи міністром (скріплюються підписами відповідних посадових осіб з визначенням їх реквізитів: назви посад та імен цих посадових осіб) називаються контрасигнованими актами. Див. про них докладніше в § 10 «Поняття підзаконного нормативно-правового акта».
[2]Стаття 73 Конституції Італійської Республіки містить з цього питання типове для більшості країн положення: «Закони промульговуються Президентом Республіки протягом місяця від дня їх затвердження. Якщо Палати, кожна абсолютною більшістю своїх членів,проголошує закон терміновим, то він промульговується у строк, зазначений у цьому законі. Закони публікуються після промульгації і набирають чинності на п'ятнадцятий день після публікації, за винятком випадків, коли сам закон встановлює інший строк».
[3]Статут – акт, прийнятий в установленому порядку в ідентичній редакції обома палатами парламенту і санкціонований монархом Великої Британії.
[4]Процедура прийняття конституційного закону може мати спрощений, ускладнений чи змішаний характер. В Україні конституційне закріплена змішана процедура прийняття внесених змін до Конституції:
спрощена (2/3 конституційного складу Верховної Ради) – для законопроекту про внесення змін до Конституції України для всіх розділів (крім розділів І, III, XIII);
ускладнена (2/3 конституційного складу Верховної Ради з наступним затвердженням всеукраїнським референдумом, призначуваним Президентом України) – для законопроекту про внесення змін до розділів І, III, XIII.
[5]В ряді країн діють органічні закони (Франція, Іспанія). Наприклад, Конституція Франції передбачає врегулювання органічними законами статусу Конституційної Ради, Високого Суду правосуддя, Суду правосуддя Республіки, Економічної і соціальної Ради, Вищої ради магістратури, порядку виборів палат Парламенту та ін. (див. главу «Романо-германский тип правової системи»).
[6]Нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим з питань її відання повинні відповідати Конституції України, законам України (ст. 28 Конституції Автономної Республіки Крим).
[7]Дипломатичні привілеї та імунітети утворюють єдиний, загальновизнаний у міжнародному спілкуванні статус дипломатичних агентів, принципи і норми якого кодифіковані Віденською конвенцією (1961) про дипломатичні зносини. Указом Президента України 10 червня 1993 р. затверджене «Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні».
[8]Закон України «Про правовий статус іноземців» охоплює терміном «іноземець» як громадян іноземних держав, так і осіб без громадянства.
[9]Відповідно до Конституції України 1996 р. протягом трьох років після набрання нею чинності Президент України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем 'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради.