1). На відміну від "чистого" авторитаризму передбачає:

• наявність у громадян широкого кола прав і свобод та ефективність функціонування системи їх інституційних і нормативних гарантій;

• відсутність у органів політичної влади дискреційних повноважень (тобто практично нічим не обмеженої компетенції);

• гласність прийняття рішень органами політичної влади та доступність для всіх громадян суспільне значущої інформації;

• право виконавчих органів видавати лише підзаконні акти, а не закони;

• широке застосування методу політичного компромісу, ставлення органів політичної влади до факту існування політичної опозиції як до нормального явища суспільного життя.

Порівняно з автократією (Автокра́тія (грец. αυτός — сам, κράτος — влада) — форма політичного режиму держави, де вища державна влада належить одному суб'єктові) демократія характеризується:

• виборністю;

• періодичною змінністю;

• підзвітністю (в тому числі юридичною відповідальністю) найвищих посадових осіб;

• юридичною рівністю громадян;

• гарантіями прав меншості та недопущенням сваволі більшості.

2). Як протилежність тоталітаризму демократія - це:

• чітке визначення меж можливого втручання держави та різних колективів (корпорацій, общин тощо) у справи особи;

• визнання правомірності та цінності для суспільства плюралізму поглядів та дій, захист прав меншостей (як організованих, так і неорганізованих) на свою самобутність та вплив на соціальні процеси;

• ефективне функціонування механізму обмеження сваволі бюрократичного апарату політичної влади, запобігання поглинанню суспільства державою, партією, церквою або іншими організаціями, що претендують на монопольне знання істини, розуміння блага народу та на виключне або пріоритетне право визначати долю суспільства.

3). На відміну від анархії демократія передбачає:

• наявність ідеї єдиної (але й плюралістичної) політичної системи;

• певний порядок, законність, передбачуваність та цивілізований характер основних моделей поведінки громадян, державних органів та легальних організацій;

• монополію держави на організоване застосування збройної сили.

4).Заперечуючи охлократію (Охлокра́тія — (дав.-гр. οχλοκρατία, (лат. Ochlocratia); від όχλος  — натовп і κρατία — влада) — вироджена форма демократії, заснована на мінливих примхах натовпу. Охлократія характерна для перехідних і кризових періодів), демократичний політичний режим утверджує:

• компетентність, високий професіоналізм посадових осіб (особливо вищих), їх порядність, дисциплінованість, готовність до безкорисливих дій на благо всього суспільства;

• переважання у суспільстві почуття громадянської відповідальності його членів, тобто рішучості керування не лише особистими або груповими інтересами;

• здатність органів політичної влади до обґрунтованого виявлення нагальних потреб розвитку суспільства, вироблення та проведення політики, яка спрямована на погодження інтересів різних соціальних груп.

2. Політична діяльність та участь громадян в управлінні суспільством. Вибори як інструмент демократії

Політична участь — це дії громадян, які виливають па прийняття і реалізацію державних рішень, вибір представників до інститутів влади.

Політична участь буває опосередкованою (представницькою) і безпосередньою (прямою).

Опосередкована участь здійснюється через обраних представників.

Безпосередня:

• участь у діяльності політичних партій; звернення та листи, зустрічі з політичними діячами; участь у мітингах;

• участь у виборах.

Поняття «народний суверенітет» передбачає, що народ виражає свою волю через вибори, референдуми тощо, є вищою владою і джерелом будь-якої влади в державі.

Для виконання різноманітних політичних ролей потрібні знання, певна система цінностей і оволодіння способами політичної діяльності. Названі умови в сукупності характеризують демократичну політичну культуру.

Політичні знання — пе знання людини про політику, політичну систему, про різні політичні ідеології, а також про ті інститути та процедури, за допомогою яких забезпечується участь громадян у політичному процесі.

Політичні ціннісні орієнтації — це уявлення людини про ідеали і цінності розумного чи бажаного суспільного устрою.

Способи практичних політичних дій — це зразки і правила політичної поведінки, які визначають, як можна і як слід чинити.