семфил

6. “ЭНЦИКЛОПЕДИЯ ФИЛОСОФСКИХ НАУК”— произведение Гегеля, в котором в наиболее полном виде излагается содержание его философскойсистемы. Разделяется на три части: логика (часто именуемая Малой логикой — в отличие от “Науки логики”,рассматриваемой как Большая логика), философия природы и философия духа. Гегель хотел дать здесьсжатый компендиум, своеобразное пособие для лекций по отдельным разделам философии, однако“Энциклопедия” вышла за эти рамки и приобрела самостоятельное теоретическое значение.

Предмет естетики Г. Гегель визначає як "художньо прекрасне", що перебуває посередині між безпосередньою чуттєвістю та думкою, яка належить сфері ідеального. На думку Г. Гегеля, найточніше відображає зміст науки естетики визначення "філософія мистецтва", або "філософія художньої творчості. Призначення естетики він вбачає у тому, щоби синтезувати здобутки мистецтвознавства на основі філософських узагальнень, утримуючи ідею розвитку художньої свідомості як цілісності розвитку духу в межах не відчужених, чуттєво-образах форм його буття, згідних з ідеєю прекрасного. П місце в системі філософського знання об'єктивно визначене тим, що естетика досліджує закономірності художньої творчості як свобідного втілення всезагальних істин духу поряд з релігією та філософією з тією відмінністю, що навіть найпіднесеніші предмети мистецтво втілює в чуттєві форми, наближаючи їх до природи та характеру її (природи. — В. М.) виявів, до відчуттів і почувань Згадаємо принагідно, що тут Г. Гегель дотримується позиції І. Канта і романтиків, котрі вважали мистецтво сферою свободи самовияву творчих можливостей духу.

Мистецтво в естетиці Г. Гегеля уперше розглядається як один зі ступенів самоусвідомлення людства, один зі способів відношення до світу. Це етап чуттєвого вияву ідеї у вигляді художньо прекрасного. Абсолютний дух об'єктивує себе у мистецтві чуттєво осяжним способом — у формах прекрасного, також рухаючись щаблями досконалості. Тобто, процес саморозвитку духу в формах мистецтва — це історичний процес становлення самосвідомості, що має висхідний поступальний характер. Загальною його закономірністю є рух свідомості від конкретно чуттєвого до всезагального у змісті досвіду. Водночас у межах конкретних етапів його становлення типовим є зворотний процес: рух свідомості від загального до особливого. У мистецтві, яке є першою сходинкою саморозвитку абсолютного духу, має місце рух від абстрактних уявлень про абсолютні цінності життя до конкретизації їх у мисленні й образах. Відповідно, виокремлюється сфера дослідження саморозвитку духу в естетичному відношенні до світу. Вона характеризується як вияви істини в прекрасному. Згідно з Г. Гегелем, мистецтво — це сфера, де дух свобідно споглядає себе.

Гегель в философии истории рассматривает развитие человека с помощью ступеней развития мирового разума. В философии Гегель осознал проблемы нравственности, государства, права. Философия истории связана с идеей свободы. Моральность и законность соединяются в образ нравственности. Формой ее появления могут быть гражданское общество, государство или семья.

Гегель отдавал предпочтение общественному, а не частному, родовому, а не индивидуальному. Развитие человека происходит аналогично развитию рода. По сути, сознание человека социально и исторично.

Если считать, что право – это внешняя действительность, то тогда нравственность – это внутренняя действительность. Суть государства можно осмыслить только на фоне мировой истории. Мировая история, где управляет разум, подразумевает в себе все отдельные государства.

Гегель выделяет четыре этапа развития мировой истории: — восточный, где не существует свободы, есть только властный режим, так как люди не осознают надобности в свободе; — греческий, где существует свобода, поскольку люди осознали необходимость ее существования; — римский, где человек создает право и является носителем правового сознания; — германский, где все свободны.

Гегель под свободой понимал осознанную необходимость. Гегель различал позитивную и негативную свободу.

Негативная свобода способна перерасти в произвол. Свобода нуждается в ограничениях. В этом случае прусская монархия является идеальным типом государства.

Развитие истории считается олицетворением идей мирового разума. В новых исторических формах всегда сохраняется часть старых, которые воспроизводятся на новом более высоком уровне.

Таким образом, абсолютное движение, логика развития, разум характерны для всех частей философии Гегеля.