Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

УМПС1

.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
123.39 Кб
Скачать

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №1

ДЕРЖАВНА МОВА - МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

Теоретичні питання:

  1. Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.

  2. Специфіка мови професійного спілкування. Мовна, мовленнєва, комунікативна професійна компетенція.

  3. Мовні норми.

  4. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.

Вправа 1. На основі поданого тексту визначити основні функції та особливості мови професійного спілкування.

Специфіка мови професійного спілкування

Мова професійного спілкування є поліфункціональною підсистемою літературної мови і виконує загальномовні та специфічні функції. Це наступні функції: 1) номінативна (називанні фахових реалій і понять); 2) пізнавальна (знаряддя і спосіб фахового пізнання, запам’ятовування, оволодіння фаховим досвідом); 3) аксіологічна (фахове та морально-етичне оцінювання); 4) комунікативна (спілкування у професійній сфері); 5) культуроносна (збереження й передавання фахових знань і культури професійного спілкування); 6) естетична (мовностилістична довершеність текстів) та ін.

В основу мови професійного спілкування лежить сучасна українська мова. Проте в конкретній професійній мовленнєвій ситуації вона змістово редукується (зменшується, спрощується), залежно від галузі знання і предмету спілкування стає монотематичною, збагачується професійною лексикою і фразеологією. Це відбувається лише тоді, коли суб’єкти комунікації переходять на професійний рівень свідомості.

Мова професійного спілкування, крім уже названих, має й інші особливості. Характерною її ознакою є діалогічність. Професійна діяльність потребує обміну думками, обговорення певних проблем чи окремих питань, прийняття рішень, тому фахівці вступають у безпосередній словесний контакт, і комунікативний процес між ними протікає як активна мовленнєва взаємодія.

Професійній мові, як і науковій, властиві певні комунікативні якості: абстрагованість, логічність, точність, ясність, об’єктивність. Крім того, вона має бути чистою, виразною, естетичною (З посібника).

Вправа 2. Записати словосполучення, дібравши з поданих у дужках потрібний іменник чи прикметник, пояснити свій вибір.

Приватна (е) (діло, справа); (на справі, ділі) довести щось; громадські (справи, діла); земельні (справи, діла); і словом і (справою, ділом) допомагати); слухати (діло, справу); заводити (діло, справу) на когось; переглянути (справу, діло) підсудного; тека зі (справами, ділами); (діло, справу) робити; (справою, ділом) сприяти; (діло, справа) Іваненка; педагогічна (е) (діло, справа); (справа, діло) на мазі.

Вправа 3. Знайти і виправити помилки. Пояснити, які норми сучасної української літературної мови порушено в поданих словосполученнях.

У відповідності до ст. 10 Конституції України; згідно чинного законодавства; у залежності від ухвали; по відношенню до представників бізнесу; не дивлячись на протесті; у порівнянні з минулим місяцем;вірна відповідь; приймати (прийняти) міри; тимчасово призупинити співпрацю з партнером; існуюче законодавство; існуючі ціни; виконуючий обов’язки директора; страйкуючі на майдані люди; з наступаючим Новим роком; головуючий (зборів, засідання); організуючий центр; відстаючий учень; біжучий рядок.

Вправа 4. З вірша виписати в один стовпчик слова з літерою [г], в інший – з літерою [ґ].

Від давнини була собі на світі, ніщо ніде не заважало їй, і почувалась в рідним алфавіті, як сарна на поляні лісовій. Було в ній щось від г[ґ]отики старої, щось від лег[ґ]енди, символів пог[ґ]ан, від дириг[ґ]ента палички стрімкої, чи від маг[ґ]ічних знаків праслов’ян. І налякались фіг[ґ]лярі безликі, мабуть, вона наг[ґ]адувала їм, що в нас були володарі великі із рег[ґ]іментом і г[ґ]ербом своїм. І враз нахлинула фата-моргана на українську мову, вдарив г[ґ]рім, і люті хуг[ґ]и, дикі ураг[ґ]ани розхилитали наш родинний дім. Людці г[ґ]орлали ледве не до сказу, так виявляли почуття свої. Заборонили літеру указом і з алфавіту вивели її. Аби убити ностальг[ґ]ію бунту, та відіг[ґ]нати летарг[]ґійний хміль, позбавили нас г[ґ]еніїв і г[ґ]рунту, і г[ґ]вардії, і г[ґ]онору поспіль. І стала літера, як г[ґ]ладіатор, з піг[ґ]меями на г[ґ]рець перемог[ґ]ла, над алфавітом розметала г[ґ]рати, в ориг[ґ]іналі місце зайняла (О.Лупій).

Вправа 5. Вибрати із дужок один варіант слова, обґрунтувати свій вибір.

Кожен народ, хоч (і, й) є часткою людства (і, й) живе за законами загальнолюдського розуму, має право (і, й) повинен міркувати (наді, над) власними проблемами, які висуває (переді, перед) нами історія.

Такою непростою, болісною проблемою (у, в, на) Україні є мовна ситуація, що склалася (в, у) молодій суверенній державі.

Не будемо (з, зі) ораторським надривом говорити про цю ситуацію, бо стукіт наших небайдужих сердець може потьмарити розум. На часі – спрямовувати енергію (в, у) наукове, виважено зріле, історично реальне річище розв’язання проблем функціонування державної мови.

Не розрада (і, й) розпука, не звинувачення урбанізованого українства (у, в) втраті національної совісті, а велика освітня робота, надолужування втраченого за століття ((у, в) культурі, мові повинні стати матеріальною силою національного відродження.

З величезною прикрістю доводиться констатувати, що досі юридичного підтвердження (у, в) законодавчих актах не одержала вимога про володіння мовою не на побутовому рівні, а на рівні професійному... (Ф.С.Бацевич).

Вправа 6. Письмово розкрити зміст поданого нижче висловлювання.

Як одна з істотних ознак нації українська мова виконує об’єднувальну функцію.

Вправа 7. З’ясувати, чи є тотожними терміни „українська національна мова” і „українська літературна мова”.

Вправа 8. Зі словника іншомовних слів виписати значення поданих слів та ввести їх у речення.

Імпічмент, субсидія, Інтернет, рейтинг, іміджмейкер, брокер, маркетинг.

Вправа 9. Запропоновані числівники поєднати з іменниками, що подані в дужках; із чотирма сполученнями скласти речення.

Два, три, чотири (товариш, шлях, ректор, директор, паспорт, слюсар, учитель, шлях, приятель, хліб, колір).

Вправа 10. Розказати про внесок І.П.Котляревського й Т.Г.Шевченка у розвиток української літературної мови.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2

ДЕРЖАВНА МОВА – МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

Теоретичні питання:

  1. Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.

  2. Специфіка мови професійного спілкування. Мовна, мовленнєва, комунікативна професійна компетенція.

  3. Мовні норми.

  4. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.

Вправа 1. На основі поданого тексту визначити, від чого залежить комунікативна компетенція.

Комунікативна компетенція

Індивід, крім знання мови, мусить уміти використовувати її в конкретному контексті й ситуації, тобто володіти комунікативною компетенцією.

Комунікативна компетенція – сукупність знань про спілкування, вербальних і невербальних засад інтеракції, умінь їх ефективного застосування в ролі адресанта і адресата.

Комунікативна компетенція залежить від: 1) комунікативних інтенцій (утримування в пам’яті сказаного і постійна кореляція плану спілкування з метою мовця, його проміжними та кінцевими результатами); 2) дотримання комунікативних стратегій, що допомагають досягти необхідного результату комунікації; 3) знання особистості співбесідника; зворотного зв’язку в комунікації, що передбачає врахування психологічних особливостей (темпераменту, переваг, уподобань) адресата, його соціальних ролей; уміння долати психологічні „фільтри”, розбивати психологічні „щити”; уміння володіти навичками декодування „мови тіла” співбесідника (пара лінгвістичних засобів); 4) постійні орієнтації в умовах та ситуації спілкування; 5) орієнтації і підтримання самого процесу спілкування, тобто контролю за цим процесом; 6) контролю власної мовленнєвої поведінки, емоцій; 7) навичок та уміння завершення комунікації, виходу з неї, контролю над посткомунікативними ефектами. Однак комунікативна компетенція не означає автоматичного її використання (Ф.Бацевич).

Вправа 2. Користуючись словником, поставити наголос у поданих словах. Пояснити випадки подвійного наголошування.

Одинадцять, кілометр, пізнання, новий, фірмовий, також, цінник, напишу, жалюзі, фаховий, феномен, листопад, каталог, недоторканість, прошу, Полтавщина, випадок, завжди, середина, черговий, вимова, всього, контрактовий, корисний, почасти, текстовий.

Вправа 3. Дібрати синоніми до поданих слів, запам’ятати їх. Пояснити правопис слів іншомовного походження.

Аргумент, пріоритет, стимул, експеримент, композиція, авторитет, ідентичний, аванс, безапеляційний.

Вправа 4. Подані іменники поставити у формі родового відмінка, записати і пояснити правопис закінчення.

Акредитив, буклет, відсоток, аудитор, дивіденд, бюджет, цінник, вексель, продаж, надлишок, брокер, кадастр, фонд, банк.

Вправа 5. За тлумачним словником з’ясувати значеннєві відтінки слів одного синонімічного ряду. Скласти словосполучення з кожним із них.

Замісник, заступник; багато, чимало; загальний, спільний; положення, становище, стан; тепер, зараз, нині; закінчити, завершити; наступний, подальший; екземпляр, примірник.

Вправа 6. Зі слів, поданих у дужках, вибрати те, яке є правильним у конкретному сполученні, обґрунтувати свій вибір.

(Засвоювати, освоювати) правила; (засвоювати, освоювати) землі; )засвоювати, освоювати) кошти); (ознайомити, познайомити) з приятелями; (ознайомити, познайомити) з поточними справами; (втратити, втрати) під час транспортування; фінансові (витрати, втрати); (витрати, втрати) на соціальне забезпечення; (витрати, затрати) матеріальних і фінансових ресурсів; (виплата, оплата, плата) відсотків; умови виплати, оплати, плати); (виплати, оплати, плата) за навчання; (обумовлювати, зумовлювати) якість; (обумовлювати, зумовлювати) пунктом договору; (заснований, оснований) на вченні; (засноване, основане) товариство; (професійний, професіональний) обов’язок; (професійний, професіональний) театр.

Вправа 7. До поданих прикметників дібрати іменники, утворюючи з ними словосполучення. З’ясувати значення цих слів.

Виборний, виборчий; військовий, воєнний; гарантований, гарантійний; книжковий, книжний; писемний, письмовий, письменний; інформативний, інформаційний; перекладацький, перекладний; чисельний, численний.

Вправа 8. Від поданих слів утворити стандартній словосполучення з прийменниками.

Мати, мета; відповідно, закон; мати, увага; взяти, увага; згідно, інструкція; заслуговувати, увага; ставити, мета.

Вправа 9. Ознайомитися з таблицею. До кожного правила вимови звуків дібрати і записати по п’ять прикладів.

Правила вимови звуків і звукосполучень

Приклади

1.

Усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко

2.

Звук [о] перед складом з постійно наголошеним [у] вимовляється з наближенням до [у]: [о/у]

3.

Звук [е] в ненаголошеній позиції вимовляється з наближенням до [и]: [е/и]

4.

Дзвінкі приголосні звуки [б], [д], [ґ], [ж], [з] перед глухими приголосними у середині слова не оглушуються

5.

Глухі приголосні [к], [п], [т], [с] перед дзвінкими вимовляються дзвінко

6.

Звукосполучення [-ться] вимовляється як [ц΄:а]

7.

Звукосполучення [-шся] вимовляється як [с΄:а]

8.

Звук [г] перед [к] і [т΄] вимовляється як парний йому [х]

9.

Перед суфіксами [-ськ-], [-ств-] спрощується у вимові приголосний [т]

Вправа 10. Чи правильно перекладено дієслівні словосполучення? Записати правильні варіанти.

Виражати думки; прийняти до уваги; прийняти міри; підвести підсумки роботи; заключити договір; вислати письмо; здати екзамен; привести приклад.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3

ОСНОВИ КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Теоретичні питання:

  1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

  2. Комунікативні ознаки культури мовлення.

  3. Комунікативна професіограма фахівця.

Вправа 1. За поданим початком продовжити текст.

Культура мовлення – це дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання й побудови висловів; нормативність, літературність усної й писемної мови, що виявляється в її точності, ...

Критерії точності - ...

Вправа 2. Прочитати прислів’я, письмово розкрити зміст одного з них.

  1. Говорити і не думати – це те саме, що стріляти і не вцілити.

  2. Добре тому жити, хто вміє говорити.

  3. Красне слово – золотий ключ.

Вправа 3. Виписати із „Великого тлумачного словника сучасної української мови” значення поданих слів, а із „Практичного словника синонімів української мови” С.Караванського синоніми до кожного з цих слів. Запам’ятати ці слова.

Ввічливий (увічливий), вихований, галантний, ґречний, делікатний, звичайний, коректний, обхідливий, поштивий (почтивий), привітний, люб’язний, тактовний, шанобливий, шанувати, шляхетний, чемний..

Вправа 4. Перекласти українською мовою, з’ясувати різницю словосполучень. Скористатися російсько-українським словником.

Крупным планом, крупный ученый, крупный вопрос, крупные достижения; гражданский кодек, гражданский долг, гражданский брак, гражданское общество; дружеское отношение, международные отношения, внимательное отношение к людям; общими усилиями, общие вопросы генетики.

Вправа 5. За „Словником труднощів української мови // Гринчишин Д.Г. та ін.; За ред. С.Я.Єрмоленко з’ясувати різницю між значеннями поданих слів; скласти з ними словосполучення.

Змістовий – змістовний; особистий – особовий; ознайомити – познайомити; відкрити – відчинити; посмішка – усмішка.

Вправа 6. Користуючись „Словником-довідником з українського літературного слововживання” С.І.Головащука, зредагувати, де потрібно, подані словосполучення.

1. Виплата членських внесків; оплата відсотків; гарантована виплата праці; оплата боргів; умови виплати; закінчити сплату; сплата податків; оплата векселя.

2. Виключні умови; виняткове становище; виключна роль; виключення з правил; виняткове право; без виключення; виключно важливий задум; виняткова вправність.

3. Матеріальна забезпеченість; забезпечення шкіл підручниками; соціальне забезпечення; пенсійна забезпеченість; забезпеченість промисловості енергоносіями; забезпечення міцного миру.

Вправа 7. Утворити словосполучення, добираючи до поданих прикметників сполучувані з ними іменники.

(Писемний, письмовий, письменний) пам’ятка, стиль, розпорядження, іспит, народ, мовлення, стіл, різновид літературної мови, чоловік.

Вправа 8. Утворити словосполучення, додаючи до поданих іменників один із прикметників-паронімів [професійний / професіональний]. Звірити зі словником (Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К., 1986).

Лексика, театр, спілка, боксер, підготовленість, хор, організація, творчість, знання, спілкування.

Вправа 9. Перекласти текст українською мовою.

Понятие о культуре речи.

В терминологическом словосочетании культура речи можно выделить три основных значения.

1. Культура речи – это владение литературными нормами на всех языковых уровнях, в устной и письменной формах речи, умение пользоваться языково-стилистическими средствами и приемами с учетом условий и целей коммуникации.

2. Культура речи – это упорядоченная совокупность нормативных речевых средств, выработанных практикой человеческого общения, оптимально выражающих содержание речи и удовлетворяющих условиям и целям общения.

3. Культурой речи в настоящее время называют самостоятельную лингвистическую науку, которая зародилась еще в античные времена в Древней Греции и Древнем Риме (М.Ильяш).

Вправа 10. Вказати правильний варіант визначень понять „професія”, „спеціальність”, „фах”, „кваліфікація”, „ремесло”, інші перекласифікуйте.

Професія – окрема галузь науки, техніки, мистецтва, сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь.

Спеціальність – рід занять, трудової діяльності, що вимагає знань і навичок; джерело існування.

Фах – вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом для існування.

Кваліфікація – будь-яке заняття, справа, робота.

Ремесло – ступінь придатності, підготовленості до будь-якого виду праці.

Вправа 11. Обрати єдино можливе в кожному випадку слово. Пояснити свій вибір.

1. Студенти успішно (склали, здали) семестрові екзамени.

2. Декан (відчинив, відкрив, розгорнув) чергове засідання Ради факультету.

3. Я (рахую, вважаю, гадаю), що студенти Одеського національного університету мають можливість (одержувати, здобувати, набувати) якісну вищу освіту.

4. (Відношення, відносини, стосунки) колег складалися упродовж кількох років.

5. У документах (зустрічаються, стикаються, трапляються) грубі граматичні помилки.

6. (Уздовж, на протязі, протягом) навчального року студенти плідно працювали над науковим дослідженням.

7. Деканат підготував проект наказу про (відчислення, відрахування) студентів-боржників.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4

МОВНИЙ ЕТИКЕТ

Теоретичні питання:

1. Поняття мовного етикету.

2. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет.

3. Стандартні етикетні ситуації.

4. Парадигма мовних формул.

Вправа 1. На основі наведених прислів’їв сформулювати правила мовленнєвого етикету.

  1. Або розумне казати, або зовсім мовчати.

  2. Від красних слів язик не відсохне.

  3. Дорожчий привіт, ніж обід.

  4. Коли хочеш що сказати, то подумай, як почати.

  5. М’які слова і камінь крушать.

Вправа 2. Пригадати й записати правила мовленнєвого етикету під час вітання.

Вправа 3. Знайти помилки у поданих мовних формулах, правильні варіанти записати. З’ясувати, в яких етикетних ситуаціях їх використовують.

1. Я вибачаюсь. 2. Моя фамілія Кравченко. 3. Даруйте, але Ви не відповіли на питання. 4. Я до Вас по такому ділу. 5. До зустрічі через пару днів. 6. Скажіть, будь ласка, скільки годин. 7. Ви вірно вчинили. 8. Ви, безперечно, праві. 9. Я розділяю Вашу стурбованість. 10. Вибачаюсь, але тут Ви не праві. 11. Усього Вам найкращого. 12. Чи можна Вас поспитати?

Вправа 4. В якому рідку (рядках) є неправильні формули прощання?

1. Доброго ранку! Доброго дня! Спокійної ночі! До зустрічі!

2. Добрий вечір! Добридень! Прощавайте! На все добре!

3. До завтра! Хай Вам щастить! На добраніч! Доброго вечора!

Вправа 5. Записати прощальні формули, враховуючи вік, стать, соціальне становище співрозмовника: викладачеві; бабусі; керівникові установи; колезі по роботі:

Вправа 6. Перекласти українською мовою, увівши слова-зв’язки в речення.

Позвольте также…; пользуясь случаем…; я хотел бы…; одновременно хочу сказать…; хочу также заметить, что…; просим также особое внимание обратить…; считаем целесообразным…; уместным будет замечание относительно…; не лишним будет также упомянуть…; еще раз благодарим Вас…; благодарю за помощь в ситуации… .

Вправа 7. Вибрати правильні стандартні етикетні формули.

Вибачаюсь / вибачте, мені час іти; до наступної / слідуючої зустрічі; сподіваюсь, що ми скоро / швидко побачимось; передайте / передавайте вітання моїм друзям; пропоную Вам зіграти в шахи / в шахмати; ми договорились / домовилися з Вами; Ви правильно / вірно вирішили; вельмишановний Дмитре Степановичу / Дмитро Степанович; зробіть / надайте мені послугу; я маю / у мене до Вас прохання; дякую Вам / Вас; дозвольте подякувати Вам / Вас; це невірно / неправильно; всього доброго / на все добре; мені дуже жалко / жаль; прийміть найсердечніші / самі сердечні вітання; бажаю / зичу успіхів; маю честь / за честь рекомендувати.

Вправа 8. Дібрати синоніми до етикетних формул спілкування.

Прошу, проходьте. Щасливої дороги. Це справді так. Авжеж, можна увійти. Я мушу відмовитися. Гаразд, я погоджуюся з Вами. Не гайте даремно часу. Зичу Вам здоров’я. Бажаю приємного святкування. Прошу вибачення.

Вправа 9. Переписати текст, замість крапок додати етикетні формули.

Не годиться відповідати на запитання лише „так” чи „ні”. Обов’язково треба додати ще кілька слів. Наприклад, „Так ...”, „Ні ...”, або ввічливо перепитати: „ ... я не почула Ваших слів”. Зізнатися: „Я не зрозуміла”, „Я не слухала” було б незручно. Такі вирази, як: „Це неправда”, „Це дурниця” – неприпустимі. Треба висловлюватися так: „ ...”, „ ...”, „ ...”.

Вправа 10. Перекласти текст. Розкрити особливості українського мовного етикету.

У разных народов существуют свои особенности в порядке приветствия, но при всем многообразии приветствий международный этикет в своей основе одинаков: встречаясь, люди желают друг другу доброго утра, дня или вечера, добра и благополучия в семье, здоровья. Если у вас нет возможности подробно ознакомиться с обычаями того или иного народа, лучше следовать общепринятым нормам. Главное, следует всегда помнить о том, что приветствие – это ваша «визитная карточка», по которой окружающие будут судить о степени вашей вежливости и учтивости по отношению к другим и будут относиться к вам так же, как и вы относитесь к ним. Надо быть очень осторожным при использовании разных словечек из молодежного сленга, например, «классно», «клево», «фартово» и им подобных. К сожалению, современный язык слишком засорен словами, имеющими часто уголовно-блатное происхождение. А многие употребляют их, даже не задумываясь об этом. Безусловно, большинство подобных слов совершенно не подходит для лексикона воспитанного человека, хотя подчас они очень распространены в середе молодых людей, которые используют такие выражения, чтобы выглядеть «своими» в компании. Но это лишь один аспект. А неопрятная, замусоренная речь также неприятна, как и неопрятный человек. Конечно, идеального собеседника скорее всего не существует. Главное в разговоре – это умение слушать и соблюдать чувство меры (Энциклопедия этикета).

Вправа 11. Прочитати текст. Охарактеризувати правила ділового етикету в українців.

Англійці у ділових стосунках жорстко дотримуються правил протоколу. У привітаннях і звертаннях дворянські титули використовують часто, навіть у колі близьких знайомих. Точність дуже цінується, однак не слід приходити до призначеного часу, це може сприйматися як неповага.

У Великій Британії частіше, ніж у інших країнах Європи, прийнято запрошувати друзів додому. А от ділових партнерів найчастіше запросять до ресторану. Підготовці до переговорів англійці надають небагато уваги. Традиційним для британців в усі часи є уміння уникати гострих кутів під час бесіди (Сучасний етикет).

Вправа 12. Скласти риторичну промову, мета якої – переконати слухачів, що дотримання правил етикету створює престижний імідж інтелігентної людини. Для аргументації використати вислови відомих людей:

  1. Манери не дрібниці, вони плід шляхетної душі і чесності розуму (А.Теннісон).

  2. Вихованість – єдине, що може привернути до тебе людей з першого погляду, щоб розпізнавати в тобі великі здібності, потрібно більше часу (Ф.Честерфілд).

  3. Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте („Повчання дітям” Володимира Мономаха).

  4. Хто принижує оточуючих, той ніколи не буде великий сам (Й.-Г.Зейме).

  5. Добірність у звертанні краще від добірності форм; вона надасть більше насолоди, ніж картини і статуї; це найвитонченіше з усіх образотворчих мистецтві (Р.Емерсон).

  6. Етикет – це розум для тих, хто його не має (Вольтер).

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №5

СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]