2.10 Еволюціоністська теорія Спенсера

Соц теорія Г. Спенсера грунтується на 3 складових: принципі органіцизму, ідеї соц еволюції та вчення про соц інститути. За Г. Спенсером, суспільство копіює та відтворює живий організм, а це означає, що ним керують біологічні закони, відповідним чином адаптовані. Так, закон боротьби за існування, виведений Дарвіном для біол середовища, Спенсер трактує як закон класової боротьби для середовища соц.

Ототожнюючи суспільство з біологічним організмом, він дає порівняльний аналіз соц та біол організмів. Спенсер стверджує, що кожний елемент структури соц системи виконує свої функції: землеробство і промисло­вість - функцію харчування, торгівля - кровообігу, армія - захи­сні функції шкіри, транспорт - кровоносних судин тощо.

Людст­во у своєму історичному розвитку повторює еволюцію органічного світу: ускладнення структури, зростання внутрішньої диференціації суспільних утворень, посилення їх інтеграції, централізація управ­ління ними тощо.

Учення Г. Спенсера сприяло проникненню в соціологію еволю­ціонізму як методологічного підґрунтя. А виявлена ним схожість та спорідненість соц організмів із біол стала теорети­чною основою проголошення єдності законів історичного розвитку природи та людини. Соціальна еволюція стала сприйматися та роз­глядатися як продовження біологічної. Зрозуміло, що такий підхід не позбавлений і багатьох принципових недоліків, зокрема механі­цизму й натуралізму. Механіцизм Спенсера виявився в його теорії еволюції, яка не ви­знає революційних стрибків, розглядає еволюцію як автоматичний про­цес природного добору, що не сприймає зовнішнього регулювання. Натуралізм Спенсера виявляється у невиправданому зближен­ні закономірностей соц й біо розвитку, ігноруван­ні якісної специфіки суспільного життя порівняно з природними явищами, у спробі перенести методи природознавства у сферу соц пізнання.

2.11Сучасна соціологія високо цінує вчення Спенсера про соц інститути. У ньому вчений розрізняє шість типів соціальних інститутів: промислові, професійні, політичні, церковні, обрядові, домашні. Розглядаючи їх у розвитку, Спенсер бачив 2 складові цього процесу - інтеграцію й диференціацію соц інститу­тів, що утворюють цілісну соц організацію - суспільство.

2.12 Марксистьска соціологія, її особливості

Теорію Маркса можна звести до 3 моделей: базис-надбудова, органічна цілісність суспільства, діалектичний розвиток. Він пояснює соціальне життя за допомогою виробництва матеріальних благ, що складає базис суспільного життя, все інше – надбудова. Однак, не слід обмежуватись лише цим, Маркс застосовував такі поняття, як соціальний організм, органічна цілісність, тотальність – паралель з соціологічним органіцизмом. Діалектичний принцип орієнтує на вивчення соціальної динаміки, поєднання об”єктивних та суб”єктивних факторів соціального розвитку. По-особливому він розглядав діяльність людини – він назвав її “діяльний фактор”.

Маркс має значні заслуги щодо розвитку методики конкретних соціологічних досліджень. Вони здійснювались на основі узагальнення фактичного матеріалу з використанням різних соціологічних способів збирання первинної інформації: вивчення документів, соціологічні спостереження, опитування. Соціологічному аналізу присвячено багато сторінок Капіталу, на підставі узагальнення емпіричного матеріалу написано багато праць про французьку революцію.