Класифікація страхів і труднощів викладачів

Зовнішні причини
1. Поведінка групи студентів: страх байдужості, страх провокаційних дій, питань, активного негативного ставлення, страх аудиторії (великої кількості людей, складу, нез­ручного розташування)	2. Дії адміністрації: страх оцінки, страх осуду (покарання)
Внутрішні причини
3. Утруднення в спілкуванні: 3.1. Утруднення в сприйнятті і розумінні людини людиною: страх нерозуміння, страх відсутності емоційного контакту, страх здатися смішним. 3.2. Слабке опанування техніки нала­годження комунікативних відносин: страх втрати інтересу в спілкуванні, страх невдачі	4. Особистісні особливості: 4.1. Комплекс неповноцінності: непевність у своїй компетентності, нездатність адекватно реагувати на нестандартні ситуації, низька оцінка своєї зовнішньої привабливості, низька оцінка свого загальнокультурного й інтелектуального розвитку. 4.2. Завищена самооцінка, страх повторення негативного досвіду

Труднощі кожного викладача індивідуальні, як і способи дії в цих ситуаціях. Страхи і побоювання — стани ірраціональні, хоч вони мають під собою логічну основу. У процесі взаємодії сторони, що спілкуються, зокрема учні та викладачі, намагаються зрозуміти один одного. Однак, не маючи можливості читати думки, сторони спотворюють почуття і думки партнерів по спілкуванню. Кожна сторона зважає не на наміри іншої сторони, не на її бачення ситуації, і навіть не на факти, а на свою інтерпретацією цих фактів. Звідси можливі різні непорозуміння, нерозуміння і конфлікти. Це добре видно на прикладі того, як по-різному сприймають конфлікти вчителя з учнем педагоги й учні. Більшість вчителів розцінюють свою поведінку як доброзичливу у відношенні до учнів, у той час як більше половини учнів сприймають її як несправедливу.

Однією з задач учителя є допомога учням у сприйнятті педагога як особистості, уміння зробити свою поведінку зрозумілою і прийнятною для учнів. Тому іноді педагогу доцільно «драматизувати» свою поведінку для того, щоб зробити її більш зрозумілою, зробити невидимі витрати видимими. Педагог може також використовувати «ідеалізацію», щоб продемонструвати свої переваги більш вартісними, ніж вони є насправді; встановити позитивний баланс здібностей, а недолікам надати форму пробачних слабостей; також приховати дії, що не відповідають стереотипу позитивного керівника. Створення і подача позитивного іміджу педагога істотно поліпшує процес педагогічного спілкування і деякою мірою є засобом профілактики конфліктів у навчальному процесі.

Ситуація конфлікту між учнями може виникнути стихійно. При цьому конфлікти можуть бути різні: між лідерами груп, формальним і неформальним активом і ін. Найбільш небезпечні ситуації конфлікту між особистістю і групою. Конфлікт загострює негативні переживання, робить їх стійкими: одні сердяться, зляться, інші стають мстивими, треті бояться, ховають свій страх за погрозами і т. ін. Для розв’язання подібних конфліктів потрібна висока майстерність педагога. Треба зрозуміти причини конфліктів, позицію кожного учня в ньому, виявити педагогічну пильність, такт, сміливість і наполегливість у розв’язанні конфлікту.