21. Визначити особливості соціалізації мешканців робітничих міст

Селище – абсолютно або відносно територіально обмежена концентрована форма розселення людей, відокремлених від сільського способу життя , позбавлених опори на історичні традиції, властивої жителям міста.

Розростання міст призвело до виникнення у середніх та малих містах мікросоціумів з явно вираженими залишковими ознаками сільського способу життя.

Типи селищ:

- робітничі

- приміські селища, жителі яких переважно працюють у містах

- селища всередині великих міст

- переселенські

Соціалізація селищного жителя відбувається у взаємодії з системою стосунків, норм, цінностей, звичаїв, традицій, які і не сільські і не міські.

У селищі немає анонімності. Життя кожного відкрите для оточуючих. Публічне життя поглинає приватне. Аморальність і антисоціальна поведінка притаманна для селищ.

Селище, як вид поселення надає своїм жителям більші можливості, ніж село для соціальної мобільності(перехід в різні соц.. групи).

28.Завдання і функції школи у соціалізації. Структура та етапи шкільної соціалізації.

Школа займає особливе місце в системі в соціалізації людини. Школа головним своїм завданням має навчання, виховання, розвиток дитини, створення базових особистісних умов і можливостей подальшої соціалізації дітей в інші соціальні групи та спільноти. Провідною функцією школи є інтеграція і спрямування у необхідне русло всіх соціалізуючих впливів, забезпечення їх орієнтації. Школа стає містком між потребами суспільства у визначеному типі громадянина і життєвими планами молодої людини.

В порівнянні з сім’єю школа більшою мірою залежить від суспільства і держави. Школа дає перші уявлення дитині як громадянинові і сприяє його входженню в громадянське життя. Вона розширює можливості дитини в плані її спілкування: тут, окрім спілкування з дорослими, виникає спілкування з однолітками.

Структура та етапи шкільної соціалізації

У структурі процесу шкільної соціалізації можна вирізнити такі три головних її етапи: початкову, базову та післябазову. Ці етапи співвідносяться з віковими та освітніми рівнями, хоча й не завжди і не в усіх відношеннях збігаються з ними.

Враховуючи, що процес соціалізації є безперервним, то успішність шкільного етапу соціалізації базується на передшкільних досягненнях дітей. Цей період, коли основними агентами соціалізації виступають сім’я та дошкільний виховний заклад, можна назвати періодом соціальної гри.

Н.М.Лавриченко виділяє шість етапів шкільної соціалізації, а саме:

•дошкільний;

•молодша школа (І -4 кл.);

•середня школа (5-9 кл.);

•старша школа( 10-11 кл.);

•соціальний дебют.

Етап молодшої школи розпочинається з моменту вступу-прийняття дитини до школи. Н.М.Лавриченко визначає цей етап як початок соціального навчання.

На етапі початкової школи провідними цілями соціалізації має стати розвиток комунікативних та групових навичок поведінки школярів, формування і коригування базисних уявлень про власну особистість та навколишню діяльність.

Період середньої школи - це час соціального навчання.

Період навчання у середній школі характеризується збільшенням кількості отриманої інформації та можливостями.