26. Архетипи як неусвідомлювані передумови соціальної поведінки людини

Неусвідомлюваними передумовами соціальної поведінки індивіда є архетипи, які за твердженням К.-Г. Юнга, є структурними елементами людської психіки, захованими у колективному несвідомому. Вони успадковуються від покоління до покоління, створюють сенс життя. Соціальну поведінку особистості, на думку Юнга, детермінують такі архетипи: 1) тінь особистості — друга її автономна душа, темний двійник у внутрішньому світі (тінь втілює у собі гріховне "Я", негативні якості, проявляється у неконтрольованих емоційних станах, егоїстичних задоволеннях; негативні якості стають менш помітними і небезпечними, якщо людина визнає їх реальність) ;2) аніма (архетип жінки, що існує в несвідомості чоловіка) і анімус (чоловіче начало, що існує у несвідомості жінки); 3) архетип сенсу (самість особистості, центр "Я”, в якому представлені найголовніші людські сенси, що реалізуються індивідом у житті).У цьому контексті важливою є соціокультурна та етнопсихологічна зумовленість поведінки людини, яка полягає в її зв'язках із конкретним соціальним середовищем. Етнопсихологічна характеристика взаємодії потребує урахування національно-психологічних особливостей поведінки людей у сфері взаємин. Структуру національно-психологічних особливостей утворюють такі сфери. — мотиваційна (своєрідність мотивів,);— інтелектуально-пізнавальна (своєрідність сприймання й мислення носіїв національної психіки, — емоційно-вольова (своєрідність емоційних та вольових якостей,);— комунікативно-поведінкова (власне інформаційна і міжособистісна взаємодія, взаємини та спілкування). Значну увагу соціальна психологія приділяє дослідженню цих особливостей у процесі взаємодії представників різних національних культур, у суттєвих характеристиках конкретної комунікативно-поведінкової культури, її національної специфіки у відображенні соціально-психологічної реальності.

7-8.Людина як жертва соціалізації. Типологія жертв соціалізації. Характеристика несприятливих умов соціалізації. Основні фактори віктимізації.

Людина не тільки об’єкт і суб’єкт соціалізації. Вона може бути і її жертвою. людина, яка повністю адаптована в суспільстві й не здатна в якійсь мірі протистояти йому, може розглядатися як жертва соціалізації. Віктимізація - процес і результат перетворення окремої особистості чи групи людей у певний вид жертви несприятливих умов соціалізації.

Типи жертв негативних умов соціалізації:

1. Потенційні жертви: діти, підлітки і молодь з граничними психічними

станами та акцентуацією характеру; діти мігрантів, діти, що

народилися в сім’ях з низьким економічним, освітнім та моральним рівнем.

2. Реальні жертви: інваліди; діти, підлітки та молодь з психосоматичними

вадами та відхиленнями; сироти.

3. Латентні жертви: це особи які не змогли в силу тих чи інших причин

реалізувати закладені в них задатки.

Фактори віктимізації:

І) Об’єктивні:

1. Природно-кліматичні умови (суворі або нестійкі кліматичні умови

здійснюють негативний вплив на розвиток, здоров’я і психіку людини;

екологічні особливості місцевості можуть призвести до утворення

геопатогених зон в межах яких у жителів розвиваються специфічні хвороби

або певні психічні стани (дегресії, агресії).

2. Суспільство і держава: умови життя і соціалізації незахищених верств

населення є різним в різних країнах, що зумовлюється різним рівнем

економічного розвитку і соціальної політики держави.

3. Сім»я: схильність до асоціального способу життя,протиправній поведінці.

ІІ. Суб’єктивні (індивідуальні особливості на індивідуальному та особистісному рівнях):

1. На індивідуальному рівні віктимізація залежить від генетичної схильності до проблемної або саморуйнівної поведінки.

2. На особистісному рівні віктимізація залежить від ступеня стійкості особистості.Суб’єктивні фактори є дуже важливими, оскільки дія їх залежить від власної психіки самої людини