32. Роль національної ментальності в житті суспільства.

ментальність означає дещо спільне,що лежить в основі свідомого і підсвідомого,логічноого і емоційного,тобто вона є глибиним джерелом мислення,ідеології і віри,почутів і емоцій. Ментальність формують такі чиники:географічне середовище,політичні інститти і соц.структури суспільства,культура,традиції.ментальність є важливим фактором стихійної соціа.люд.характерні риси і особливості української ментальності зумовлені низкою чиників.:

1.геополітичне становище:між Заходом і Сходом.

2.домінуючий вплив 2 головних історичних пластів традиційно-побутової культури:козацького і землеробського.це породжувало 2 майже протилежні форми свідомості.перша-тип захисника,воїна,шаленого,нестримного.здатного на нерозсудливі і героїчні вчинки.Другий тип свідомості укр.визначпвся поміркованістю і миролюбністю,яка дозволяла "перечекати"числені негоди історичної долі.найглибші пласти укр.ментальності закладені,безперечно,землеробством.саме воно визначило особливості їхнього світобачення,культурні орієнтири і соц.організаці.землеробська культура залишки матріархату в родиних стосунках зумовили пріоритетну роль жінки і передусім матері.зі смертю чолов.саме вона завжди виступала на перший план,ставала главою сімї-навіть тоді коли вдруге виходила заміж.пріоритет чоловіка почали фіксуватись і закріплюватись в укр ментальності з появою на іст сцені оригінального етносоціального утвореня козацтва.

3.Багатовікова відсутність власної держави.це відбилося в нац.ментальності як трагедія людини,яка є хазяїном землі,але через дію зовн.сил не може бути вільним господарем.

4.тривала розєднаність укр земель.

5.цілеспрямоване зниження й денаціоналізація укр еліни

6.нашаруваня радянської ментальності.тривале перебування укр народу в жорстких рамках тоталітарного суспільства лищило свій слід в нац генетичному коді.

7 важливу роль у становлені ментальності зіграла церква.історично народ світогляд укр.має 3 основні шари:демонологічний,міфологічний і християнських. Більшість дослідників до найусталеніших рис укр.нац.характеру відносять :індивідуалізм,гуманість,демократизм,гостиність,емоційність,волелюбність,милосердність.щирість,хазяйновитість. За сучасних умов ментальність продовжує відігравати роль у становлені особистості,у її соціалізації.

31. Контркультурні організації як чинник десоціалізації.

3.контркультурні організації-це обєднаня людей,які спільно реалізовують інтереси ,програми,цілі,що протистоять фундаментальним принципам,цінностям і правилам суспільства.контркультурні організації володіють ознаками,загальними для будь-якої організації.проте ціннісно-змістовні характеристики цих ознак,відрізняються від властивих промоціальним організаціям і специфічні в різних типах контркультурних організацій.ця організація володіє жорстко фіксованим членством і жорсткою ієрархічною структурою керівництва - підпорядкування.зазвичай на чолі організації стоїть лідер.

контркультрні організації здійснюють десоціалізючий вплив на своїх членів.

десоціалізація розуміється як негативна соціалізація членів контркультурних організацій,рух вниз,наприклад деградація,зниження пристосованості до життя в суспільстві.

десоціалізація грунтується на тому шо людина розглядається не як особа а як індивід(представник біологічного роду чи соц.групи).

для контркультурних організацій характерний високий ступінь інтеграції їх членів,що виражається у високому ступені засвоєня нимси цілей,норм.

у цих організаціях відбувається адаптація їх членів до контркультурних цінностей і установок і девіантне відособлення по відношенню до суспільства,тобто вони роблять десоціалізуючий вплив на своїх членів.цьому сприяє дисоціальне і вихованя.

дисоціальне вихованя це цілеспрямоване формуваня антисоціальної свідомості і поведінки.

завд цього вихованя -залученя і підготовка кадрів необхідних для функціонування кримінальних і тоталітарних груп і організацій.

цілі вих-залежать від характеру тих груп і організацій в яких воно реалізується.

30. Організації в соціалізації особистості. Організація – це процес обєднання людей, створене для вирішення певних завдань і реалізації певних функцій.Є два види організацій які можна розглядати як мікрочинники соціалізації людей. Спочатку це виховні організації різного типу (дитячі садки, школи, вузи). Потім – ті громадські, державні і приватні організації різних типів, в які входять або з якми так чи інакше взаємодіє людина впродовж свого життя.Абсолютно інший тип організацій – релігійні, які є мікочиником соціалізації не всіх, а лише послідовників тієї або іншої конфесії.Можна виділити ще один тип – добровільні організації. Особливий тип організацій – контркультурні, в яких входить лише певна кількість людей. Оскільки вони формують у своїх членів антисоціальну свідомість і поведінку, оскільки їх можна розглядати не як чинник соціалізації, а як чинник десоціалізації.Виховні організації – спеціально створювані державні і недержавні організації, основним завданням яких є соц. виховання певних вікових груп населеня. По юридичному статусу: державні, суспільні, комерційні, конфесійні.Завдання організацій-виховання людини.В процесі соц-ї виховні організації грають двояку роль.З одного боку саме в них здійснюється соціальне і корекційне виховання. З іншого боку вони впливають на своїх членів стихійно.основні функції виховних організацій в процесі соціалізації:1)залучення людини до культури суспільства;2)створення умов для індивідуального розвитку і духовно-ціннісної орієнтації;3)диференціація вихованців відповідно до їх особових ресурсів стосовно реальної соціально-професійної структури суспільства;4)автономізація підростаючих поколінь від дорослих.Соціалізація у виховних організаціях відбувається перш за все за допомогою інституційного механізму.Разом з інституційним механізмом соц-ї у виховних організаціях вельми ефективно виявляються міжособовий і стилізований механізми.Численні державні і приватні організації можна згрупувати відповідно до завдань, заради яких ці організації створені(виробничі, економічні, наукові, добродійні, охорони здоровя, культури, спортивні)Державні і приватні організації впливають на соц-ю громадян як прямо, так і опосередковано.Чим ефективніша організація, тим більшою мірою в них відбувається і відносно контролоьвана соц-я. Добродійні організації, обєднуючі своїх членів з їх ініціативи є важливим елементом громадянського суспільства. Їх можна класифікувати поспрямованості, за віком, за статтю, відстоювання певних інтересів, створення умов для життя окремих категорій людей, реалізація індивідуальних інтересів, охорона природи, організація взаємодопомоги.