Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка
Історичний факультет
Кафедра історії народів Росії та
спеціальних історичних дисциплін
Курсова робота Міжнародні відносини Київської Русі
Виконала:
студентка 1 курсу
спеціальність «Історія»
Сидорук.Н.Ю
Перевірив:
Гуцал.А.Ф
Роботу захищено з оцінкою_________
«____»___________ 2012 р.
Кам’янець-Подільський, 2013 р.
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………3
Розділ 1. Становлення русько-візантійських стосунків…………………..7
Розділ 2. Русько-скандинавські відносини………………………………..12
Розділ 3. Відносини Київської Русі з Західною Європо………………….21
Висновки…………………………………………………………………….27
Список використаних джерел та літератури……………………………...30
ВСТУП
Актуальність теми. Ця тема є досить актуальною. Оскільки, міжнародні відносини мали великий вплив на формування Української, Російської, Білоруської держав. Тому, щоб вивчати розвиток цих держав у наступних століттях, важливо знати історичні процеси ІX-XІI століть.
На міжнародній арені Староруське держава займало одне з чільних місць. Воно підтримувало широкі економічні, політичні та культурні зв'язки з багатьма країнами Сходу та Заходу. Русь підтримувала політичні, торгові й культурні відносини з Чехією, Польщею, Угорщиною і, мала дипломатичні в зв'язку зі Візантією, Німеччиною, Норвегією і Швецією, налагоджувала також в зв'язку зі Францією і Англією. Про міжнародному значенні Русі свідчать династичні шлюби, які полягали російськими князями. Договори з Візантією зберігають цінні свідоцтва про громадських стосунках у Київської Русі і на міжнародному її значенні. Договори закріплюють права Русі у політичних лідеріва і торговельних відносинах із Візантією.
Про Русі писали арабські мандрівники, візантійські державних діячів і історики. Французький епос — «Пісня про Роланда» свідчить у тому, що Русь і її багатства були добре відомі в Франції. Відомі були російські купці та його товари та в Англії
.На даний час існує багато праць, які торкаються цієї проблеми, але до кінця ця тема не є дослідженою.
Отже, висвітлення питання міжнародних відносин Київської Русі має свою актуальність сьогодні з огляду на необхідність проведення активного патріотичного виховання молоді, а також всебічного наукового вивчення та для узагальнення історії нашої держави.
Зв'язок теми з науковими програмами. Дана робота виконана згідно плану кафедри історії народів Росії та спеціальних історичних дисциплін і навчально-наукового плану історичного факультету Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
Об’єктом дослідження виступають основні аспекти розвитку зв’язків Київської Русі з Візантією,Західною Європою та Скандинавськими народами в період ІХ-ХІI ст.
Предметом дослідження є міжнародні відносини Київської Русі.
Метою даної роботи на основі опрацювання великої кількості джерел та літератури є вивчення історичної нитки становлення та розвитку русько-візантійських стосунків наприкінці ІХ-ХІ ст.
Для реалізації поставленої мети ми ставимо такі завдання:
з’ясувати причини становлення стосунків Київської Русі з Візантією;
висвітлити історичне значення русько-скандинавських взаємин.
Охарактеризувати відносини Київської Русі з Західною Європою.
Показати історичне значення міжнародних відносин Київської Русі.
Хронологічні межі роботи. Курсова робота охоплює період з ІХ-ХІI ст.
Територіальні межі. Київська Русь займала величезну територію від Балтійського моря і Північно-Льодовитого океану до Чорного моря і від Волги до Карпат.
Історіографія проблеми та джерельна база. Історіографія роботи досить широка. Ми маємо змогу познайомитися з цілим рядом робіт, які в тій чи іншій мірі висвітлюють деякі аспекти дипломатичної історії Київської Русі на міжнародній арені наприкінці ІХ-ХІ ст.
Нею займалися російські та українські дореволюційні та радянські історики. М. Грушевський пише про походи руських дружин під проводом Київських князів Аскольда, Олега, Ігоря у ІХ-ХІ ст. на Візантію та Каспійське море. В своїх висновках він спирається, в основному, на арабські та візантійські джерела [17]. Джерелами відтворення історії Київської Русі є писемні й речові пам’ятки. Головними писемними джерелами є літописи: «Повість минулих літ» [4], Київський, Галицько-Волинський, Новгородський, Суздальський, Московський, Никонівський та ін.
Найбільш глибокий аналіз містить робота радянського дослідника історії Київської Русі В. Мавродіна. Спираючись на факти він намагався дати реальну і правдиву історію військового мореплавства на Чорному, Азовському та Каспійському морях у давнину [33].
Походи давніх русичів на Константинополь знайшли своє відображення в роботі М. Котляра, де розглядається історія Києва і Київської Русі через аналіз давніх легенд, що використані у давньоруських літописах [25].
Надзвичайно важлива праця по вивченню русько-візантійських відносин «Очерки по истории русско-византийских отношений» Левченка М. В. Автор, спираючись на достовірні джерела, подає історію політичних, культурних та економічних стосунків Русі з Візантією [28].
У 80-х рр. ХХ ст. вийшла друком робота Сахарова А. Н. «Дипломатия Древней Руси ІХ – пер. пол. Х в.», яка внесла великий вклад у дослідження історії Давньоруської держави [44].
Серед праць, на дану тематику, значне місце посідають роботи В. Т. Пашуто «Внешняя политика Древней Руси» [40], М. Д. Приселкова «Русско-византийские отношений ІХ-ХІІ вв.» [43], Ф. И. Успенского «Значение походов Святослава в Болгарию» [47] тощо.
Автори «Історії українського війська», а саме І. Крип'якевич, Б. Гнатевич, З. Стефанів відвели вагоме місце розвитку військового мореплавства у Київській Русі [27].
Серед сучасних праць можна виділити роботу П. Толочка, яка відтворює широку картину політичного, соціально-економічного та культурного розвитку Київської Русі. Положення даної праці важливі для з'ясування воєнно-політичних наслідків військових походів русичів на Візантійську імперію [45, 46].
У роботі М. Брайчевського аналізується діяльність князя Аскольда. Автор робить висновок, що успішні походи проти Візантійської імперії показали, що Русь входить до наймогутніших держав середньовічної Європи, і ствердили її міжнародний авторитет [13].
Слід підкреслити, що українською та російською історіографією проведений глибокий аналіз і значна наукова розробка даної теми. Кожна праця має свої особливості, що визначалися умовами розвитку суспільства в цілому та історичної науки зокрема.
Практичне значення роботи. Матеріали даної роботи можуть бути використані на уроках історії в загальноосвітніх школах, під час підготовки студентів історичного та інших факультетів до семінарських та практичних занять, для написання статті, доповіді тощо.
Структура роботи. Робота складається 3-х розділів. Суттєво доповнюють працю вступ, висновки, список використаних джерел і літератури. Загальний обсяг курсової роботи складає 33 сторінки.