3. Мистецтво суперчки

Сьогодні існує декілька визначень і вдтінків значення слова «суперчка».

1. Словесне змагання, обговорення чого-небутьміж двома або кількома особами, при якому кожна із сторін відстоює свою думку, свою правоту. Боротьбя думок з різних питань науки, літератури, політики і т. п.; полеміка. Різниці в поглядах, сварка, сперечання. Протиріччя, незгода.

2. Взаємне притягання на владу, володіння будь-чим, що вирішується судом.

3. Поєдинок, битва, єдиноборство (переважно в поетичній мові). Змагання, суперництво.

В сучасній науковій, методичній, науковій літературі суперечка служить для позначення процесу обміну протилежними думками. Однак єдиного визначення даного поняття немає.

В українській мові існують інші слова для визначення даного явища: дискусія, диспут, полеміка, дебати. Доволі часто вони вживаються, як синоніми слова суперечка.

Дискусія (лат. discussio –дослідження, розгляд, розбір) називають публічну суперчку, метою якої є вияснення і співставлення різних точок зору, пошук, виявлення істинної думки, знаходження правильного вирішення спірного питання. Дискусія вважаєть ефективним способом переконання, так як її учасники самі приходяь до того чи іншого висновку.

Диспут (лат. disputare – міркувати), спочатку означало публічний захист наукового твору, написаного для отримання наукового ступеню. Сьогодні в цьому значенні слово диспут не вживається. Цим словом називають публічну суперчку на наукову і суспільно важливу тему.

Інший характер носить полеміка – це не просто суперечка, а така, при якій змінюється конфронтація, протистояння, противоборство сторін, ідей і речей. Виходячи з цього полеміку можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з того чи іншого питання, публічна суперечка з метою захистити, відстояти свою точку зору, спростувати думку опонента.

З даного визначення слідує, що полеміка відрізняється від дискусії, диспуту саме своєю цільовою напрвленістю. Учасники дискусії, диспуту, зіставляючи суперечливі судження, стараються прийти до єдиної думки, знайти спільне рішення, встановити істину.

Мета полеміки інша: треба отримати перемогу над суперником, відстояти і утвердити власну позицію. Однак. Слід мати на увазі, що достовірно наукова полеміка ведеться не тільки заради допомоги так такої. Опираючись на принципові позиції, полемісти вирішують соціально значимі питання, їх виступи направлені проти всього, що заважає ефективному суспільному розвитку.

Полеміка – це наука переконувати. Вона вчить підкріплювати думки переконливими і безперечними доводами, науковими аргументами. Полеміка особливо необхідна, коли утворюються нові погляди, відстоююсься загальнолюдські цінності, права людини, складається загальна думка. Вона слюжить вихованню активної громадянської позиції.

Слово дебати французького походження (debats – суперечки, дебати) – обмін думками з яких-небуть питань, сперечання; обговорення яких-небуть питань, публічна суперечка з яких небуть питань.

Дебатами, як правило називають суперечки, які виникають при обговоренні доповідей, повідомлень, виступів на зборах, засіданнях, конференціях і т. п.

Існують різні види суперечок. В науковій і методичній літературі робляться спроби систематизувати їх. В якості основи беруться різноманітні ознаки. Однак єдина класифікація суперечок на сьогоднішній день відсутня. До основних факторів, що впливають на характер суперчки і її особливості відносять:

• мету суперечки;

• соціальну значимість предмету суперечки;

• кількість учасників;

• форму проведення суперечки.

Мета суперечки.

Відомо, що люди, які встають в суперечку переслідують далеко не однакові цілі, керуються різними мотивами. За цілями розрізняють наступні види суперечок.

Суперечка істини. Суперечка може служити засобом для пошуку істини для перевірки якого-небуть твердження, ідеї, для її обгрунтування. Щоб віднайти правильне рішення полемісти співставляють різні точки зору на ту чи іншу проблему. Вони захищають певну думку від нападів, щоб взнати, які можуть бути заперечення проти цієї думки, чи навпаки, нападають на положення висказане опонентом, щоб вияснити, які є аргументи в його користь. В такій суперечці детально підбираються і аналізуються доводи, зважено оцінюються позиції і погляди протилежної сторони, ведеться спільний пошук істини. Звичайно така суперечка можлива тільки між компетентними людьми, які знають дану проблему, зацікавлені в її вирішені

Для переконання кого-небуть – при цьому виділяється два важливих момента. Той хто сперечається переконує суперника в тому, в чому сам глибоко впевнений. Але інколи він впевнює в тому, що так «треба» по долгу служби, в силу певних обставин іт. п. сам він зовсім не вірить в істину того, що захищає, чи в помилковість того, на що нападає.

Суперечка заради перемоги, при чому полеміки добиваються її по різним мотивам. Одні вважають, що відстоюють праве діло, захищають суспільні інтереси. Вони впевнені в своїй правоті і до кінця залишаються на принципових позиціях. Іншим перемога потрібна для самоствердження. Тому їм дуже важливий успіх у суперечці. Висока оцінка ототчуючих, признання своїх інтелектуальних здібностей, ораторських даних, слава непереможного полеміка. Треті просто люблять перемагати. Їм хочеться ефектної перемоги. В прийомах і засобах для отримання перемоги вони не соромляться.

Суперечка заради суперечки – це свогу роду «мистецтво для мистецтва», «спорт». Для таких людей всеодно про, що сперечатись, з ким сперечатись, навіщо сперечатись. Їм важливо проявити красномовство, довести, що біле – чорне, а чорне – біле. Якщо ви будете заперечувати будь-яке положення, вони обов’язково почнуть його захищати. Подібних полеміків можна нерідко зустріти серед молоді.

Наведена класифікація видів суперечок за метою носить в певній мірі умовний характер. Так досягаючи перемоги в суперечці, полемік прагне переконати опопнента в правильності своєї позиції. Пере переконання суперника в будь-чому сприяє пошуку істини, уточненню висунутих положень, прийняттю більш правильних рішень.

Соціальна значимість проблеми.

Предметом суперечки бувають питання, які відображають загальнолюдські інтереси. До них відносяться проблеми екології, виживання людства, збереження миру на Землі та ін.

В процесі суперечки можуть зачіпатися національні інтереси, інтереси певних соціальних прошарків населення. Нерідко доводиться відстоювати групові інтереси, наприклад людей певної професії, колективів окремих підприємств, закладів, відомств, представників неформальних об’єднань і т. п. В суперечці захищаються сімейні, а також особисті інтереси полеміків.

В конкретній публічній суперечці ці інтереси зазвичай взаємопов’язані і взаємообумовлені, тісно переплітаються. Важливо розуміти соціальну значимість предмету суперечки, щоб в ході обговорення не палити з пушок погоробцям, не тратити свою силу і енергію на вирішення питань несуттєвих, які мають другорядне значення.

Кількість учасників.

На специфіку суперечки впливає кількість осіб, які приймають участь в обговоренні проблемних питань. За цією ознакою можна виділити три основні групи:

Суперечка-монолог (людина сперечається сама з собою, це так званий внутрішній спор);

Суперечка діалог (полемізують дві особи);

Суперечка-полілог (ведеться кількома або багатьма особами).

В свою чергу суперечка-полілог може бути масовою (всі присутні беруть участь у спорі) і груповою (суперечливе питання вирішує група людей в присутності всіх учасників). Вести суперечку-полілог, безумовно, складно. Разом з тим вона може мати велике значення при вирішенні важливих питань суспільно-політичного, духовного, наукового життя. Чим більше знаючих людей беруть участь в такій суперечці, тим результативнішою вона буде.

Є слухачі – нема слухачів.

Суперечки можуть відбуватись при слухачах і без слухачів. Присутність слухачів навіть якщо вони не виражають свого відношення до суперечки діє на тих хто сперичається. Перемога при слухачах приносить більше задоволення, а поразка стає більш неприємною. Тому учасники суперчки при слухачах обов’язково враховують присутні, їх реакцію, ретельно відбирають необхідні аргументи, частіше проявляють завзятість в думках, інколи гарячкують.

В суспільному житті нерідко доводиться зустрічатися і з суперечкою для слухачів. Суперечка ведеться не для того, щоб виясняти істину, переконати один одного, а щоб створити певне враження, влинути певним образом.

Форма проведення суперечки.

На процес суперечки накладає свій відбиток і форма ведення боротьбя думок. Суперечки можуть бути усними і письмовими (друкованими). Усна форма передбачає беспосереднє спілкування конкретних осіб один з одним, письмова форма – опопсередковане спілкування. Усні суперечки, як правило обмежені в часі і замкнуті в просторі: вони ведеться на заняттях, конференціях, засіданнях, різного роду заходах і т. п. Письмові форми більш довготривалі, ніж усні, так як зв’язок між полемізуючими сторонами опосередкований.

В усній суперечці, особливо при слухачах важливу роль відіграють зовнішні і психологічні моменти. Велике значення відіграє манера триматись впевнено, швидкість реакції, мислення, дотепність. Боязка, соромлива людина зазвичай програє самовпевненому супернику. Тому письмова суперечка буває більш пригодна для вияснення істини ніж усна. Однак в неї є свої недоліки. Інколи вона тагнеться надто довго, на протязі декількох років. Читачі і окремі учасники суперечки встигають забути окремі положення і висновки не маючи можливості відновити їх в пам’яті.

Суперечки організовані і не організовані.

Організовані суперечки плануються, готуються, проводяться під керівництвом спеціалістів. Полемісти мають можливість спершу познайомитись з предметом суперечки, визначити свою позицію, підібрати необхідні аргументи, продумати відповіді на можливі заперечення оппонентів. Але суперечка може виникнути і стихійно. Таке нерідко трапляється в навчальному процесі, на зборах і засіданнях в побутовому спілкуванні. Неорганізовані, стихійні суперечки, як правило менш продуктивні. В подібних суперечках виступи учасників бувають недостатньо аргументованими, інколи приводяться випадкові доводи, звучать незовсім зрілі висловлювання.

Успіх суперечки, його конструктивний характер, плідність у вирішенні питань в значній мірі залежать від складу полеміків. Велике значенні має рівень їх культури, ерудиція, компетентність , життєвий досвід, володіння полемічними навичками і вміннями, знання правил публічної суперечки.

Культура суперечки.

Ефективність суперечки залежить від культури суперечки, яка пов’язана з виконанням наступних вимог:

• будь-яка суперечка буде успішною лише в тому випадку, якщо чітко виділений її предмет. Предмет суперечки – це ті положення, заключення, які підлягають обговоренню шляхом обміну різноманітних точок зору, співставлення різних думок. Предмет суперечки повинен відразу бути визначений полемізуюсими сторонами. Нерідко він уточняється в ході самої дискусії,а інколи може з’явитися під час обговорення якої-небуть проблеми. Під час розмови суперечка може переходити з одного предмету на інший. Важливо, щоб полеміки кожний раз уявляли собі, що є предметом суперечки.

• не втратити предмет суперечки, не упускати з виду головних положень, через які ведеться суперечка, не втрачати предмету суперечки і в ярості полемічних обговорень.

• визначеність позицій поглядів учасників суперечки. При цьому загальність вихідних розуміється не як єдина точка зору з проблем, що обговорюються. Думки учасників суперечки можуть бути різними, але мовинна бути загальна мета, прагнення віднайти правильне рішення, бажання розібратися в питанні, досягнути істини.

• уміння правильно оперувати в суперечці поняттями і термінами. Перш за все необхідно уміти виділити основне, опопрні поняття, пов’язані з предметом суперечки, ретельно підібрати терміни необхідні для обговорення висунутої проблеми. Не слід перегружати суперечку науковою термінологією.

Щоб усі учасники дискусії, полеміки однаково розуміли вживані слова, доцільно на початку суперечки уточнити значення усіх термінів, домовитись про зміст понять необхідних для розгляду проблеми. Важливість дотримання цієї умови стає особливо очевидною, якщо врахувати, що в мові багато слів багатозначні, мають не одне, а кілька значень.

• Поведінка полеміків, їх манера дискутувати мають велике значення і звичайно впливають на успіх обговорення. Знання і розуміння особливостей манери сперечатись, вміння вчасно уловити зміни в поведінці своїх опопнентів, зрозуміти чим вони викликані, дозволяють краще орієнтуватися в суперечці і знаходити більш правильні рішення, найбільш точно обирати варіант власної поведінки і визначити тактику в суперечці. Поведінка в суперечці залежить від наступних факторів:

Від того з яким суперником доводиться мати справу. Якщо перед нами сильний противник, ообто людина компетентна, добре знає предмет розмови, впевнена в собі користується повагою і авторитетом, логічно думає, володіє полемічними навиками і вміннями, то ми більш зібрані, напружені стараємось звільнити його від надмірних роз’яснень, більше готові до оборони. Зі слабким суперником, який не достатньо глибоко розбирається в предметі обговорення, нерішучим, соромливими, який не має досвіду у суперечках ми поводим себе по іншому: нерідко вимагаєм пояснень і додаткових доказів, щоб впевнитись, чи не випадково він виявився правий, ставим під сумнів його висловлювання, і відчуваєм в собі більше впевненості, незалежності, рішучості. Цікаво сперечатись з суперником, який рівний тобі по розуму, знанням і освіті.

На поведінку тих хто сперечається впливає і те, чи є свідки чи нема, хто спостерігає за суперечкою, хто є свідком їх перемоги чи поразки. Тому в присутності одних полеміки ведеть себе більш стримано, коректно, з іншими вони розкути і вільні, на третіх просто не звертають уваги. Нерідко поведінка полеміків змінюється від реакції присутніх.

Поведінка полеміків багато в чому визначається їх індивідуальними особливостями, якостями темпераманту, рисами характеру, а також національними і культурними традиціями народу, країни.

• Повага до опонента. Відносьтесь з повагою до поглядів і переконань свого оппонента. Якщо ви не згодні з його точкою зору, рішуче спростовуйте її, приводьте аргументи на захист своєї позиції, але не принижуйте гідності вашого суперника, не ображайте його різкими словами, не грубіть. Розмовляйте в спокійному і дружньому тоні.

• Зберігайте витримку і спокій. Не слід гарячкувачи через дрібниці. Пам’ятайте, що у збудженому стані складніше вірно оцінити ситуацію, що виникає, підібрати доводи.