2.3. Форми і методи формування пізнавальної активності старшокласників у позаурочній та позакласній навчально-виховній роботі з біології

Для того, щоб учневі оволодіти новим матеріалом та ефективно його засвоїти, йому необхідно здійснити повний цикл навчально-пізнавальних дій: сприймання нового матеріалу, його первинне і наступне осмислення, запам`ятовування, вправляння в застосуванні теорії на практиці, повторення з метою поглиблення і засвоєння знань, умінь і навичок. Інколи цього буває недостатньо, в цьому випадку важливу роль відіграє позаурочна та позакласна навчально-виховна робота [18, c. 274].

Використання ігрової діяльності в навчально-виховному процесі просто необхідне, її використання дає змогу успішно формувати і закріплювати позитивне ставлення дитини до навчальної праці. Граючи на уроці, діти психологічно розкуті, що сприяє вияву їхніх творчих здібностей, нівелює негативне ставлення до об’єктивно складної навчальної праці. Отже, гра у навчальному процесі створює мотивацію, близьку до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички. Порівняно з іншими формами навчання й виховання, перевага гри полягає в тому, що вона досягає своєї мети непомітно для вихованця, тобто не потребує ніяких способів насильства над особистістю дитини [30, c. 32].

Пізнавальні (дидактичні) ігри – це спеціально створені ситуації , які моделюють реальність, з якої учням пропонується знайти вихід. Пізнавальний інтерес втримується завдяки грі, в якій учень виступає активним учасником. Пізнавальна гра належить до методів стимулювання і мотивації навчання, в результаті чого підсилюється пізнавальна активність.

Дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання й розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються. А тому найсуттєвішим для вчителя біології, є такі питання:

• визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій на уроці;

• доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;

• розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;

• вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвиваючого навчання;

• передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих [25, c. 82].

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

• вибір теми гри;

• визначення мети й завдань гри;

• підготовка й проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка гри, її проведення, підбиття підсумків) [1, c. 354].

Екскурсії в природу. Як підтверджують результати нашого дослідження, необмежені можливості для поглиблення знань учнів про навколишній світ, для розвитку спостережливості їх мають місце екскурсії в природу. Насамперед, вони впливають на емоції та почуття, збагачують чуттєвий досвід. Окрім цього, екскурсії виконують навчальну, виховну та розвиваючу функції, залежно від того, як вони були побудовані та які методичні прийоми та засоби було використано [15, c. 176].

Екскурсії можуть бути найрізноманітніші, в залежності від того куди проводиться екскурсія і якій темі уроку вона відповідає. Це можуть бути екскурсії не лише в природу, але й на виробництво, музеїв видатних людей тощо.

За умов систематичної організації екскурсій в учнів складаються відповідні умови для систематичних спостережень за певним біологічним процесом, що сприяє збагаченню знань, розвитку стійкого інтересу до їх вивчення, стимулює гуманне ставлення до всього живого.

Важливо, щоб продовженням кожної екскурсії було виконання індивідуальних творчих завдань, спрямованих на закріплення знань, усвідомлення емоцій, викликаних екскурсією. Для отримання максимального ефекту від індивідуальної роботи всі завдання учні отримують до початку та у процесі підготовки до екскурсії. Наприклад, попередньо оголошувалось, що кожен має написати повідомлення про власні враження під час подорожі, про інформацію, отриману спостереженнями. У ході самої екскурсії вчитель повинен звертати увагу учнів на важливі процеси, за чим спостерігати, формулювати певні завдання.

Організовані таким чином екскурсії забезпечують можливість систематично спостерігати за станом природи, сприяють збагаченню знань про рідний край, інформують про вплив діяльності людини на стан навколишнього середовища, мають необмежені можливості у вихованні ціннісного ставлення учнів до природи. За такого підходу створюються умови ефективного залучення їх до природоохоронної роботи, у процесі якої вироблялись відповідні практичні навички [21, c. 74].

Організація масових виховних заходів є важливим етапом навчально-виховної роботи. Виховні заходи сприяють розвитку знань, умінь та навичок, допомагають учням краще розвинути творчі здібності, в тому числі формують пізнавальний інтерес до біології. Одним із найбільш поширених масових виховних заходів є проведення “Тижня біології”, впродовж якого проводяться різноманітні акції, спрямовані на закріплення вироблених якостей учнів. Це всілякі ігри (“Що? Де? Коли?”, “КВК”, “Брейн-ринг”), інсценізації на біологічну тематику, різноманітні конкурси, виставки, підготовка повідомлень на проблематичні теми тощо.

Така діяльність сприяє розвитку спостережливості, вихованню ціннісного ставлення до природи, виявленню зацікавленості до біології, формуванню пізнавальних інтересів учнів [10, c. 34].

Зокрема, проведення нами виховного заходу на тему: “ВІЛ/СНІД: передбачити, уникнути, не захворіти” в експериментальній групі дало можливість виявити пізнавальний інтерес учнів до біології. Учні мали змогу ознайомитися із новою інформацією, перед ними були поставлені проблемні завдання, розв’язання яких стимулювало їх пізнавальний інтерес, наводилися аргументи і факти, які допомагали формувати пізнавальну активність (див. додаток В).

Для прикладу наведемо фрагмент виховного заходу – Вправа « Оцінка ризику ВІЛ-інфікування»

Кожному з учнів роздається карточка, на якій записана ситуація. На підлозі розложені таблички «Ризик високий», «Ризик низький», «Ризик відсутній»

Для виконання цієї вправи пригадайте все ,що ви чули про цю хворобу. Будьте уважні. Кожен з вас читає ситуацію вголос і кладе карточку до таблички, яка несе правильну відповідь. Отже, починаємо.

Ситуації:

1. гратись у «кроваве братання»;

2. проколювати вуха однією голкою;

3. вживати ін’єкційні наркотики;

4. працювати у секс-бізнесі;

5. робити зуби нестерильними інструментами;

6. робити перев’язку без рукавиць;

7. користуватись чужою битвою;

8. користуватись чужою зубною щіткою;

9. плавати в одному басейні;

10. їсти те ,що приготував ВІЛ-інфікований;

11. дружити з ВІЛ-інфікованими;

12. користуватися спільним посудом;

13. обмінюватися одягом;

14. бути покусаним комаром;

15. жити в одній кімнаті з ВІЛ-інфікованим;

16. сидіти за одною партою;

17. користуватися спільним шкільним приладдям;

18. їхати в одному транспортному засобі;

19. робити уколи нестерильним інструментом;

20. торкатися кров’яних плям на предметах;

21. дружній поцілунок;

22. користуватися спільним туалетом;

Організована таким чином позакласна робота сприяла розвитку знань старшокласників про таку важливу проблему сьогодення як ВІЛ/СНІД, усвідомленню цінності життя та здоров’я, визначення ролі біології у житті суспільства, розвивала вміння об’єктивно оцінювати власні дії та їх вплив на здоров’я. Тобто, форми й методи, що використовувались для формування пізнавальної діяльності учнів, опосередковано впливали і на мотиваційний компонент біологічної освіти учнів [12, c. 25].