3. Шлюби й діти
У цілому, при Володимирі Мономаху Київська Русь на коротку мить повернула своє . Діти Володимира поєднувалися політичними шлюбами із представниками впливових династій, сам Мономах був одружений тричі: першою його дружиною стала Гіта, дочка англійського короля Гарольда; другий – Кристіна, шведська принцес (третя, Ефімія, не була королівських різної крові).
Твори Володимира Мономаха дійшли до нашого єдиного списку у складі Лаврентьевського літопису. Вони є яскравим пам'ятником староруської літератури, написаним талановито й із літературним блиском. Під загальною назвою «Повчання» літописець об'єднав три літературних твори: власне «Повчання» (у якому виділяється докладна розповідь Володимира дітям про своє життя – «шляхи й лови», тобто військові походи й полювання), «Лист Олегу Святославічу», написане близько 1093, й завершальну «Молитву». «Повчання» – складний пам'ятник, що складався у декілька етапів; роботу з нього автор, мабуть, почав в 1101 році в часи поїздки до Ростова (, після тривожної зустрічі із послами й роздумів про своє життя, а остаточну форму вдягнувся після 1117 р. (роки згадуваного в нім походу на Ярослава Святополчича). Серед літературних джерел «Повчання» – біблійські тексти, богослужебний корпус, апокрифи, інша візантійська література (зокрема, мабуть, тоді ще не переведена).
У «Повчанні» викладено ідеальне уявлення про князя-християнина, заповідано працьовитість, світ, щедрість. Володимир Мономах усвідомив, що в новій соціально-політичній обстановці, що склалася на Русі до кінця ХІ ст., етичні якості тихий, що володарюють набувають першорядного політичного значення, й частка Ро-сійської держави у величезній мірі залежить від того, наскільки етичними виявляться в своїй поведінці люди, що тримають до рук державну владу . Мономах мовивши: «Не слід проливати притулок того, хто заподіє нам зло, але й трьома добрими справами можна позбавитися від ворогів й перемогти їхнього: покаянням, сльозами й милостинею».
Влада – це подарунок, що прославляє того, хто її отримує, з людей, покладаючи ними обов'язок покорятися володареві. Вона не звільняє її носія від дотримання правил гуртожитку, наказаних християнством усім людям. Володар винен бути перш на людиною. Йому належить допомагати знедоленим, шанувати старих, як батько, й молодих, як братів, остерігатися брехні, пияцтва й інших пороків, не лютувати словом, не хулити в бесіді.
У своєму «Повчанні» Володимир особливо підкреслював необхідність дотримання договорів, висновок які на Русі на той час скріплявся хрестоцілуванням.
Твір Мономаха створений людиною, Яка пройшла тривалий шлях до посади правителя. Вже, будучи старим, князь не приховує непривабливі вчинки, які допустивши на довгому життєвому шляху. На цьому творі лежить наліт трагізму, який опинився в його скорботному тоні. Це було б викликано, мабуть, недосяжністю того політичного й морального ідеалу, якого хотів князь й не завжди досягав.
Мудрий Володимир Мономах дає поради князям щодо того, як управляти Державою, як краще правити. Ймовірно, що над своїм твором Володимир Мономах працював протягом багатьох років. Перша його частина був написана тоді, коли він готувався зайняти київський стіл. З цією політичною програмою Володимира Мономаха обійнявши боротьбу за Київ й переміг. Друга частина, де описані переважно походи князя, його військові дії, творилася за часів управління Руссю. Третя з'явилася найпізніше, коли Володимир перебував у літньому віці, незадовго до смерті, тому й пролунала як заповіт російського правителя своїм синам й нащадкам.
Незабаром послі написання «Повчання дітям» Володимир Мономах помер. Закінчив життя в розквіті могутності й слави, як його дід Ярослав Мудрий, будучи поважаний у всіх прошарках староруського суспільства. Князь-полководець й правитель, філософ й книгар. Князь, який не дозволив розділитися Русі на окремі князівства, який об'єднав й укріпив Русь.
«Щаслива та держава, де правлять філософи, а правителі філософствують», – затверджував Платон.
Помер Володимир Всеволодович Мономах 19 травня 1125 року. І, як йдеться у Літописі, «ваш народ плакав послі нього, як послі святого й доброго князя» Похований в церкві Святої Софії в Києві поряд із своїм батьком .