конспекты / ------ -- 3

21

Аміакати – комплекси, лігандами в яких є молекули аміаку: [Co(NH3)6]Cl3, [Pt(NH3)4]Cl2. Існують комплекси, аналогічні аміакатам, лігандами в яких є аміни: СН3NН2 (метиламін), С2Н5NН2 (етиламін) – амінати.

Аквакомплекси – лігандами є молекули води: [Co(H2О)6]Cl2, [Al(H2O)6]Cl3.

Карбоніли – лігандами є молекули моно оксиду карбону: [Ni(CO)4], [Fe(CO)5]. Ацидокомплекси – лігандами є аніони кислотних залишків. До цього класу

комплексів відносяться комплексні солі К2[HgI4], K3[Fe(CN)6]; комплексні кислоти: H2[SiF6], H2[PtCl6].

Гідроксокомплекси – лігандами є гідроксид-йони: K[Al(OH)4], Na2[Sn(OH)6].

У кристалічних комплексних сполуках із зарядженими комплексами зв'язок між комплексом і зовнішньосферними іонами іонний, зв'язки між іншими частками зовнішньої сфери – міжмолекулярні (у тому числі і водневі). У молекулярних комплексних сполуках зв'язок між комплексами міжмолекулярний. У більшості комплексних часток між центральним атомом і лігандамі зв'язкі ковалентні. Всі вони або їх частини утворені за донорно-акцепторному механізму. Зв'язок в комплексних частках часто називають донорно-акцепторним або координаційним зв'язком.

4.1Номенклатура комплексних сполук

Увідповідністю з рекомендаціями Міжнародного союзу теоретичної і прикладної хімії (ІЮПАК) назву комплексного аніона починають з зазначення змісту внутрішної

сфери.Во внутрішній сфері перед усім називають ліганди – аніони, додаючи до їх латинської назви закінчення „о”. Наприклад: Cl- - хлоро, CN- - циано, OH- - гідроксо та ін. Далі називають ліганди, використовуючи терміни: для координованого аміаку – амін, для води – аква, для Карбон (ІІ) оксид (оксид карбону (ІІ)) – карбоніл. Кількість лігандів зазначають грецькими числівниками: 1 – моно, 2 – ди, 3 – три, 4 – тетра, 5 – пента, 6 – гекса. Потім називають комплексоутворювач, використовуючи корінь його латинської назви та закінчення ат, після чого римськими цифрами зазначають (у дужках) ступінь окиснення комплексоутворювача. Після зазначення вмісту внутрішньої сфери називають зовнішньосферни катіони.

Увипадку неелектролітів (комплексоутворювач та ліганди утворюють не внутрішню, а єдину комплексну сферу з нульовим зарядом) разом з лігандами ступінь окиснення центрального атому не зазначають, тому що вона визначається, виходячи з електронейтральності комплекса.

Якщо центральний атом входить до складу комплексного катіону, то використовують українську назву елемента та в дужках вказують його ступінь окиснення.

К[Fe(NH3)2(CN)4] – тетрацианодиамінферат(ІІІ) Калію [Cr(H2O)3F3] – трифторотриаквахром

[Ag(NH3)2]Cl – хлорид диамін Аргентуму(І)

5. Солеподібні бінарні сполуки

Солеподібні бінарні сполуки – це сполуки, що складаються з двох елементів різної електронегативності і виявляють деякі типові ознаки солей:здатність гідролізувати, подібність кристалічних граток до граток солей тощо.

До солеподібних бінарних сполук належать сполуки металів з неметалами, (активних металів з Нітрогеном, Гідрогеном, Карбоном, Фосфором, Сіліцієм : Mg3N2 – нітрид Магнію, CaH2 – гідрид Кальцію, NaH – гідрид Натрію, CaC2 – карбід Кальцію, Mg3P2 – фосфід Магнію, CaSi – силіцид Магнію). Ці сполуки не розчиняються у воді, але розщеплюються водою або кислотами.

6. Галоген- і тіоангідріди

Галоген- і тіоангідріди – це сполуки, що виявляють властивості ангідридів.

22

Галогенангідриди одночасно є ангідридами двох кислот: оксигеновмісної та безоксигенної. Наприклад, галогенангідрид РОCl3 під час взаємодії з водою утворює дві кислоти:

РОCl3 + 3H2O = 3HCl + H3PO4

а з лугом – дві солі:

РОCl3 + 6NaOH = 3NaCl + Na3PO4 + 3H2O.

Галогенангідриди можна уявити як похідні ангідридів, у яких Оксиген повністю або частково заміщений на галоген: PCl5 – хлорид Фосфору(V), РОCl3 - хлорид оксофосфору(V), NOCl – хлорид оксонітрогену(ІІІ), NO2Cl – хлорид діоксонітрогену(V).

Тіоангідриди – цн сполуки Сульфуру з різними елементами, які за властивостями подібні до неметалів, а також з деякими металами в їхніх найвищих ступенях окислення. У ангідридах зв’язок між елементами значною мірою ковалентний. Тіоангідриди погано розчиняються у воді, розчиняються у лугах та реагують з сульфідами лужних і лужноземельних металів з утворенням солей тіокислот:

3SnS2 + 6KOH = 2 K2SnS3 + K2SnO3 + 3H2O

Калій Калій тіостанат станат

2As2S3 + 4NaOH = 3NaAsS2 + NaAsO2 + 2H2O

Натрій Натрій тіоарсеніт арсеніт

Назви тіоангідридів утворюють аналогічно назвам галогенангідридів, наприклад: As2S3 – сульфід Арсену(ІІІ), As2S5 – сульфід Арсену(V), СS2 – сульфід Карбону(ІV), COS – сульфід оксокарбону(ІV).

7. Металіди (інтерметаліди)

Сполуки, що утворюються під час взаємодії одного металу з іншим, називаються металідами. Найкраще взаємодіють між собою метали, що за своїми хімічними властивостями відрізняються один від одного. До металідів належать також сполуки металів з деякими неметалами (металоподібні бориди, карбіди, нітриди тощо).

Металіди виявляють металічні властивості: металічний блиск, електро- і теплопровідність тощо. Стійкість металідів визначається хімічною природою складових елементів. Чим більше відрізняються відповідні метали за електронегативностями, тим стійкіші металіди. Стійки металіди мають високу температуру плавлення, велику теплоту утворення, підвищену електронну густину в певних місцях кристалічних граток тощо. Металіди здебільшого не підлягають правилам валентності, наприклад: Cu5Zn8, Al6Mn, TaB12. Міжатомний зв’язок у металідах переважно металевий.

За своїми властивостями металіди подібні до металів, але їх тепло-, електропровідність, блиск значно нижчі, ніж у справжніх металів. За складом вони поділяються на два види: дальтоніди і бертоліди.

Сполуки із сталим складом називаються дальтонідами. До дальтонідів належать Mg2Sn, MgCuAl2 тощо. Бертоліди – це сполуки із змінним складом: FeSb, NaPb3 тощо.

Номенклатура металідів своєрідна. Наприклад, WC називається монокарбідом Вольфраму, Fe3C - субкарбідом Феруму, FeSb – моностибідом феруму, NaPb3 – тримплюмбідом Hатрію, LaB6 – гексаборидом лантану.

Назви деяких металідів складаються з назв окремих металів у називному відмінку: Mg2Cu – магній-купрум (2:1), MgZn5 – магній-цинк (1:5), NiCo4 – нікол-кобальт (1:4), MgCuAl2 – магній-купрум-алюміній (1:1:2), MgCu2 – магній-купрум (1:2).

23

ЛІТЕРАТУРА

Література основна

1.Глинка Н.Л. Общая химия. – М. Химия, 2009

Література допоміжна

1.Шиманович И.В., Павлович М.Л., Тикавый П.Ф., Малашко П.М. Общая химия в формулах, определениях, схемах. – Мн., Университетское, 1996. - 528 с.

2.Романова Н.В.Загальна та неорганічна хімія – Київ, Ірпінь, 2004. – 480с.

3.Ахметов Н.С. Общая и неорганическая химия. М.: Высш. шк., 2001.

24

ДОДАТКИ

Назви кислот та їх солей

25

26

27

Хімічні елементи

28

29

30

Константи розчинності КSo (добуток розчинності) деяких солей при

25°С