Логика

38

ВСТУПНЕ СЛОВО

Спеціалісту з вищою освітою без логічного мислення обійтися не можна. Історія людства - це також історія розвитку логічного мислення. Логіка як наука потрібна кожній людині. Логічне мислення - запорука пізнання дійсності та доведення істини. Воно формується з дитинства, постійно розвивається і вдосконалюється. Вивчення науки логіки - не самоціль, а життєва потреба, важливий засіб для розвитку мислення, творчих можливостей людського пізнання і практики.

Фахівець зобов'язаний досконало володіти логічнім мисленням, знати його форми, методи і закони розвитку. Саме в цьому головне призначення вузівського курсу логіки, який озброює майбутнього спеціаліста культурою логічного мислення - складової і невід'ємної частини всієї духовної культури суспільства.

Викладання логіки має ряд загальних і специфічних особливостей, передбачає розв'язання таких основних завдань: а) озброїти студентів знаннями логіки як науки і цим самим піднести культуру їхнього мислення і мови; б) узгодити викладання логіки з профілем факультету; в) забезпечити тісний зв'язок вивчення предмета з майбутньою практичною діяльністю; г) показати необхідність зв'язку логіки з сучасністю.

Загальними проблемами курсу логіки є кваліфіковане вирішення зазначених завдань, забезпечення глибоких знань про закони і форми вірного мислення, формування вмінь і навичок їх використання в навчально-виховному процесі та у професійній діяльності.

Викладання курсу має показати студентам, що логіка є раціональною основою процесу навчання, всі її теми і проблеми прямо стосуються навчальної практики, в якій пізнання навколишньої дійсності, розвиток і застосування абстрактного мислення відіграють домінуючу роль. Адже логіка як наука про форми і закони мислення вчить правильно мислити, запобігати помилковим судженням, забезпечувати правильність побудови думок, вміння послідовно аргументувати, дисциплінує мислення.

Логіка навчає вірно і творчо мислити, глибоко аналізувати й узагальнювати, оцінювати правильність думки і її хибність, знаходити істину. Головне полягає в тому, щоб дати студентам загальні поняття з логіки, висвітлити її основні положення. Це забезпечується читанням лекцій. Метою семінарських занять є поглиблення одержаних знань, їх закріплення та практичне застосування. Основою їх є самостійна робота студентів.

3

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДО КУРСУ “ЛОГІКА”

Тема 1. ПРЕДМЕТ І ЗНАЧЕННЯ ЛОГІКИ

Мислення як предмет вивчення формальної логіки. Чуттєва і логічна (раціональна) форма пізнання. Особливості логічного (абстрактного) мислення. Мислення і мова

Логіка як наука про закони і форми правильного мислення. Форми і закони мислення як засоби відображення об'єктивного світу. Поняття логічної форми (структури) думки. Конкретний зміст і структура думки. Основні форми мислення: поняття, судження, умовивід.

Структура логіки. Співвідношення формальної та діалектичної логіки. Некласичні логіки. Логіка й інші науки про мислення (філософія, психологія, граматика, семантика, математика, інформатика тощо). Роль логіки у підвищенні культури мислення. Логіка як раціональна основа процесу навчання, зокрема студентів фахової спрямованості “менеджмент”, “економіка”.

Виникнення логіки та основні етапи її розвитку. Вивчення Аристотеля про силогізми і закони логіки. Логіка схоластів. Логіка Нового часу: індуктивний метод Ф. Бекона і дедуктивний метод Р. Декарта. Трансцендентальна логіка І. Канта. Діалектична логіка Гегеля (вчення про поняття). Сучасний етап розвитку формальної логіки. Розвиток логіки у зв'язку з обґрунтуванням математики. Аксіоматика. Багатозначні логіки. Модальна логіка та її види. Інтуїціоністська логіка. Конструктивна логіка.

Розвиток логіки в Україні.

Тема 2. ОСНОВНІ ЛОГІЧНІ ЗАКОНИ

Закон як відображення найістотніших зв'язків і відношень у предметах та явищах об'єктивного світу. Закони мислення. Поняття логічного закону. Закон як логічно необхідний зв'язок між думками. Основні риси правильного мислення: визначеність, послідовність, несперечливість, доказовість.

Закон тотожності як закон однозначності думки і обґрунтування твердження. Діалектична інтерпретація закону тотожності.

Закон несуперечності. Значення закону несуперечності для спростування суперечливих думок. Логічні та діалектичні суперечності. Принцип багатозначності в науці.

4

Проаналізуйте логічно це коротке оповідання, назвіть його поняття, визначить їх ознаки і прийоми утворення.

6.Дайте інтерпретацію таких визначень, а) О.П.Довженко - Гомер XX століття; б) фантастика - реальності сестра; в) парадигма - зразок; г) ейфоризм - хворобливий стан здоров'я; д) монархія - влада царя.

7.Визначати, яка порушена вимога щодо визначення понять у такому положенні: «Отже, ми починаємо з заяви, що вартість товарів визначається вартістю праці а кінчаємо заявою, що вартість праці визначається вартістю товарів... і не приходимо ні до якого висновку»

(К. Маркс).

8.Виявіть своє ставлення (думку) до таких висловлювань та встановіть їх логічну форму щодо поділу понять:

а) є три розряди егоїстів: егоїсти, котрі самі живуть і жити дають другим; егоїсти, котрі самі живуть і не дають жити другим; вкінець, егоїсти, котрі й самі не живуть й другім не дають» (І. С. Тургенєв).

б) Л. М. Толстой ділив людей вищого «петербурзького світу» на: 1) багатих і знатних; 2) багатих, але незнатних; 3) знатних, але небагатих;

4)небагатих і незнатних.

9.3а допомогою обмеження перетворити загальні поняття в одиничні: революція, задача, підручник.

10.3а допомогою узагальнення перетворити одиничні поняття у загальні: найглибше озеро у світі; роздержавлення власності в Україні, швидкість світла.

11.Використовуючи найближчий ряд, обмежте поняття: письменник; проступок; війна.

12.Використовуючи найближчий ряд, здійсніть узагальнення таких понять: 1) Європейська держава; 2) українська мова; 3) трактор.

37

Завдання для самостійної роботи

1.Встановити правильність узагальнення і обмеження таких понять: а) сільськогосподарська техніка - машина - трактор - комбайн; б) король - цар - імператор - Юлій Цезар; в) гіпотенуза - найбільша сторона прямокутного трикутника; г) студент - молода людина – особа.

2.Відшукати родову ознаку, видову відмінність, атрибутивну або випадкову ознаку у таких поняттях, а) куб - паралелепіпед, у якого всі грані квадрати; б) держава - політична надбудова для управління населенням країни і забезпечення класового панування.

3.Відмітити правильні і неправильні означення наведених понять.

Учому їх невірність?

Дати їм вірну дефініцію.

Слово не птах: вилетить, не піймаєш. Логіка є наука про мислення. Життя - спосіб існування живого білка. Капіталізм - суспільний лад, який ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва і експлуатації найманої праці. Жанр - стійка форма художнього твору. Рука - орган і продукт праці. Печінка - важливий внутрішній орган людського тіла. Село - населений пункт сільськогосподарського виробництва. Учитель - людина розумової праці. Матерія - об'єктивна реальність.

4. Підібрати поняття, відношення між якими відповідають

схемам:

5. Уявіть собі непрохідні екваторіальні джунглі. Величезні дерева стоять, мов давні фортеці, повітряні містки із сплетених ліан, подібні до багатожильного кабелю, з'єднують вершини дерев-хмарочосів. У зелені трав ростуть різноманітні гриби, квіти з різким ароматом. На гілках деяких дерев бачимо рослини-паразити. Вони, наче сіткою, поступово охоплюють весь стовбур дерева, душать його, поки воно не засохне. Вгорі перелітають дивовижної краси птахи. Іноді карколомно стрибають мавпи.

36

Закон виключеного третього. Неможливість логічної “середини” і можливість реальної альтернативи.

Закон достатньої підстави. Необхідність обґрунтування думки, доказовості істини. Доказовість як основа науки.

Методологічна функція основних законів логіки. Об'єктивний і загальнолюдський характер законів мислення.

Тема 3. ПОНЯТТЯ

Поняття як форма мислення. Мовні форми виявлення понять. Роль понять у науці та пізнанні дійсності.

Зміст і обсяг поняття. Різноманітність ознак предметів. Класи, множини, підмножини та елементи предметів. Закон обернено пропорційної залежності між змістом та обсягом понять.

Види понять: загальні й одиничні, збірні і нульові, конкретні та абстрактні, відносні і безвідносні, позитивні і негативні.

Відношення між поняттями. Сумісні і несумісні поняття, порівнянні і непорівнянні. Відношення рівнозначності, підпорядкування, перехрещення, протилежності, співпорядкування. Кола Ейлера.

Операції над поняттями, їх класами: «додавання», «множення», «віднімання» (заперечення), обмеження, узагальнення. Значення операцій з поняттями у науці, мовній культурі, спілкуванні.

Поділ понять. Правила поділу понять. Можливі помилки у поділі понять. Класифікація понять та її види.

Визначення понять. Види визначення понять. Основні правила визначення понять.

Тема 4. СУДЖЕННЯ

Загальна характеристика суджень. Судження і речення. Прості і складні судження. Структура простого судження: суб'єкт, предикат, зв'язка, квантор.

5

Класифікація суджень. Атрибутивні судження і судження з відношеннями. Судження за кількістю та якістю: загально стверджувальні, частково стверджувальні, загально заперечні та частково заперечні судження.

Судження за модальністю: можливості (проблематичні), дійсності (асерторичні), необхідності (аподиктичні). Достовірність суджень.

Розподіленість термінів у судженнях. Схеми відношень між термінами в категоричних судженнях (за Ейлером). Значення розподіленості термінів. Загальна (двозначна) логіка і плюралізм мислення.

Відношення між судженнями. «Логічний квадрат». Встановлення відношень між судженнями за правилами “логічного квадрату”.

Складні судження. Логічна символіка та її значення в утворенні складних суджень. Кон'юнкція, диз'юнкція, імплікація, еквіваленція, заперечення. Роль практики в підтвердженні істинності суджень.

Запитання як форма судження. Логічний аналіз висловлювань. Встановлення істинності, хибності, доказовості і спростування суджень.

Тема 5. УМОВИВІД (1). ДЕДУКТИВНІ УМОВИВОДИ

Умовивід як складна форма мислення. Структура умовиводу: посилка (підстава), вивідне знання (логічний наслідок), обґрунтовуюче знання (наукова основа).

Види умовиводів: безпосередні та опосередковані. Дедуктивні та індуктивні умовиводи. Умовиводи за «логічним квадратом».

Поняття і типові приклади безпосередніх умовиводів: перетворення, обернення і протиставлення. Логічна і наукова значимість безпосередніх умовиводів.

Поняття дедуктивного умовиводу, його структура. Категоричний силогізм, його форма. Аксіома силогізму. Правила категоричного силогізму.

Фігури і модулі категоричного силогізму. Значення фігур силогізму. Модулі фігур силогізму.

6

Різновидністю визначення через найближчий рід і видову відмінність є генетичне визначення. В ньому видова відмінність вказує спосіб утворення або походження (генезис) предмета. Така відмінність належить тільки визначуваному предмету. «Коло є крива замкнута лінія,

утворена рухом точки В відрізка прямої АВ навколо нерухомї точки А».

Дати визначення поняття - одне з великих завдань. При вивченні будь-якої науки, одне з центральних місць займає праця над основними опорними поняттями і законами, формування умінь не лише виділити головне, а й дати йому визначення, встановити зв'язки, відношення між предметами, закономірності розвитку конкретних предметів і явищ. Важливо не допустити помилок, хибних визначень. Цьому сприяють відповідні правила.

Основні правила визначення понять

1.Визначення повинно бути співмірним, тобто визначуване й визначаюче поняття повинні бути рівнозначними. Помилка трапляється при порушенні закону тотожності. Тоді визначення буде або надто широким, або надто вузьким. «Кінь - хребетна тварина із роду ссавців».

Визначення широке, яке не дає змоги виділити коня серед інших тварин.

«Продуктивні сили - це знаряддя праці і люди». Визначення вузьке, не розкриває змісту цього поняття.

2.Визначення не повинно допускати «порочного коду», тавтології, тобто визначаюче не можна розкривати через визначуване:

«Істина є істинне відбиття дійсності».

3.Визначення повинно бути чітким, ясним, звільненим від двозначності і метафоричних засобів («Скрипка - цариця оркестру»).

4.Визначення, як правило, не повинно бути заперечним, а

ствердним («Собакевич - це не Плюшкін»).

Застосовуються також прийоми, подібні до визначення понять, це:

опис, характеристика, пояснення, порівняння тощо.

35

Якщо здійснюється поділ поняття на два суперечливі: А і не-А, то такий поділ зветься дихотомічним, тобто двочленним. Речовини діляться на органічні та неорганічні, суспільство буває класове і безкласове. Двочленний поділ досить зручний, хоч не скрізь може використовуватись. Населення Землі можна поділити на європейців і не європейців, африканців, не африканців і т. ін. Але, наприклад, недоцільно ділити жито чи пшеницю на якісь суперечливі поняття. Класифікуємо соціальні революції, війни, історичні періоди, природні зони, фігури, тіла. Жодний предмет вивчення в школі чи вузі не обходиться без поділу і класифікації понять.

2. Визначення понять. Кожна наука також не обходиться без визначення понять. Визначне - (definito дефініція) поняття є логічною операцією, за допомогою якої розкривається зміст поняття або встановлюється значення терміна (слова).

Визначення є реальні та номінальні. В реальних визначеннях відмічаються істотні ознаки предметів, а в номінальних роз'яснюється новий термін. «Філософія - наука про найбільш загальні закони розвитку світу». Це реальне визначення. Якщо пояснюється, що термін «філософія» походить від грецьких слів «філео» - люблю і «софія» - мудрість і т. ін., то це - буде номінальне визначення.

Визначення бувають також явні та неявні. Явними визначеннями є ті, в яких визначення відоме поняття, а рід і видові ознаки потрібно встановити. Неявне визначення має місце тоді, коли предмет визначається не безпосередньо, а з'ясовується через контекст. Наприклад, слово «трикутник» означає геометричну фігуру з трьома сторонами і трьома кутами. Існують інші форми визначень. Серед них особливо виділяються генетичні визначення та визначення через найближчий рід і видову відмінність.

Найпоширеніший спосіб визначення - через найближчий рід і видову відмінність. Це явне визначення. Як уже згадувалось, в ньому знаходимо найближчий рід щодо визначуваного поняття і відмінні ознаки, які належать тільки даному предмету (виду) і яких немає у всіх інших предметах (видах), що входить до цієї множини. Прикладом може бути визначення барометра. Барометр - метеорологічний прилад для вимірювання атмосферного тиску.

Метеорологічний прилад - рід, барометр - вид, вимірювання атмосферного тиску - видова відмінність.

34

Умовиводи із суджень з відношеннями. Умовиводи рівності, умовиводи ступеня.

Скорочений силогізм (ентимема), його види. Складні силогізми (полісилогізми). Прогресивні та регресивні полісилогізми. Сорити.

Умовні умовиводи. Чисто умовні та умовно-категоричні умовиводи, їх значення.

Розділові умовиводи. Роль розділових умовиводів у логічному міркуванні та практиці.

Умовно-розділові умовиводи. Різновидності умовно-розділових умовиводів: дилема, трилема, полілема.

Тема 6. УМОВИВІД (2). ІНДУКТИВНІ УМОВИВОДИ

Індукція та її види. Повна, не повна і наукова індукція. Проблема обґрунтованості індуктивних умовиводів, їх зв'язок з емпіричними узагальненнями.

Види неповної індукції: популярна індукція, індукція через аналіз і відбір фактів, наукова індукція.

Індуктивні методи встановлення причинних зв'язків між явищами. Метод схожості. Метод відмінності (різниці). Об'єднання методів схожості та відмінності. Метод супутніх змін. Метод остач.

Властивості причинної залежності - основа індуктивних методів узагальнення. Значення багатоманітних індуктивних узагальнень в пізнанні дійсності. Взаємозв'язок індукції та дедукції.

Аналогія. Місце аналогії в логічному мисленні. Аналогія як вид індуктивного умовиводу. Структура аналогії. Аналогія і модель.

Види аналогії: аналогія властивостей, аналогія відношень. Строга, нестрога і хибна аналогія.

Експлікативна функція аналогії. Історичні аналогії та паралелі.

7

Тема 7. ЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ АРГУМЕНТАЦІЇ

Сутність логічної аргументації. Обґрунтування - один із основних принципів розвитку науки і логічного мислення. Доказовість - необхідна умова наукового пізнання та ділового спілкування. Факти і аргументи. Переконання.

Доведення. Структура доведення: теза, аргументи і демонстрація. Прямі й непрямі доведення.

Спростування, його основні види. Роль доведення і спростування у полеміці.

Логічна структура аргументації. Система правил аргументації: правила щодо тези, правила щодо аргументів, правила щодо демонстрації. Можливі помилки та їх запобігання.

Софізми і парадокси. Паралогізми. Еклектика. Апорії. Антиномія. Роль науки в розв'язанні парадоксів і антиномій. Проблемні ситуації і диспути.

Тема 8. ГІПОТЕЗА

Гіпотеза як форма розвитку знань. Факт, ідея, наукова проблема, гіпотеза, концепція і теорія як основні форми розвитку наукових знань. Види гіпотез. Робочі гіпотези, версії.

Побудова і доведення гіпотези. Основні етапи розвитку гіпотези. Перевірка і спростування гіпотези.

Особливості гіпотетичного знання. Сукупність умов, яким повинна відповідати гіпотеза. Типові приклади гіпотез у системі наукових знань.

8

1.3. Поділ понять. Операція поділу понять має відносну самостійність, що пов'язано з її складністю і значимістю. Поділ поняття є логічна операція, за допомогою якої розкривається обсяг поняття і яка в свою чергу ділиться на складові частини. Родове поняття поділяється на співпідпорядковані видові. Поділ понять здійснюється за певною ознакою, що зветься основою поділу. Наприклад, трикутники поділяються за ознакою величини кута (тупокутні, прямокутні, гострокутні) або за ознакою величини сторони (рівносторонні, різносторонні та рівнобедрені).

Існують чіткі правила поділу : а) поділ повинен бути співмірним, тобто обсяг поділеного поняття повинен дорівнювати сумі обсягів тих частин, на які воно поділено; б) проводиться за однією основою; в) члени поділу повинні виключати один одного; г) поділ повинен бути поступовим, безперервним; д) здійснюється за істотою ознаки. Порушення цих правил призводить до логічних помилок.

Варто бачити відмінність між поділом поняття та простим мисленим розчленуванням предмета. Результатом поділу є одержання нових множин, які зберігають характеристику предмета в цілому в його основних ознаках, а результатом поділу є одержання нових множин, які зберігають характеристику предмета в цілому в його основних ознаках, а результатом розчленування є окремі складові елементи (частини) предмета. Поняття «завод» ділиться на «машинобудівний завод», «верстатобудівний» тощо, а в розчленуванні одержуємо частини заводу -

ливарний цех, деревообробний цех, відділ енергетики тощо.

У науці і повсякденному житті велике значення має такий вид поділу понять, як класифікація. Це розподіл предметів на групи (класи) на основі істотної схожості між ними. Використовується наукова та штучна класифікація. Наукова здійснюється за найістотнішими і найдоцільнішими властивостями чи ознаками. Вона іноді називається природною. Визначними прикладами наукової класифікації є розташування хімічних елементів у таблиці Д. І. Менделєєва, різновидність форм суспільної свідомості, систематизація рослин і тварин.

Штучна класифікація базується на довільно взятій ознаці, котра має певне практичне значення. Вона дещо умовна К. Ліней - шведський натураліст - намагався класифікувати рослини за випадковою зовнішньою ознакою - кількістю тичинок і способом їх прикріплення у квітці. Вона себе не виправдала і привела до наукового підходу. Існує допоміжна класифікація як різновид штучної. Прикладом її є складання списків груп людей за алфавітом, розподіл за віком чи національністю.

33

шляхом відкидання від змісту даного видового поняття його видоутворюючої ознаки. Границею узагальнення є категорії. У філософському розумінні - це гранично загальні поняття, котрі відображають найістотніші закономірні зв'язки і відношення реальної дійсності.

Письменник - людина розумової праці – людина. Якщо продовжити таке узагальнення, то далі матимемо: жива істота - жива матерія - матерія. Обмеження і узагальнення понять здебільшого стосуються видових і родових понять. Два поняття знаходяться у відношенні роду і виду, коли всі ознаки першого (роду) входять до змісту другого (виду), але не навпаки, тобто не всі ознаки другого (виду) входять до змісту першого (роду). Трикутник - рід, його види - прямокутні, гострокутні і тупокутні.

Операції над поняттями широко застосовуються в науці, управлінні, юриспруденції, на практиці. Вони мають важливе пізнавальне значення, допомагають утверджувати нові поняття, встановлювати характер співвідношень між ними.

“Множення” понять означає знаходження загальних елементів множини, що відповідають поняттям, котрі помножуються. Воно має три варіанті відповідно до перехрещування, підпорядкування і нульового понять.

Якщо помножити поняття «письменник» і «вчений», то спільним є деякі вчені-письменники. Вони знаходяться у відношенні перехрещення. У підпорядкуванні знаходяться поняття «люди розумової праці» і

«учителі». При множенні поняття «пролетарій» і «капіталіст»

одержуємо нульове поняття.

32

ЛІТЕРАТУРА

1.Арутюнов В. Х., Мішин В. М., Кирик Д. П. Логіка: Навч. посібник для економістів. - К: КНЕУ, 2000.

2.Бирюков Б. В. Жар холодных чисел и пафос бесстрастной логики: Формализация мышления от античности до эпохи кибернетики. - М.: Знание, 1985.

3.Бочаров В. А., Маркин В. И. Основы логики. - М: Инфра-М, 1999.

4.Бродский И. Н. Элементарное введение в символическую логику. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1972.

5.Булатов М. А. Логические категории и понятия. - К.: Наук. думка, 1981.

6.Войшвилло Е. К. Понятие как форма мышления: Логикогносеологический анализ. - М.: Изд-во МГУ, 1989.

7.Войшвилло Е. К., Дегтярев М. Т. Логика. - М: Владос-Пресс, 2001.

8.Гетманова А. Д. Логика. - М.: Высш. шк., 1995.

9.Гжегорчук А. Популярная логика: Общедоступний очерк логики предложений. - М.: Наука, 1972.

10.Доказательство и понимание / М. В. Попович, С. Б. Крымский, А. Т. Шмуратов н др. - К.: Наук. думка, 1986.

11.Жеребкін В. Є. Логіка. - Харків: Основа, 1995.

12.Ивлев Ю. В. Логика. - М.: Логос, 2000.

13.Кириллов В. И., Сгарченко А. А. Логика. - М., 2000.

14.Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник. - М.: Наука, 1975.

15.Кудрин В. И. Логика и истина. - М: Политиздат, 1980.

16.Курбатов В. И. Логика. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1996.

17.Логика. - Минск: Изд-во БГУ, 1995.

18.Логические методы и формы научного познания. - К.: Вища школа, 1984.

19.Мельников В. Н. Логические задачи. - Киев-Одесса: Высш. школа, 1989.

20.Петров Ю. К. Культура мышления. - М.: Изд-во МГУ, 1990.

21.Понимание как логико-гносеологическая проблема. - К.: Наук. думка, 1982.

9