3402_БЖД_КЛ_укр_2013

віднесені до першої, найбільш небезпечною з екологічної точки зору групі дворів, і

вимагають першочергових заходів зі звільнення від припаркованих в них автомобілів.

Аналіз результатів моделювання при несприятливих метеорологічних умовах і відстанях від припаркованих автомобілів в 2-3м показав, що концентрація домішки в повітрі,

інфільтрованій в житловому приміщенні 1-3 поверхів може досягати (2-3) ГДК.

Таблиця 6.3 - Концентрація і ризик виникнення негайних токсичних ефектів близько магістралей і всередині поруч розташованих будівель (на прикладі NOx)

6.1.4 Вивезення та утилізація сміттєвих відходів є невід'ємними проблемами багатьох міст. Дуже часто побутові відходи та інше сміття вивозяться вкрай нерегулярно.

Шкідливі гази, отруйні речовини, які виділяються при розкладанні сміття, а також дим, що утворюється при їх спалюванні - всі ці фактори негативним чином впливають на стан здоров'я населення. Крім цього, шкідливі речовини змішуються з ґрунтом, забруднюють її і потрапляють у воду, яка використовується для потреб людей. У загальній складності сміттєві відходи містять більше ста отруйних та небезпечних речовин таких як діоксини, важкі метали тощо.

Говорячи про негативну дію сміття необхідно проаналізувати такі аспекти:

1.Вплив на здоров'я жителів кварталу. Тобто сміття, коли розкладається, виділяє величезну кількість токсичних речовин, що є причиною багатьох захворювань.

2.Проблеми естетичного характеру - гнітючий вигляд двору, є переносниками небезпечних інфекційних захворювань (таких як лептоспіроз, сказ).

Наведемо деякі факти утворення отруйних речовин, як наслідку розкладання органічних і мінеральних складових сміття.

Синтетичні полімери - сотні мільйонів пластикових флаконів, куль, ємностей,

обривки і поліетиленові пакети - ось не повний перелік полімерних матеріалів, що зустрічаються на вулицях нашого міста. Більшість таких виробів не піддається біохімічному розкладу, тобто руйнування редуцентами. При спалюванні таких речовин, а так само під дією УФ променів утворюються речовини, які є дуже отруйними. Так, наприклад полівінілхлорид (ПВХ) дає діоксини - найсильніші канцерогени.

81

Вироби з полістиролу, розкладаючись, виділяють стирол, який є отруйною

речовиною.

Метали і сплави на основі хрому є сильними канцерогенами. Сплави, які містять кобальт, негативно впливають на вміст гемоглобіну крові. Сміття, що містить продукцію електронної промисловості, може порушувати функцію печінки, а їх пари руйнують слизові оболонки. Металеві покриття, що містять кадмій, розкладаючись, викликають руйнування нервової системи. Гальванотехніка, сплави, припої містять олово, яке також негативно діє на нервову систему. Ртутні батареї, лампи, різні види фарб можуть викликати психічні розлади і

глухоту.

Нітрити - знижують кров'яний тиск, сполуки амонію, руйнуючись, утворюють аміак,

котрий дратівливо діє на дихальні шляхи, викликає захворювання легеневої системи.

Особливо потрібно звернути увагу на звалища біля будинків і сміттєвих баків. Там

висока концентрація сміття дає велику кількість отруйних речовин.

Невпорядковані місця скупчення сміття є також джерелами біологічних і психофізіологічних (естетичних) небезпек. Не своєчасно вивезене сміття накопичується на майданчиках біля баків у вигляді звалища, якє вітром починає розносити по всій прибудинковій території, залучаючи бездомних тварин і дрібних гризунів, які в свою чергу є переносниками небезпечних інфекційних захворювань (таких як лептоспіроз, сказ). Не менш важливими є й естетичні проблеми. Чистота прибудинкової території впливає на емоційний стан мешканців. Крім того, сміття, що валяється на вулиці, сприяє подальшому забрудненню.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що при неправильній організації прибудинкової господарства значно підвищується ризик виникнення у населення

захворювань серцево-судинної та нервової систем, органів дихання і травлення.

Таблиця 6.4 - Орієнтовний перелік факторів навколишнього середовища, які

впливають на поширеність деяких класів і груп хвороб

82

6.2 Заходи щодо зниження рівня негативного впливу небезпечних факторів

прибудинкових територій на населення.

Для зниження негативного впливу охарактеризованих джерел небезпек на жителів рекомендуються наступні заходи:

1. Правильне розташування дитячих та спортивних майданчиків з метою зменшення рівня шумового впливу. Мінімальна відстань від меж майданчиків до вікон житлових будинків 12 м. Для дорослих спортивних майданчиків призначених для занять фізкультурою,

ігор у волейбол, баскетбол, в ручний м'яч тощо ця відстань повинна бути збільшена до 40м.

2.Своєчасний вивіз сміття та застосування методу сортування ТПВ.

3.Заходи, спрямовані на пом'якшення впливу електромагнітних випромінювань,

наступні:

83

-Забезпечення необхідних територіальних розривів у відповідності з наявними містобудівними нормативами. Повітряні лінії напругою 750 і 1150 кВ слід проектувати на відстані не менше 300 м від межі населених пунктів. Тільки у виняткових випадках вони можуть перетинати протяжні сільські населені пункти або наближатися до одиночних домівок.

-влаштування (встановлення) спеціальних охоронних зон уздовж ліній електропередачі;

-Організація санітарно-захисних зон для телецентрів, ретрансляційних станцій,

радіостанцій і радіолокаторів;

- Дотримання гранично допустимих наближень житлових будівель до лінії (кордона)

санітарно-захисної чи охоронної зони;

-Дотримання в контрольованій зоні спеціального режиму перебування людей або виконання робіт;

-Зміна конструкції антенних пристроїв;

-Зниження потужності випромінювання тощо; екранування сельбищних територій будівлями з високим вмістом залізобетонних конструкцій (інтенсивність випромінювання знижується в 1,5-2 рази);

-Проведення багаторядних посадок зелених насаджень по фронту розповсюдження електромагнітних хвиль (при ширині смуги 15-20 м забезпечується зниження інтенсивності випромінювання на 10-15%).

Таблиця 6.5 - Мінімальні відстані від передавальних радіоцентрів до міст

Потужність одного KB передавача в режимі несучої частоти, КВФ відстань, км

4. Розміщення місць зберігання автотранспортних засобів з урахуванням санітарних норм. Відстань від меж автостоянки до вікон житлових будинків має бути не менше 10-40м.

Покриття майданчика під автостоянку має бути твердим. За кордонами автостоянки з боку озелененої території влаштовується бордюр, заввишки не менше 0,15 м і передбачаються насадження у вигляді живоплоту з високого пило-та газоустійкого чагарника. Кожне з цих заходів здатне змінити рівень транспортного шуму в межах до 10 дБ.

Прогресивною тенденцією у вирішенні проблеми зберігання індивідуального автотранспорту є спорудження багатоповерхових кооперативних гаражів та гаражів-готелів.

Якщо при одноярусному способі зберігання (в одноповерхових гаражах, боксах, на

84

відкритих стоянках) на один автомобіль в середньому потрібно 25-30 м2 земельної ділянки,

то при зберіганні в багатоярусних гаражах - не більше 15 м2 (разом з проїздами, під'їздами,

накопичувальними майданчиками і захисними зеленими насадженнями). Найбільш сприйнятним типом споруди для зберігання автомобілів є багатоярусний гараж-стоянка на

500-1000 машино-місць.

Площадка повинна впритул примикати до транспортного проїзду. Відповідно габаритам автомашин виконується розмітка майданчика під автостоянку. Автостоянка ізолюється від зеленої території, будь-які проходи, стежки від парковки до місць відпочинку забороняються.

Площа ділянки для стоянки одного автомобіля приймають 22,5 м2 при примиканні ділянки для стоянки до проїжджої частини проїзду приймають 18 м2 на автомобіль.

5. Озеленення території. Розміщення дерев і чагарників, відкритих газонних ділянок і квітників повинно бути взаємопов'язане з розташуванням площадок, їх розмірами і конфігурацією, з різними спорудами, а також, житловими і громадськими будівлями. При цьому насадження мають виконувати функції захисту від пилу, частково від шуму, вітрових потоків, а також служити засобом ізоляції різних планувальних елементів території. Висока щільність забудови, наявність гостьових автостоянок та інженерних комунікацій активно впливають на стан зелених насаджень і зелену територію в цілому. Розширення мережі автостоянок помітно скорочує ділянки, зайняті зеленими насадженнями. На житлових територіях з високою щільністю забудови рекомендуються прийоми озеленення дахів гаражів, будівель, підземних та напівпідземних споруд з тим, щоб частково компенсувати

«втрати» площ під озеленені території. Крім того, слід застосовувати мобільні та компактні прийоми озеленення, які включають: використання ваз, переносних контейнерів, квіткарок та інших пристроїв.

Створення комфортного навколишнього середовища означає також вдосконалення її естетичних якостей - різноманітний природний ландшафт, штучне створення природного ландшафту з метою задоволення потреби людини бути ближче до природи, що має особливо важливе психофізіологічний значення для охорони його здоров'я і гармонійного розвитку.

85

СПИСОК ВИКОРИСТОВАНОІ ЛІТЕРАТУРИ

1.Желібо Е.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності.- Київ: "Каравела", Львів: "Новий Світ – 2000", 2002. – 320 с.

2.Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. Вид. 3-тє, доповнене. – Львів: Афіша, 2000.- 227 с.

3.Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, техногенної та природної безпеки: Навч. посібник / В.В.Бєгун, І.М.Науменко - К.:, 2004. - 328 с.

4.Березуцький В.В., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / За ред. проф. В.В.Березуцького. - Х.: Факт, 2005. - 348 с.

5.Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля,

2006. - 284 с.

6.Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Львів. Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2009. - 264 с.

7.Яким Р.С. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. - Львів: Видавництво "Бескид Біт",

2005. - 304 с.

8.Яремко З.М. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Львів. Видавничий центр ЛНУ ім. Ів. Франка, 2005. - 301 с.

9.Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников А.В. Основы охраны труда. – Львів:

Афіша. 2000 – 351 с.

10.Безпека життєдіяльності., Навчальний посібник / За редакцією Я.І.Бедрія. – Львів,

2000. – 271 с.

11.Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: навч. посіб., Суми, 1999. - 300 с.

12.Пістун І.П. Курс лекцій з безпеки життєдіяльності (для бакалаврського рівня),

Львів, 1997. – 224 с.

13.Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. - Львів, 1998. – 192 с.

14.Безопасность жизнедеятельности. Под ред. Э.А.Рустамова. Уч.пособие, М., 1998,

кн. 1 (243 с.), кн.2 (302 с.).

15.Безопасность жизнедеятельности. Учебник для вузов под ред. С.Б.Белова и др. - М.,

1999. - 448 с.

16.Безопасность жизнедеятельности. Под ред. О.Н.Русака/ учебник. Спб.: Изд-во

«Лань», 2010. – 672.

17. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництв, побуту та у надзвичайних ситуаціях: навч. посібник /М.В.Захарченко та інші. - К., 1996. –196 с.

18.Безопасность жизнедеятельности. /Г.Н.Крикунов, А.Е.Беликов, В.Ф.Залунин/ Уч.пособие. - Днепропетровск,“Пороги”, 1992. т.1,2,3.

19.Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі. Навч. пособник. - Кіровоград, 1998. -292 с.

20.Безопасность жизнедеятельности : Безопасность в чрезвычайных ситуациях природного и техногенного характера. Учебное пособие. / В.А. Акимов, Ю.Л. Воробьев, М.И. Фалеев и др. – М.: Высшая школа, 2006. – 592 с.

21.Атаманюк В.Г. и др. Гражданская оборона. – М., 1987 г.

22.Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва, побуту та унадзвичайних ситуаціях./М. В. Захарченко, М. В. Орлов, А. К. Голубєв, В. Ф. Тітенко. – К.:

ІЗМН, 1996. -196 с.

23.Ваганов П.А. Человек. Риск. Безопасность / П.А. Ваганов. – Спб.: Изд-во СП-б. ун-

та, 2002. -160 с.

86