2.2.2. Процеси планування і його схеми

Планування, у тому числі і оперативне – це функціональна діяльність відділів, служб і підрозділів, окремих людей, спрямована на досягнення кінцевих цілей підприємства.

Ця діяльність проходить ряд етапів, у тому числі:

- процеси складання планів;

- реалізацію планових рішень;

- контроль результатів із внесенням коригувальних дій.

Успрощеному виді діяльність по плануванню представлена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Діяльність по плануванню на підприємстві.

У цій схемі процеси планування знаходяться на першому етапі. Процес проходить ряд стадій, вимагає великої гнучкості, високої кваліфікованої підготовки кадрів і т.д.

Стадії процесу планування наступні:

1. Маркетингові дослідження внутрішнього і зовнішнього середовища.

2. Розробка планових показників і завдань на підставі портфеля замовлень.

3. Доведення планових показників до безпосередніх виконавців.

4. Реалізація планових показників і завдань.

5. Контроль результатів.

6. Інформація і аналіз виконання планових показників і завдань.

7. Внесення коректив і попереджуючі дії в планові показники і завдання.

8.Доведення скорегованих планових показників і завдань до служб, відділів і підрозділів підприємства.

Як ми бачимо, процес планування безперервний, циклічний.

2.3. Нормативи і нормативно-планові розрахунки оперативних планів

Одним з основних елементів у діяльності підприємства при плануванні є створення нормативної бази. В оперативних планах на основі норм і нормативів установлюються планові завдання по строкам виготовлення продукції, виконаних обсягів робіт, розраховують необхідні ресурси, проводять техніко-економічні обґрунтування, дають оцінку виробничої діяльності підприємства і його підрозділів і т.д. Таким чином, у практиці господарського керівництва і плануванні використовується цілий комплекс техніко-економічних норм і нормативів, які є основою наукового обґрунтування планів на підприємстві. Вони повинні бути прогресивними і забезпечувати максимальну ефективність роботи підприємства в планованому періоді. Розрізняють норми, нормативи і нормативні розрахунки (календарні нормативи).

Норма – це науково-обґрунтована максимально припустима величина витрат конкретних видів ресурсів на одиницю виготовлення продукції, виконуваних робіт і послуг установленої якості в конкретних виробничо-технічних умовах. Наприклад, норма витрати розчину показує, скільки розчину витрачається на 1 м3 цегельної кладки або 1м² штукатурки.

Норматив - це відносна величина, що характеризує ступінь використання матеріальних і трудових ресурсів (наприклад, рентабельність виробництва, знімання продукції з 1м² виробничої площі).

Нормативні розрахунки – являють собою календарні нормативи, розроблювальні на основі прогресивних норм часу на окремі технологічні процеси й операції, а також на кінцеву продукцію і сукупні виробничі процеси (наприклад, розмір оптимальної партії продукції, ритм або період випуску деталей, виробничий цикл).

У зв'язку з багатоутворенням у плановій діяльності підприємств нормативних документів, їх підрозділяють на два основних класи: норми і нормативи. У свою чергу, їх групують по трьох основних групах:

- норми і нормативи витрат живої праці (норми витрат часу на одиницю продукції або робіт, норми обслуговування устаткування і т.д.);

- норми і нормативи витрат предметів праці і матеріальні нормативи (норми витрати сировини, матеріалів, енергоресурсів і ін.);

- норми і нормативи витрат використання засобів виробництва (різні коефіцієнти використання, коефіцієнт змінності і т.д.).

Широке поширення на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності одержали трудові нормативи (норми і нормативи живої праці).

У планово-економічній діяльності повсякденно використовуються різноманітні трудові показники, засновані на витратах робочого часу і робочої сили, до складу яких входять наступні норми і нормативи: норма часу, норма виробітку, норма чисельності, норма управляємості, норматив трудомісткості, норматив тривалості, загальна або повна трудомісткість, технологічна трудомісткість, виробнича трудомісткість і т.д.

До матеріальних нормативів відносяться норми і нормативи витрати предметів і засобів праці.

Вони включають:

- норми витрат предметів праці, що визначають плановану величину витрати основних матеріалів, енергоресурсів на виробництво одиниці продукції або на заданий обсяг (виміряється в кг, т, шт, куб.м., грн і т.д.);

- нормативи використання ресурсів – це коефіцієнт, який характеризує відношення корисну витрату матеріалу, до встановленої норми на одиницю продукції. Чим вище коефіцієнт і чим ближче він до одиниці, тим економічне виробництво.

Нормативи витрат засобів праці визначають потребу підприємства в робочих місцях, виробничій площі, механізмах, технологічного оснащення і т.д.

До них відносяться показники: коефіцієнти змінності і завантаження верстатів, режим роботи механізмів, фондовіддача і рентабельність основних замовлень, норми простою механізмів, норми продуктивності машин і механізмів і т.д.

Вище перераховані норми і нормативи утворять систему норм і нормативів, застосовувану також у тактичному (оперативному) плануванні.

При оперативному плануванні в умовах промислового і будівельного виробництва велике значення надається нормативним розрахункам або календарно-плановим нормативам. Розраховуються калькуляційний час, розмір партій і виробів, що запускаються у виробництво; ритм виготовлення виробів; виробничий цикл; норма витрати матеріальних ресурсів на один виріб і т.д. У будівництві розробляються калькуляції трудових витрат і заробітної плати на конструктів або його технологічну частину, витрати того або іншого матеріалу, на окремий конструктів або кінцеву продукцію, нормативи запасу будівельних матеріалів і т.д.

Штучно-калькуляційний час на один виріб або норму часу на всі роботи можна розрахувати по формулі:

, (2.1)

де:

Т_о - основний час на виконання операції;

Т_в- допоміжний час;

Т_обс - час на обслуговування робочого місця;

Т_пто - припустимі перерви й особисті потреби робітника;

Т_пз – підготовчо-заключний час;

n- розмір партії оброблюваних деталей.

Розмір партій, що запускаються у виробництво, і виробів визначається по формулі:

, (2.2)

де:

П_н - планований розмір партії;

N_г - обсяг випуску деталей у планованому періоді;

З_н – витрати, пов'язані з запуском партії;

С_н - собівартість виробництва однієї деталі;

3_х - витрати, зв'язані зі збереженням незавершеного виробництва;

Э - коефіцієнт ефективності виробництва деталей.

Одним з найважливіших розрахункових календарно-планових нормативів є виробничий цикл.

Виробничий цикл включає робочий період виконання заготівельних, обробних і складальних процесів, а також операцій: контрольних, транспортних і складських. Його тривалість буде дорівнювати сумі часу виконання робочих процесів і регламентуючих агрегатів.

Загальна тривалість виробничого циклу при послідовному способі передачі обумовленої деталі визначається по формулі:

, (2.3)

де:

Т_посл - тривалість послідовного циклу;

К_о - число операцій;

П_н - розмір партії деталей;

Т_ш.к. - штучно-калькуляційний час;

С - число верстатів на операції;

Т_м.о. - час міжопераційних перерв.

Приклад 2.1. Розрахувати тривалість виробничого циклу виготовлення 40 деталей на чотири технологічні операції, час виконання яких дорівнює відповідно 1, 6, 4 і 3 хвилини. Міжопераційні перерви складають 10хв. На кожній операції, крім 2ій передбачається по одному верстатові. На 2ій - два.

По попередній формулі визначаємо загальну тривалість виробничого циклу:

хв

Тривалість циклу в календарних днях при 2-х змінній роботі буде дорівнювати 480 : (60 х 2 х 8) = 0.50 дн., а в робочих днях з Ко = 360\250 =1.44; 0.50 х 1.44 = 0.72 дн.

Будуємо план – графік обробки партії деталей при послідовному циклі (рис.2.3.).

Номер операції	Норма часу	Число верстатів	Час руху партій деталей
1	1	1
2	6	2
3	4	1
4	3	1

Рис. 2.2. План-графік обробки партії деталей при послідовному циклі

Отримані значення виробничих циклів є основою для побудови циклових графіків по всіх стадіях технологічних процесів і розрахунку тимчасового випередження.